Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Зокрема, в межах дерусифікації та декомунізації змінила свою назву вулиця генерал-лейтенанта Саркіса Мартиросяна у Солом’янському районі Києва.
Вона виникла в перші десятиліття XX століття: її перший відрізок, пролягає між вулицями Джеймса Мейса та Соціалістичною, сформувався у 1920–1930-х роках. У 1931 році вона отримала назву «вулиця Культури». Решта її частина була забудована вже у 1950-х роках.
У 1984 році вулицю перейменували на честь генерал-лейтенанта Саркіса Мартиросяна, Героя Радянського Союзу, учасника II світової війни. За рік на фасаді одного з будинків вулиці у пам’ять про цього діяча встановили меморіальну дошку.
У зв’язку з декомунізацією столичної топоніміки, вулицю Мартиросяна включили до переліку міських топонімів, які підлягають перейменуванню.
З 15 по 19 червня 2022 року на платформі «Київ Цифровий» відбулося голосування, у якому 5 599 голосів було віддано за назву «вулиця Сергія Берегового» — на честь воїна ЗСУ, учасника Революції Гідності та російсько-української війни, який загинув у 2015 році під час бойових дій на Донеччині.
Згодом Київрада підтримала зміну назви вулиці Саркіса Мартиросяна на честь полеглого в АТО киянина Сергія Берегового, який проживав у Солом’янському районі столиці.
Сергій Георгійович Береговий народився 25 вересня 1976 року в Києві. З дитинства мав схильність до праці руками та будівництва, що привело його до Київського професійного ліцею будівництва і фітодизайну, де чоловік здобув фах столяра.
Згодом його майстерність та працьовитість дали змогу долучитися до важливих будівельних проєктів. З 1993 року Сергій працював у зведенні мікрорайону «Турецький» для військовослужбовців, пізніше — над спорудженням ТРЦ «Ocean Plaza» та інших архітектурних знакових об’єктів Києва.
Коли розпочалася Революція Гідності, Сергій не залишився осторонь та активно долучився до протестів у Києві, захищаючи цінності свободи та незалежності своєї країни.
А коли розпочалася російська збройна агресія проти України, він не залишився осторонь і 6 вересня 2014 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
На запитання рідних, чому йде на війну, відповів простими, але сильними словами: «А хто, як не ми, їх зупинить?».
Спочатку був солдатом, а згодом став заступником командира бойової машини, навідником-оператором у складі 30-ї окремої механізованої бригади, мав позивний «Берег».
З січня 2015 року Сергій брав участь у боях у Донецькій та Луганській областях, героїчно борючись за свободу України. Він проявив незламність у важких боях, зокрема за селище Логвинове.
«Сергій завжди був сильним і витривалим. З дитинства він мав ту внутрішню твердість, яка вирізняє справжніх захисників. Його не лякали труднощі: він завжди знаходив рішення, завжди думав, як уберегти інших», — згадувала про героя його сестра Наталія Кікоть.
На війні його розум і навички стали порятунком для багатьох. Бойові побратими розповідали, як він розробляв прості, але дієві способи захисту від обстрілів, як його технічна кмітливість допомагала укріплювати позиції, як він завжди першим йшов на розвідку, без вагань чи страху.
«Я не раз чула від хлопців: «Сергій був тим, хто завжди підставить плече, хто витягне з поля бою товариша, хто знайде вихід навіть у безвиході», — розповідала його сестра.
14 липня 2015 року під час мінометного обстрілу опорного пункту неподалік Бахмута, Сергій Береговий загинув.
За спогадами сестри, за декілька годин до його загибелі, коли ворожий снаряд влучив у БМП біля бліндажу, розгорілася пожежа. Він, холоднокровно, як і завжди, кинувся гасити полум’я — не думаючи про себе, а лише про побратимів, які могли загинути. Він не відступив, не запанікував, поки не переконався: всі цілі, всі живі.
«Це був мій брат. Не просто солдат, не просто воїн, а людина, що до останнього стояла за життя інших. Він навчив нас, що герої не народжуються — вони роблять вибір. І він свій вибір зробив», — зазначила Наталія.
Сергія Берегового поховали на Совському кладовищі в Києві. На будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.
За свій героїзм Сергій Береговий був відзначений високими нагороди:
Сергій Береговий увійшов у історію як один із тих, хто, не вагаючись, пожертвував власним життям заради майбутнього України. Його ім’я звучить в серцях тих, хто знав його, і тих, хто пам’ятає про його подвиг.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
