Відпустка – це не лише фізична подорож, а й можливість зробити собі діджитал-перерву й звільнити ментальний простір, щоб зануритися в інший світ – літературний. На відпочинку можна читати все, що завгодно: від романтичних історій до детективів і трилерів. А можна нарешті знайти кілька днів для тих, на які зазвичай годі виокремити час і сили серед робочої рутини.
Літературна оглядачка УП.Культура Наталія Колегіна зібрала дев’ять книжок, які стануть захопливою інтелектуальною пригодою, а їхні персонажі та персонажки – гарною компанією на відпочинку.
Є тут зразкова літня пара, чиєму коханню позаздрили б Ромео і Джульєтта. Є чоловік, який хоче мати дитину без дружини, а є той, який залишив кохану, хвору на туберкульоз, і розпочав нове життя. Є жінки-борчині, жінки-сестри, та, кому коханий розбиває серце, а ще та, якій сниться окапі, що віщує смерть.
Роман "Похований велетень" від нобеліата з літератури за 2017-й – це загорнуті у фентезійну форму роздуми про забуття особисте й колективне, а також про взаємодію з Іншим, війну та примирення. Містична історія у сетингу середньовічної Англії.
Щось химерне діється: ландшафти огортає імла, а люди потроху усе забувають: від подій давнього минулого до того, що відбулося з ними буквально годину тому. Подружжя стареньких бритів Акселя та Беатрис вирушають до сина в сусіднє село. Дорогою вони зустрічають двох саксонців – воїна та хлопця, якого вкусила дракониха. Герої мандрують, а разом з тим намагаються збагнути, яким було їхнє минуле та яке майбутнє на них чекає.
У добірній короткій прозі інтелектуалка Оксана Забужко проговорює важливі питання, які стосуються ідентичності – і національної української, і жіночої.
В оповіданнях і повістях, написаних у відтинку тридцяти років, Забужко створює простір для звучання різних жіночих голосів, транслює й осмислює різноманітні жіночі ролі й досвіди: доньки, сестри, матері, дружини, подружки та наставниці.
Є тут спрагла життєвих випробувань юнка, яка заводить роман зі значно старшим од неї чоловіком і тепер прагне розриву (оповідання "Отже, це злива").
Є жінка, яка горює за втраченою в дитинстві чи пак ще не народженою сестрою, якій не стало місця у сім'ї через її власну присутність ("Сестро, сестро").
Є зріла жінка, яка має за плечима чималий багаж викликів і здобутої завдяки їм мудрості й водночас намагається порозумітися із власною 17-річною донькою, яка дорослішає й робить перші важливі вибори ("Після третього дзвінка вхід до зали забороняється"). Ці та інші персонажки борються, ставлять питання до світу й шукають відповідей, а за цим страшенно цікаво спостерігати.
Майстерний творець інтелектуальних текстів В. Домонтович вигадав на позір нудного, а насправді навдивовижу цікавого персонажа – доктора Комаху. Це класичний кабінетний вчений, який не має лібідо й не прагне нічого, окрім продуктивної роботи дослідника. Хоча ні, у нього є велика амбіція – стати батьком дитини без жінки. Незвично, правда ж?
У Доктора Серафікуса є п’ятирічна товаришка Ірця, з якою йому значно цікавіше, ніж із жінками свого віку. Однак на Комаху чекає великий роман, у нього з’являється жінка, а найгарячіша київська femme fatale Вер жагуче прагне, щоб вчений звернув на неї увагу.
Крім сюжету про Комаху, на сторінках роману В. Домонтович пропонує нам безліч питань, щоб поміркувати на дозвіллі – тим-то й інтелектуальний текст!
Це мав бути перший текст у доробку Валер’яна Підмогильного, але хаос творчості й кінолихоманка змусили його перейти від одного сюжету й створити інший – роман "Місто", який і прославив Підмогильного як творця яскравого урбаністичного тексту. Але першою була задумана "Невеличка драма" – глибоко психологічна книжка, яка вартувала авторові великих зусиль у творчому пошуку.
Головна героїня тексту Марта Висоцька – зразок нової жінки, яка прагне професійної реалізації, фінансової незалежності, поваги й прихильності чоловіків, а разом з тим і цілком романтичного й палкого чуттєвого переживання. Її обранець Юрій Славенко – людина науки, біохімік, який опирається на холодний розрахунок і логіку.
Але у Марти є ще один залицяльник – інженер і соціаліст Дмитро Стайничий, пародія на ідеального соцреалістичного героя. У "Невеличкій драмі" немає розлогого динамічного сюжету, але є виразна еволюція почуттів героїв – від закоханості й жадання до притлумлення, від надії до розбитого в друзки серця. Драма, начебто, невеличка, та все-таки великого масштабу.
Цікаво: як і "Невеличка драма", роман "Орландо" був опублікований у 1928-му. Це досить зрілий текст у доробку британської ікони фемінізму й блискучої модерністки Вірджинії Вулф. Історія про загадкового/у Орландо триває 300 літ, а герой змінює стать на жіночу. Граючись зі статями, соціальними ролями й експериментуючи з літературною формою, Вулф створює оригінальний та гостроцікавий текст, у якому постають питання гендерної ідентичності, ролі жінки у суспільстві та гомосексуальних стосунків.
Сучасники й сучасниці письменниці читали "Орландо" як пліткарський роман, адже прототипкою головних героя/героїні стала Віта Секвілл-Вест, з якою у Вірджинії Вулф були стосунки упродовж 10 років. Для сучасних читачів і читачок "Орландо" стане захопливою літературною пригодою, де розкіш і розмах вікторіанської епохи переплітаються із модерними віяннями XX століття. Плавний і магнетичний текст Вулф здатний доторкнутися до чогось глибокого й тендітного всередині нас. А є ще прекрасна екранізація за участі харизматичної Тільди Свінтон!
Один із найважливіших текстів у доробку класикині – повість "Царівна" – це не лише твір зі шкільної програми, а й важливий текст у каноні української літератури. З дитинства німецькомовна Ольга Кобилянська вже дорослою опанувала українську й стала писати нею, але що важливо – мала доступ до важливих німецьких літературних шедеврів в оригіналі, на які й взорувала. У "Царівні" багато від європейського романтизму. Так, наприклад, героїня Наталка Верковичівна – інакша серед своїх, сирота, мрійлива читачка, молода жінка, яка прагне щирого кохання, реалізації у творчості незалежності від чоловіків та гнітючих суспільних норм. Її обранцем стає палкий борець Василь Орядин, який хоче вивчитись на адвоката й стати захисником інтересів народу. Скільки молодечого максималізму, скільки віри у високі ідеали! Що стане з ними, коли Наталці й Василеві доведеться зіткнутися із жорстокою реальністю – чи розіб’ються їхні високі поривання? Чи вдасться їм бути разом?
"Царівна" – тендітний й у дечому філософський текст, який апелює до чуття й розуму водночас. Неможливо не вболівати за героїню, бажаючи історії ідеального романтичного фіналу.
Головного героя містера Вайта, насправді ж – скульптора Анатоля Людвіга Штіллера – підозрюють у скоєнні злочину. Що він зробив? Покинув дружину Юліку, хвору на туберкульоз, і вигадав собі нову ідентичність. Назвався містером Вайтом, тобто білим, щоби розпочати життя з чистого аркуша. Штіллер з німецької значить "тихий", а нашому героєві набридло мовчати. Власні думки й поневіряння він записує у щоденник, який і постає перед очима читачів і читачок. Пишучи його, Вайт-Штіллер прагне створити нову історію про себе. Зрештою, героєві доведеться зіткнутися з власним минулим й прийняти його, щоб рухатися далі. Чи вдасться йому? "Штіллер" – це глибокий і нетривіальний текст про відмову від старої ідентичності й пошук нової, спроби змінити спосіб, у який суспільство бачить людину й подати нову лінзу, новий кут зору на себе як особистість.
Закоханий у творчість Чарльза Дікенса та пливку літературу XIX століття, американець Джон Ірвінг і сам став творцем "великих" історій. Він пише неспішні й об’ємні романи, які стають світовими бестселерами. "Правила будинку сидру" – один із них. Це в дечому трагічна й сумна, а в чомусь – весела й життєствердна історія.
Дія роману розгортається у сирітському будинку десь у штаті Мен. Його керівник Вілбур Модрина – харизматичний і далеко немолодий хірург, який серед іншого приймає пологи у нужденних жінок і робить аборти тим, хто не бажає залишати дитину. Сюжет вибудовується довкола вихованця будинку Гомера Криниці, якому не вдається знайти сім’ю. Чільна тема роману – порушення різноманітних усталених правил, до яких вдаються персонажі. Крім одвічних проблем людства, знайомих ще за Дікенса, автор порушує більш сучасні питання – расової дискримінації, права жінки на аборт, гендерно зумовленого насильства тощо. Та на відміну, від свого натхненника, Ірвінг не вдається до моралізаторства, а дає можливість читачеві чи читачці сформувати власне ставлення до персонажів, які здійснюють вибори.
Магічнореалістична історія сучасної німецької письменниці Маріанни Лекі – це взаємодія між харизматичними й загадковими персонажами та персонажками у просторі вигаданого селища, яке живе за власними правилами. Дивовижна й парадоксальна книжка.
Розпочинається усе з окапі – рідкісної парнокопитної тварини, щось між зеброю, поні й жирафом, – яка сниться мудрій Сельмі, бабці десятирічної Луїзи, у жінку таємно закоханий її найліпший друг оптик. А якщо сниться окапі, значить прийде смерть. Мешканці селища занепокоєні тим, що смерть чигає на когось із них, а відтак самі не свої – починають писати листи, шукати правду чи втікають світ за очі. Ми ж бо маємо нагоду поспостерігати за тим, що коїться у людських головах і серцях, а також розкрити задавнені родинні таємниці та драми.
