Гарантії безпеки для України, про які говорили на зустрічі президента Трампа з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами, насправді виявляться подобою вже наявного Будапештського меморандуму, коли країни можуть допомагати одна одній, але не зобов'язані вступати у війну за когось. Про це пише доцент Інституту міжнародних відносин Микола Капітоненко

«Нова фішка. Гарантії безпеки «як у 5 статті».

Ця стаття Вашингтонського договору не передбачає автоматичного вступу у війну. Там говориться про те, що напад на одного вважається нападом на всіх, і якщо він трапиться, кожен із союзників допомагатиме жертві. Так, як вважатиме за потрібне — а вважати можна по-різному.

Річ у тому, що сила НАТО не в тому, як сформульована 5 стаття, а в інтересах союзників, що збігаються, — про якого потенційні противники в курсі. На НАТО їм страшно нападати.

Якщо ж формулювання типу 5 статті Вашингтонського договору запропонувати окремо взятій Україні, без членства в НАТО, це буде слабке зобов'язання допомагати, чим вийде, приблизно так, як воно вже є в угодах з безпеки.

Може вийти та сама історія, як і з Будапештським меморандумом. У тому сенсі, що його мало хто читав, але всі критикують, коли вже пізно і, власне, немає підстав: і США, і Британія свої зобов'язання виконали.

Вищий пілотаж дипломатії великих держав: продати малим прості обіцянки якомога дорожче".

Нагадаємо, керівник проєкту в Інституті Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко вважає, що закінчення російсько-української війни у будь-якій формі в даний період часу невигідне нікому, крім Трампа, який хоче отримати Нобелівську премію миру.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.