Ісус Христос / © dailymail.co.uk
Нове дослідження кидає виклик багатовіковій вірі християн: Плащаниця з Турина не могла бути поховальним саваном Ісуса Христа. За словами дослідників, це витвір середньовічного християнського мистецтва, створений на основі рельєфної скульптури.
Протягом століть християни з усього світу здійснювали паломництва до Турина, аби побачити одну з найзагадковіших святинь — Плащаницю, яка, за традицією, була покладена на тіло Ісуса Христа після його розп’яття. Але нове дослідження повністю змінює уявлення про цю реліквію.
Бразильський 3D-дизайнер і дослідник історичних облич Чічеро Мораес стверджує, що зображення на Плащаниці не могли з’явитися внаслідок контакту з тілом людини. Натомість, за його словами, тканину було покладено на плоский скульптурний рельєф, що й створило характерне зображення.
«Зображення на Плащаниці більше відповідає художньому низькому рельєфу, ніж прямому відбитку людського тіла,» — написав він у науковій статті, опублікованій у журналі Archaeometry.
У межах дослідження Мораес створив дві цифрові моделі: перша — повноцінне людське тіло, друга — рельєфна скульптура. Він віртуально накривав їх тканиною та досліджував, як вона прилягає до поверхонь. Результати показали, що лише рельєфна модель відтворює точні контури зображення на Плащаниці.
Натомість, при накриванні людського тіла, зображення спотворювалося — зокрема, розширювалося в області обличчя. Це явище науковець назвав «ефектом маски Агамемнона» — спотворенням, яке виникає при проєкції тривимірної форми на площину.
«Уявіть, що ви змащуєте обличчя фарбою і притискаєте до серветки — результат буде далеким від точного портрету,» — пояснює дослідник.
Перші згадки про Плащаницю датуються 1354 роком у Франції. У 1989 році вчені провели радіовуглецеве датування тканини, яке показало, що полотно було виготовлено між 1260 і 1390 роками. Тобто приблизно через 1 300 років після смерті Ісуса.
Чічеро Мораес вважає, що реліквія була створена як художній об’єкт у межах середньовічних ритуалів поховання. У той час були популярні рельєфні зображення релігійних постатей на надгробках.
Попри численні дослідження, деякі науковці продовжують наполягати на автентичності Плащаниці. У 2022 році італійський професор Ліберато Де Каро заявив, що розробив новий метод рентгенівського датування, який нібито довів, що тканина походить з часів Христа.
Проте його метод не визнається у науковому середовищі, і навіть Туринський Центр Сінднології закликав до обережності щодо таких висновків.
Також дослідження 1978 року, яке аналізувало кров’яні плями на полотні, показало наявність слідів радіації, м’язових розривів і ознак органної недостатності — але навіть ці сліди не підтверджують, що тіло лежало горизонтально.
Американський хімік Волтер МакКрон встановив, що зображення на полотні складалося з червоного охру та желатину — пігментів, а не справжньої крові. Це ще раз підтверджує художній, а не біологічний характер зображення.
Форензик Лоуренс Кобілінскі зазначив: «Простіше за все пояснити появу зображення тим, що тканину поклали на пігментовану скульптуру. Зображення передалося лише там, де були дотики.»
Католицька церква спочатку заперечувала автентичність Плащаниці, але згодом прийняла її як символ віри. У 2015 році Папа Франциск особисто відвідав Туринську Плащаницю.
Попри численні наукові спростування, мільйони віруючих продовжують вважати Плащаницю святинею. І хоча нові дані змінюють наші уявлення, суперечки навколо неї, схоже, триватимуть ще не одне десятиліття.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, вчені розповідали, який вигляд насправді мав Ісус Христос. А також про те, що є лише одна дивовижна деталь, яку зображення Ісуса справді передають максимально точно.
