В Одесі сімейні суперечки про смаки — це окреме мистецтво. Особливо коли йдеться про традиційні закуски, такі як форшмак і оселедцеве масло. І сьогодні ми знову зазирнемо в дім наших добрих знайомих — Лари та її мудрої свекрухи. І здається, вона знову має що сказати своїй не надто досвідченій невістці?..

— Мамо, а що смачніше — форшмак чи оселедцеве масло?

— Ойц, смачніше телятина по-царськи.

— Ну що, що… А куди тобі треба?

— Та в нас на роботі наші сороки сперечаються, що смачніше. Хочу заткнути їм рота.

— Заткнути їм рота допоможуть бутерброди з червоною ікрою. А краще — з чорною. Тоді в них язик проковтнеться і вони надовго замовкнуть.

— Якщо я принесу бутерброди з ікрою, то замовкну я — бо мене або заклюють, або звільнять.

— Боже, як у вас усе складно… Ладно, слухай сюди: якщо компанія велика, а в тебе один оселедець, то роби форшмак. Якщо все одно один оселедець, але компанія скромна — роби оселедцеве масло.

— А на смак — залежить не від тебе, а від оселедця. Якщо дуже солоний — роби форшмак, хоча можна вимочити в молоці. А якщо не дуже — тоді масло.

— Оце так, спитала поради. Знову вирішувати самій.

— Ларо, м’ясорубку все одно мити після оселедця. Тільки після форшмаку вона буде не така «оселедцева».

— Бо після оселедця прокручують цибульку, яблучко. А деякі розумні господині оселедець дрібно ріжуть ножиком — як на шубу.

— Ну і що мені тепер готувати?

— Ларо, а оселедець ти купила?

— То от, почни з оселедця. Коли ти його купиш і подивишся йому в очі, закохаєшся в неймовірну красу, тоді почистиш, поріжеш на оселедницю, покришиш мариновану цибульку, нарізану півкільцями, поллєш олійкою, що смажена семочка… Ще раз глянеш на цю красу, скрутиш дулю всім своїм сорокам на роботі… Покличеш мене в гості… А тим часом твій Монечка зварить картопельку в мундирчиках… Ммм… А я принесу солоних огірочків і приховану чекушечку вишневої наливочки…

— Мамо! Ну от знову… Я пішла в магазин… по оселедчик. Ставте варити свою картопельку.

— Ларо! Не забудь… Пошлеш дурня за однією, він одну і принесе.