Львівʼяни знають його як засновника пивоварні, але це був не основний бізнес німецького підприємця на Галичині. Роберт Домс започаткував видобування і промислове використання озокериту у Бориславі, яким згодом ізолювали перший трансатлантичний телефонний кабель, прокладений з Європи до США дном океану. Про цього бізнесмена розповіли на сторінці туристичного центру Борислава.
«Коли згадують Борислав кінця XIX століття, більшість уявляє сотні дерев’яних нафтових шибів, озокеритові шахти та запах сирої нафти, що линув крізь усе місто. Але за цією індустріальною гарячкою стояли люди, і серед них – Роберт Домс, постать водночас реальна і загадкова», – пишуть на сторінці Борислав/Borysław/Borislau.
Роберт Домс народився 1815 року в Пруському королівстві. Спочатку він переїхав до Львова, до Борислава прибув у 38-річному віці, коли місто ще не нагадувало «Галицький клондайк». У той період у Борислав лише впроваджували механічні способи буріння. Домс підтримав нові технології і бачив у них перспективний бізнес. Він створив у Бориславі перше нафтоперегінне підприємство.
Найбільше Домс зацікавився видобуванням озокериту – природного воску, який добували в Бориславі. Його доставляли на європейські фабрики, де з сировини виготовляли свічки, парафін, ізоляційні матеріали для телеграфної лінії та використовували в медицині. Німецький підприємець інвестував у розширення виробництва і транспортних залізничних ліній, розвиваючи Борислав до рівня європейських промислових центрів.
«В особистому житті Домс залишався загадкою. Він уникав публічності, рідко давав інтерв’ю й не любив, коли його фотографували. Місцеві переказували, що після кожного свого великого контракту він на кілька тижнів зникав – чи то в Австрії, чи то в Чехії, а іноді навіть у далекій Німеччині. Подейкували, що він мав зв’язки з європейськими банкірами і таємно продавав нафтові контракти ще до того, як їх підписували в Бориславі», – розповідають місцеві краєзнавці.
Востаннє він приїхав до міста у 1889 році – час найбільшого видобутку нафти у регіоні. Вже тоді він був у похилому віці, але ще досі енергійний. Перекази твердять, що він подивився на лінії дерев’яних веж і сказав: «Це місто колись поглине саме себе…» Після цього він несподівано продав більшість своїх активів і назавжди покинув Борислав.
Ще до бориславського бізнесу, 1848 року Домс відкрив у Львові промислове виробництво кави з цикорію. У 1850-х організував у Львові виробництво борошна, пива і хліба. Броварню на Клепарівській Роберт Домс купив 1863 року в Йогана Квіха. Там він відкрив паровий млин і пекарню. А броварню розвинув і вдосконалив: вона існує й донині як Львівська пивоварня. Ще один паровий млин Домса був на вул. Лемківській.
Роберт Домс також був власником покладів бурого вугілля біля Мокротина і Глинська на Жовківщині.
Як відповідальний бізнесмен він створив доброчинний фонд і притулок для митців і літераторів фундації Роберта Домса. У ньому доживали віку збанкрутілі купці, підприємці та митці.
Вулицю, на якій був притулок, після смерті Домса у 1895 році назвали на його честь (нині – Петра Війтовича, який помер у притулку Роберта Домса). А Домс знайшов вічний спочинок 1893 року на Личаківському кладовищі. На його честь назвали декілька сортів пива «Роберт Домс».
