Збірна України з мотоболу вперше за 5 років візьме участь у чемпіонаті Європи з мотоболу.
У континентальній першості, яка відбудеться з 9 по 13 липня, візьмуть участь 5 збірних: Нідерланди, Франція, Німеччина, Литва, Україна.
Господарем чемпіонату є нідерландське містечко Будель з населенням менш ніж 10 тисяч жителів. Усі матчі пройдуть на арені MBV Budel.
Спочатку команди зіграють груповий етап за коловою системою – кожен із кожним. Після чого 4 найкращі команди групового етапу утворять півфінальні пари. Переможці матчів 1/2 фіналу зіграють у фіналі, переможені – розіграють третє місце та бронзові медалі. Детальний розклад – за посиланням.
Інформації про трансляції чемпіонату Європи з мотоболу наразі немає.
Чемпіонат Європи з мотоболу проводиться з 1964 року, з перервою в 1974-му (учасники не змогли знайти консенсусу щодо місця проведення). Щоправда, до 1986 року турнір називався Кубок Європи.
Збірна України двічі була призером європейських першостей: у 2001-му – бронзові медалі, у 2002-му – срібні.
Незалежна Україна 5 разів була господарем чемпіонату Європи: 1995 – Кременчук/Вишняки/Нові Санжари, 2002 – Шахтарськ/Єнакієве/Кіровське, 2007 – Вишняки, 2009 – Вишняки, 2011 – Вознесенськ.
Мотобол – мотоциклетний вид спорту, такий собі різновид футболу на залізних конях. Культивується переважно в Європі.
Виник у 1930-ті роки у Франції. Першим неофіційним чемпіоном Франції став клуб Сошо. Уже в 1936 році власні змагання почали проводити в Бельгії, Нідерландах, Німеччині та Італії.
Попри те, що гра виникла у Франції, справжнім законодавцем мод у європейському мотоболі став Радянський Союз. Український слід радянського мотоболу – більш ніж значущий. Щоправда, історія радянського розпочнеться дещо пізніше…
У травні 1964 року Центральний авто-мото клуб розіслав місцевим федераціям положення про перші змагання, які й стали прототипом чемпіонату СРСР. Першим чемпіоном стала команда Комета з міста Еліста, яка в ті роки домінувала разом з Домбаєм з Черкеська.
У 1966 році в Полтаві було створено команду Вимпел, яка жодного разу не вилітала до нижчого дивізіону. Уже на початку 70-х завдяки місцевим ентузіастам за справу взялися по-справжньому. Головним завданням було зробити в Полтаві команду, яка буде боротися за золоті медалі чемпіонату Союзу.
Спочатку у передмісті Полтави, селі Розсошенці, було побудовано (менше ніж за 2 роки) стадіон, який вміщував близько 30 тисяч глядачів. Очолив команду знаний тренер Анатолій Ковган, який перебрався до Полтави із Зеленокумська та мав досвід перемог над Кометою та Домбаєм. Керманич привів із собою майбутніх легенд, майстрів спорту міжнародного класу: Юрія Алексенського та Валерія Кудінова. Для розуміння, Алексенський для мотоболу, як Блохін для футболу.
У 1973 році Вимпел став чемпіоном та володарем Кубку СРСР, встановивши кілька неймовірних рекордів:
Той чемпіонський успіх Вимпела так і залишився єдиним, проте команда регулярно ставала призером ("срібло" – 1974, "бронза" – 1972, 1975, 1979, 1983, 1984, 1985, 1987) першості та здобувала Кубок (1973). Ще 5 разів грали у фіналі: 1968, 1971, 1972, 1974, 1987.
Відомими в Радянському Союзі були й інші представники України: Нива Вишняки (Хорольський район, Полтавська область), Союз-3 Єнакієве, Восход Вознесенськ, Космос Шахтарськ.
З розпадом Радянського Союзу почав розвалюватись і Вимпел, а колись відомий на всю Європу мототрек пішов у забуття та став прихистком для алкоголіків та наркоманів.
У 2021 році територію придбав місцевий бізнесмен Сергій Іващенко, який є головним інвестором футбольної СК Полтави. На ній планується побудувати сучасний футбольний стадіон з іншою потрібною інфраструктурою.
Мотобольне поле – прямокутник розміром 100 на 55 метрів. Покриття гареве або асфальтне. Відрізняється від футбольного відсутністю центрального кола, а воротарський майданчик – напівколом.
Мало відрізняється від звичайної кросової машини. Зміни стосуються лише важелів управління. На мотобольний мотоцикл встановлено дублюючу лапку заднього гальма зі зворотного боку, оскільки одна нога мотоболіста веде м'яч. На переднє колесо мотоцикла встановлені дуги для ведення м'яча. А також у передній частині мотоцикла розташовані так звані "плуги", щоб уникнути потрапляння під мотоцикл м'яча. У деяких мотоциклах цього типу важелі перемикання передач перенесено безпосередньо на кермо, для полегшення керування.
Гравці використовують для гри спеціально підготовлені двотактні мотоцикли GasGas об'ємом 250 куб.
Основні склади: у мотобол грають 5 на 5 – 4 польові гравці та воротар.
Цікавий факт: до 1971 року воротар мав постійно тримати в руках (принаймні торкатися) щось на кшталт мотоцикла – це було схоже на мотоциклетну раму.
Гравці атакувальної команди мають перетинати центральну лінію лише через пас. Тобто перед центральною лінією дотик до м'яча має зробити один гравець, за – інший. Інакше суддя зафіксує порушення правил.
Також мотоболісти не мають права знаходитись із мотоциклом у воротарському майданчику.
Тривалість гри: 4 періоди по 20 хвилин з 10-хвилинними перервами (допускається інший формат), між 2 і 3 періодами команди міняються сторонами поля. У кубкових матчах за нічийного результату в основний час – проводять ще 2 періоди по 10 хвилин із 5-хвилинною перервою. У разі нічиєї – пробиваються серії по 4 пенальті, потім, за необхідності, по одному – до перемоги однієї з команд.
Система нарахування очок: перемога – 2 очки, нічия – 1, поразка – 0.
Технічна поразка: рахунок 0:3.
Покриття поля: гареве, допускаються також трав'яне або тартанове покриття.
Розміри поля: довжина – 85-110 м, ширина – 45-85 м.
Розміри воріт: ширина – 732 см, висота – 244 см.
М'яч: довжина кола – 119-126 см, вага – 900-1200 грамів.
Склад команди: у заявці – 10 гравців, 2 механіки, 1 тренер, у полі – 4 гравці на мотоциклах і 1 піший воротар.
Протягом одного матчу можна використовувати не більше 10 мотоциклів.
Судді: у полі – 2, бокові – 2.
Вага мотоцикла (без палива): 70-120 кг.
Покарання гравців: вільний удар (з місця порушення або з 16,5 м); пенальті (11 м); вилучення на 2 хвилини (зелена карта ≤ 3 за матч); вилучення на 5 хвилин (жовта карта ≤ 2 за матч); вилучення до кінця гри (червона карта); дискваліфікація за рішенням арбітрів на наступний матч.
