На Рівненщині пилами порізали дерев'яну церкву XVIII століття
У селі Забороль біля Рівного бензопилами порізали дерев'яну церкву XVIII століття, повідомив керівник Арт-Кластеру Острозької академії Микола Бендюк.
За його словами, територію вже порівняли тракторами так, що на вирівненій поверхні з’явилися фрагменти черепів та людських кісток.
У коментарі Zaхid.net Бендюк зазначив, що храм Івана Хрестителя не внесений до списку пам'яток архітектури. Однак на його допис вже відреагувала Служба безпеки та обіцяла розслідувати інцидент.
Реставратор уточнив, що таке трапляється не вперше – 10 років тому в селі Розваж, що біля Острога, бензопилами порізали церкву XVIII сторіччя, яка була пам'яткою архітектури національного значення.
"Черговий "похорон" нашої історії та культури. Сумно що ніхто так й не поніс покарання по знищення церкви в Розважі", – написав Бендюк.
Дерев’яна церква в ім'я Зачаття св. Івана Хрестителя збудована у 1762 році, однак творець залишається невідомим.
У храмі збереглися копії метричних книг з 1775 р. З 1883 року при ньому діяла церковно-приходська школа, де здобували освіту в 1889 році 20 учнів.
Церква була у користування громади Православної Церкви України.
Микола Бендюк з посиланням на архітектора Петра Ричкова так описує церкву:
"Зовні звичайний для Волині, цей дерев'яний храм також унікальний. Рідкісний приклад культової волинської архітектури, де два зруби – бабинець і нава – однакової ширини й висоти, що дозволяє віднести будівлю до зразків, які доносять до нас у прихованій формі давніші традиції місцевого дерев'яного зодчества. Лишень крутіший двосхилий дах над середнім зрубом дещо його виділяє. А ось вузька п'ятикутна апсида з невисокими службовими прибудовами у бічних кишенях – типова для середини XVIII століття. Увінчує церкву великий, доволі високий восьмерик з бічною главою, над якою надбудована декоративна маківка, теж восьмикутна. Особливу художню роль відіграє крупний карниз, що став можливим саме завдяки однаковій висоті зрубів. Він наче розмежовує об'єм церкви на дві гармонійно поєднані частини - верхню й нижню".
У 2013 році церкву поремонтували, але не врахували історичний фасад – його зашили вініловим сайдингом.
На руйнування церкви також відреагував Голова Синодальної комісії з міжхристиянських відносин та Інституту церковної історії ПЦУ (якій належала церква) Митрополит Димитрий Рудюк.
"Церква має яскраво виражену архітектуру не схожу на запроваджений синодальний стиль "російського історизму" у другій половині ХІХ ст, тому її тільки через це треба було зберегти", – прокоментував він.
Митрополит додав, що унікальність цієї церкви була в тому, що являла собою стиль волинської архітектури, коли храми будували кораблеподібними. Цей стиль почав зникати у другій половині XIX – початку XX століття через появу нових храмів у стилі "російському, шатроподібному, що до цього часу сидить у головах недонавчених священників".