Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця Астаханська у Дніпровському районі Києва.
Вона виникла в місцевості Стара Дарниця в першій третині XX століття під назвою Піщана, а у 1955 році була перейменована на честь російського міста Астрахань. У травні 2022 року цей топонім включили до переліку об’єктів, що підлягають деколонізації, як пов’язаний із російською федерацією та її союзниками.
За результатами електронного голосування в застосунку «Київ Цифровий» кияни обрали нову назву — на честь білоруського публіциста, юриста та революціонера Кастуся (Костянтина) Калиновського. Його кандидатура отримала найбільшу підтримку — 16 106 голосів. На думку експертів, цей вибір символізує солідарність із білоруським народом і вшанування постаті, яка боролася проти російської імперії за свободу Литви, Білорусі та Польщі.
Костянтин Калиновський народився 2 лютого 1838 року в селі Мостовляни (нині — територія Польщі) в родині збіднілої шляхти. Після смерті матері його вихованням опікувався батько, який володів невеликою ткацькою мануфактурою.
Початкову освіту Костусь здобув у Свіслочі, а згодом вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Там, разом із братом Віктором, він долучився до революційних студентських гуртків, захоплювався ідеями Чернишевського, Герцена та, ймовірно, програмою «Землі та Волі».
Після захисту дисертації у 1861 році Калиновський повернувся до Гродна, де заснував підпільну революційну організацію та почав видавати першу нелегальну газету білоруською мовою — «Мужыцкая праўда», яку підписував псевдонімом «Яська-гаспадар з-пад Вільні».
Восени 1862 року він очолив Литовський провінційний комітет, що готував повстання на теренах історичної Литви — сучасної Білорусі та Литви. Комітет складався з представників «червоної» партії, які виступали за радикальні соціальні перетворення. Калиновський вважав, що лише масовий селянський виступ здатен забезпечити перемогу, на відміну від «білих», які дотримувалися консервативних поглядів.
У 1863 році він став одним із лідерів Січневого повстання проти російської імперії, очолив Тимчасовий уряд Литви та Білорусі, виступав за федеративну модель Речі Посполитої, рівноправ’я народів і земельну реформу в інтересах селян.
Після поразки повстання Калиновський не емігрував, а перейшов у підпілля. У 1864 році його схопили після зради, засудили до страти й повісили у Вільно. За легендою, перед смертю він вигукнув: «У нас немає дворян — усі рівні».
Місце його поховання тривалий час вважалося втраченим.
У 2016 році, після зсуву на горі Гедиміна у Вільнюсі, археологи виявили поховання молодого чоловіка зі зв’язаними руками, вкритого вапном. Його вік — близько 25–26 років — збігався з віком Калиновського на момент страти. Згодом знайшли ще одне поховання з останками трьох юнаків, а загальна кількість тіл сягнула двадцяти. Через відсутність прямих нащадків і неможливість порівняння ДНК, ідентифікація була складною.
З часом образ Кастуся Калиновського трансформувався з польського героя у символ білоруського спротиву. У 2006 році, після чергової «перемоги» Олександра Лукашенка на виборах, він став символом опору авторитаризму. Молодь, яка протестувала в Мінську, назвала Жовтневу площу площею імені Калиновського.
У відповідь влада розпочала кампанію дискредитації його образу, змальовуючи його в шкільних підручниках як польського радикала. Проте ці спроби не змогли зруйнувати сформований образ білоруського героя. Під час масових демонстрацій у 2020 році — білоруської Революції гідності — його постать знову набула актуальності. Разом із гербом «Погоня» та біло-червоно-білим прапором Калиновський став одним із головних символів боротьби за свободу, незалежність і правду.
З початком повномасштабного вторгнення Росії до України десятки білорусів стали на захист нашої держави. Спершу вони сформували батальйон у складі ЗСУ, а з травня 2022 року — полк імені Кастуся Калиновського.
Його ім’я стало знаком солідарності, гідності та спільного спротиву імперії.
Окрім Києва, вулиці імені Кастуся Калиновського з’явилися у Рівному, Кривому Розі, Нікополі та Ужгороді.
Нагадаємо, що Українські та білоруські бійці передали прапори військовому храму у Києво-Печерській лаврі.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно
До теми: Класик білоруської літератури та друг України: столична вулиця змінила назву на честь Короткевича.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
