Павло Бабенко — операційний директор Modern Ukraine Foundation, ключова фігура в команді, яка формує стратегії та координує їхнє впровадження, тримаючи під контролем усі процеси.
Нещодавно він повернувся з важливого форуму у Вашингтоні — US-UA Working Group Summit XIII, організованого Центром Відносин США-Україна (CUSUR). Цей захід об’єднав дипломатів, економістів, військових експертів, науковців та представників аналітичних центрів з України, США та Європи, серед яких були Курт Волкер, Кайл Паркер, Оксана Маркарова та інші.
Ми поговорили з Павлом про його досвід участі у форумі, проєкт «Простори Завтра», який він презентував, плани відкриття пілотного простору та масштабування ініціативи, розвиток культурної дипломатії через створення муралів, співпрацю з українською діаспорою, актуальність українського питання в США, а також ідею створення платформи для об’єднання проєктів відбудови України. Про це та більше — у нашому інтерв’ю.
— Павле, розкажи, будь ласка, що це за майданчик і кого він об’єднав?
— Насправді для мене це була велика честь — відвідати Вашингтон і взяти участь у щорічному форумі US-UA Working Group Summit XIII: Providing Ukraine with an Annual Report Card Amidst War — Year IV. Скажу навіть більше: нас туди запросили. І це вже певне визнання діяльності нашого Фонду. Думаю, ми на правильному шляху і робимо правильні речі.
Ми долучилися до щорічної робочої групи Українсько-американського експертного ком’юніті, яке об’єднує колишніх послів США в Україні за всі роки незалежності, представників української діаспори, офіційної делегації України та інших людей, які мають міцний зв’язок з Україною.
Серед учасників були, наприклад, Курт Волкер, посол України в США Оксана Маркарова, представники українських організацій за кордоном. Атмосфера була справді потужною. Було приємно знаходитися в тому середовищі, почути гарні слова про нашу діяльність.
Один цікавий момент: частина представників, особливо колишні посли США в Україні, коли дізнавалися, що я представляю Modern Ukraine Foundation, реагували приблизно так: «О, ще не чули про вас, але буде цікаво дізнатися, чим ви займаєтеся».
— Отже, з якою ідеєю, з яким проєктом ви приїхали на цей форум? Що саме презентували?
Так, насправді нам легко брати участь у таких заходах — бо у Фонду вже є серйозний доробок, є «родзинки», якими ми залучаємо підтримку для творення майбутнього України.
Одна з таких «родзинок» — це наша культурна дипломатія. Ми активно використовуємо інструменти культурної дипломатії для привернення уваги до України та нашої культури.
Наприклад, проєкт «Мурали Сучасної України»: ми залучаємо провідних українських митців-муралістів до створення стінописів, які не лише популяризують українське мистецтво та культуру, а й стають символами стійкості, свободи, боротьби. Це — інструмент, через який ми доносимо наші цінності до світу, привертаємо увагу і залучаємо ресурси для забезпечення потреб війська.
Ми хочемо, щоб Україна залишалася у фокусі міжнародного інформаційного простору — і культура в цьому відіграє важливу роль.
А ще, як Фонд Сучасна Україна, ми дивимося вперед — у майбутнє. І маємо свою візію того, якою має бути Україна завтра, і що саме ми можемо зробити вже сьогодні для її розбудови. І один із таких проєктів ми вперше презентували саме у Вашингтоні — це проєкт «Простори Завтра».
— Хотілося б детальніше поговорити про цей проєкт. Що таке «Простори Завтра»? Коли вони з’являться в Україні, хто зможе ними користуватись і як вони будуть оснащені?
Це один із тих проєктів, які дійсно надихають нас. Саме він зараз спонукає акумулювати всі можливі ресурси, шукати партнерів, бо це про майбутнє. Це — візійний проєкт.
Його суть — створити осередки майбутньої, сучасної, технологічної України в кожній громаді. Ми розуміємо, що це довгостроковий проєкт, який об’єднає багатьох партнерів, інноваційні рішення та сучасні технології.
Якщо говорити простою мовою, то «Простори Завтра» — це місця, де жителі громади, зокрема діти, молодь, активні мешканці, зможуть знайомитися з інноваціями, експериментувати, вчитися й розвиватися. Наприклад, там буде можливість працювати з 3D-друком, 3D-сканерами, використовувати VR-окуляри для навчання, проходити тренінги з елементами віртуальної та доповненої реальності.
Також у межах простору буде Craft Hub — осередок підтримки локального виробництва, розвиток крафтової економіки. Це важливо для зміцнення економіки громад.
Ці простори стануть також платформою для подій. Ми зможемо організовувати освітні заходи, тренінги, воркшопи, залучати провідних експертів — і не витрачати ресурси на логістику, бо частину таких форматів зможемо реалізовувати онлайн або через VR.
Планів у нас дуже багато. І ми дійсно віримо, що саме такі простори допоможуть будувати майбутнє — практичне, інноваційне, українське.
Так, абсолютно безплатно. Ба більше — це вже не просто ідея. Ми вже працюємо над реалізацією першого пілотного центру, щоб показати, як це виглядатиме не лише на слайдах чи в концепції, а в реальному житті.
Перший «Простір Завтра» плануємо відкрити вже наприкінці літа на Харківщині — у Краснокутській громаді. І це стане стартом великої ініціативи, яка, я впевнений, зможе масштабуватися динамічно, «постартапівські» — з новими відкриттями щомісяця.
Наша амбітна мета — за мінімальний термін відкрити якомога більше таких центрів. Ідеальний сценарій — щоб у кожній українській громаді з’явився свій «Простір Завтра».
— Повернемося до теми культурної дипломатії. Зокрема — до муралістики. Наскільки реалістичною є перспектива, що в найближчому майбутньому у Вашингтоні чи іншому американському місті з’явиться мурал, створений Modern Ukraine Foundation і присвячений темі України?
— Так, це не просто перспектива — ми вже маємо конкретні напрацювання і перші практичні кроки.
Під час поїздки до Вашингтона я провів низку зустрічей із представниками мистецької спільноти. Зокрема — з одним із провідних американських кураторів креативних проєктів Шейном Помаджамбо. Разом із ним ми вже визначили конкретну локацію для муралу, маємо чіткий план дій і навіть розпочали вже робити певні кроки.
Ми вже залучили до проєкту одного з найвідоміших українських муралістів — Володимира Манжоса. Його роботи знають не лише в Україні, а й у світі. Саме він створюватиме цей мурал у США — з гуманітарним меседжем, присвяченим Україні.
Окрім мистецької та культурної цінності, цей мурал стане ще й інструментом залучення ресурсів. Ми хочемо використати його, щоб привернути увагу до проєкту «Простори Завтра» і залучити підтримку для створення інноваційних центрів у громадах.
Додам ще одну важливу деталь. Після презентації нашого проєкту в США один із представників американської експертної спільноти сказав дуже показову річ: «Для нас, американців, іноді дивно бачити, наскільки багато українців сьогодні вже думають про майбутнє. Ми звикли, що у війні люди більше зосереджені на виживанні, а ви вже будуєте стратегії розвитку».
І це якраз про філософію нашого Фонду. Ми не просто реагуємо на виклики — ми мислимо наперед, ми віримо в Україну після перемоги і вже сьогодні готуємося до її відновлення та зростання.
— Але, окрім зустрічей, присвячених муралістиці, знаю, що були ще важливі переговори — зокрема з представниками української діаспори. Про що говорили? До чого вдалося дійти?
— Так, часу дарма не гаяли. Чесно кажучи, у Вашингтоні навіть не було коли прогулятися — графік був дуже щільний.
Ми провели низку зустрічей з представниками української діаспори, зокрема з лідерами українських організацій у США. Говорили про те, які проєкти зараз є для них актуальними, що їм цікаво підтримувати у цей момент.
Звісно, сьогодні вся українська спільнота в США максимально зосереджена на підтримці перемоги України — на лобіюванні інтересів нашої держави, на інформаційній та гуманітарній допомозі.
Але, що важливо, вони також починають думати про майбутнє. І саме тут — у цій ніші — ми знайшли багато точок дотику. Уже під час зустрічей почали креативити, обговорювати ідеї, які можуть бути цікавими для обох сторін.
Зокрема, в розмові з президентом Українського конгресового комітету Америки (УККА) Михайлом Савківим пролунала дуже обнадійлива думка. Він зазначив, що є чимало американських бізнесменів з українським корінням — хай навіть у далеко не в другому поколінні — які щиро цікавляться Україною і готові долучатися до процесу її відновлення.
— Це круто, що є інтерес із боку діаспори. А чи є нам уже конкретно що їм запропонувати? Чи думали ви про майданчик, який можна створити спеціально для зустрічей бізнесових кіл — у контексті відбудови України?
Так, якраз під час однієї з таких зустрічей народилася ідея. Робоча, наголошую, назва проєкту — «Форум проєктів розвитку України». От зараз ми вперше про це говоримо публічно — такий собі невеликий спойлер.
Суть у тому, щоб створити платформу, яка об’єднуватиме ініціативи з різних напрямів: громадські, бізнесові, приватні, а також ідеї та пропозиції української діаспори. Адже, як виявилося, в діаспори є своє бачення, що і як можна відновлювати в Україні. Але часто з ними про це просто не говорять.
І от уже зараз у нашій екосистемі Modern Ukraine Foundation є один із важливих напрямів — створення Клубу «Сучасна Україна». Це буде майданчик, який об’єднуватиме бізнесменів, експертів, лідерів думок. У перспективі саме цей Клуб стане рушієм проєктів відбудови країни.
Ми закладаємо в основу клубу три ключові принципи:
Саме така філософія нашого Клубу буде закладена в проєкт з робочою назвою «Форум проєктів розвитку України», який стане його проявом за кордоном.
— Павле, зараз багато хто говорить, що в США змінилася адміністрація і інтерес до України знизився. Звісно, в світі відбувається багато подій, які можуть переорієнтувати увагу. Але за твоїми враженнями, після цього візиту до Вашингтона, наскільки українське питання досі є в полі уваги в США?
— Якщо говорити про експертне середовище, з яким я мав справу під час Форуму, то можу сказати — вони залишаються з нами. Активно обговорюють шляхи підтримки України, можливі варіанти допомоги, не соромляться критикувати як минулі, так і теперішні адміністрації.
Це нормальний демократичний процес. Але в експертному середовищі, як американському загалом, так і серед людей з українським корінням, усі націлені на одне — щоб Україна перемогла і далі розвивалася як суверенна, незалежна держава.
Але, звісно, експертне середовище — це ще не все. Важливо, щоб ті, хто приймає рішення, теж тримали це питання у фокусі.
— Ну, і експертне середовище — це добре, але все ж таки важливо, щоб питання України було на порядку денному у тих, хто приймає рішення. Якщо говорити просто по відчуттях, чи можна вже казати, що все пропало, що Америка ніколи більше не буде допомагати Україні? Чи все ж таки є шанс налагодити комунікацію і підтримувати проактивну, позитивну позицію?
— Виходячи з мого досвіду спілкування на форумі, я маю внутрішню впевненість у тому, що лобіювання українських питань у США триватиме і надалі, і вони не дозволять зняти Україну з порядку денного.
Звичайно, в демократичному суспільстві завжди йдуть дискусії — є різні інтереси, різні позиції. Але активна спільнота, яка підтримує Україну, відіграє важливу роль у просуванні нашої теми.
Головне, що нам самим не варто пасувати. Інструменти культурної дипломатії — це дієвий голос, який ставить Україну знову в центр уваги.
Саме тому один із наших муралів, про який ми вже говорили, плануємо створити восени. Якщо все вдасться, це стане потужним кроком для підняття українського питання у Вашингтоні.
Ми плануємо зібрати там експертів, політиків, які разом з нами проговорять культурні аспекти — адже через культуру і мистецтво найкраще донести, чому Україна має перемогти.
— Ти свій виступ, наскільки я знаю, почав дуже цікаво: «А що, якби я сказав вам, що майбутнє Європи твориться не в Брюсселі чи Берліні, а в невеликих містечках України». Чи почули цю тезу?
— Так, і я побачив «по очах» — ця думка була сприйнята дуже позитивно. У присутніх на заході виникло багато цікавих думок щодо цього.
І що дуже важливо зараз — і саме над цим ми ще активніше працюватимемо у Modern Ukraine Foundation — це просувати візію майбутнього, бо люди хочуть чути про позитивне. І от, зокрема, в американському середовищі людям притаманно долучитися до чогось великого.
І я завершив свій виступ тезою, що майбутнє має адресу — і ця адреса — Україна. І я впевнений, що ми тут, в Україні, зможемо все! Але важливо мати підтримку.
— І резюмуючи — наскільки швидко вдасться перейти від декларацій до конкретних справ? Я так розумію, що «Простори Завтра» — це вже найближче майбутнє. Але, з огляду на наявні домовленості, наскільки швидко ми зможемо втілити все в життя?
— Ми — проактивна команда, і часу не гаємо, адже це дуже цінний ресурс. Вже працюємо над наступними кроками. Як я вже згадував, восени плануємо створити мурал, а наприкінці літа відкрити перший пілотний «Простір Завтра». І, сподіваюся, до кінця року також організуємо публічний івент щодо проєктів розвитку України — теж у Вашингтоні.
І це буде лише початок наших міжнародних подій, спрямованих на привернення уваги до України!
