Відбиток пальця та райдужна оболонка ока – унікальні для кожної людини. Тепер науковці виявили ще одну особливість – індивідуальний стиль носового дихання, який також може бути способом ідентифікації.
Про це йдеться в дослідженні, яке опублікували в Current Biology, інформує The New York Times.
Більшість людей рідко замислються про дихання, однак для деяких вчених цей постійний процес може надати важливу інформацію про роботу головного мозку. З кожним вдихом активуються сенсорні нейрони та інші клітини, що допомагають обробляти інформацію про довкілля.
Дослідники Ноам Собель і Тімна Сорока з Інституту науки Вейцмана в Ізраїлі вирішили перевірити, чи можна ідентифікувати людей за тривалими записами їхнього дихання. "Ми висунули гіпотезу, що якщо мозок унікальний, то такими ж будуть моделі дихання", – пояснив ідею доктор Собель.
Щоб знайти докази унікальності дихання, науковиця Тімна Сорока розробила датчик, який фіксує потік повітря з кожної ніздрі людини. Пристрій закріпили на верхню частину тіла добровольців на 24 години.
Завдяки програмному забезпеченню, яке аналізувало інформацію з датчиків, авторам роботи вдалося ефективно розрізняти людей за диханням у 90% часу експерименту.
Одна людина може робити довгу паузу перед кожним вдихом, коли в інших її тривалість менша або така "перерва" взагалі відсутня. При цьому в багатьох людей одна ніздря має більший потік, ніж інша, протягом певної частини дня.
Дослідники виявили: що більше даних вони отримували, то краще програмне забезпечення ідентифікувало учасника спостереження. Унікальний тип циклів вдихів та видихів назвали "відбитком дихання".
Через два роки після першого етапу дослідження вони ще раз перевірили дихання частини добровольців і виявили, що їхні особливі риси циклів вдихів та видихів не змінилися. Програмне забезпечення досі могло ідентифікувати людей за їхнім диханням.
"Ми були здивовані, наскільки це було ефективно", – поділилася Тімна Сорока.
Крім того, дослідники виявили взаємозв’язок між характером дихання та результатами опитувань учасників щодо тривожності, депресії й розладів аутистичного спектра. Наприклад, люди з вищими показниками депресивних симптомів частіше демонстрували схильність до дуже швидкого видиху.
Вчені припускають, що моніторинг цього несвідомого процесу може бути корисним для розширення знань про психічні стани та розлади.
Нейробіолог Джек Фельдман, який не брав участі в роботі, сказав, що дослідження "надає дуже переконливі дані про те, що ми маємо характерні моделі дихання". За його словами, унікальність цього процесу має сенс, оскільки дихання пов’язане з багатьма процесами в організмі, кожен з яких може бути особливим для кожного.
Автори роботи хочуть продовжувати дослідження у цій сфері, аби дізнатися, чи можна описати здоровий тип дихання, який можна буде використовувати як спосіб моніторингу хвороб.
Також подальші роботи можуть дати відповіді на питання, чи здатні цикли вдихів та видихів вплинути та стан організму людини. Однак вчені визнають, що цього потрібно достатньо інформації про дихання.
Раніше ми розповідали, що відбувається з мозком людини, яка тимчасово втрачає свідомість.
