Щось давно ми не заглядали до нашої давньої знайомої Ларочки та її мудрої свекрухи. І даремно! Судячи з усього, невістка приготувала для своєї другої мами черговий кулінарний сюрприз… Спробуємо?

– Лара, Боже мій, і де ти взялася на голову такого чудового хлопчика, як мій Ізя? А? І де? Шо ти робиш? Шо? У тебе в голові… Вінегрет.

– Не… Не вінегрет. Вінегрет все-таки корисний продукт… Ромашки з лютиками. Ось.

– Ну, а чо… Ромашки гарні квіти, на них можна гадати «любить – не любить».

– Шо гадати, коли поїзд поїхав. Бідний хлопчик, бідний Ізя. Шо ти робиш? Лара! Це шо?

– Чому вони у тебе всі в дірках?

– Це за рецептом. Це мереживні млинці.

– У нормальної жінки мереживо може бути тільки у нижній білизні. А млинці повинні бути нормальні, щоб можна було загорнути фарш або червону ікру. У твоїх млинцях усе висиплеться. Жах! Поклади мені на тарілку один, не… Давай два. Ну… ммм… можна не померти. А це шо? Варення? Яке?.. Яке-яке? Кавунове? Жах. Лара, ти збоченка… Поклади дві ложки… Столові. Як мій син з тобою живе? Ну і шо це? Я на сухо їм п’ятий млинець.

– Ви їсте не п’ятий, а сьомий, але хто вам рахує…

– Я їм п’ятий. Перші два не рахуються – це була проба. Лара… На-су-хо.

– Здрастє… Червоного-синього-зеленого… Під млинці з червоною ікрою, у вас же для мами немає чорної ікри… Тільки горілка.

– А ми її Боржомчиком порадуємо. Лара, це пісня, а не млинці. Беру свої слова про вінегрет назад.

– Про лютики… Не беру. Має ж у твоїй голові бути щось гарненьке, якщо там нема мозку.

– Відмінний тост. А Ізі млинців вистачить?

– Вистачить. Я багато зробила.

– Так я ж знала, шо ви приїдете на запах… І з собою додому візьмете коробочку.

– Ось па-ра-зитка. І за шо мій син у тебе такий закоханий. Жах!