У понеділок, 28 липня, на Личаківському кладовищі поховали підприємця та депутата від партії «Голос» Ярослава Рущишина, який загинув у ДТП. Рідні політика просили не приносити квітів на похорон, а зробити пожертву на Український католицький університет, який за життя підтримував Ярослав Рущишин.
57-річний Ярослав Рущишин загинув у ДТП 24 липня на Прикарпатті. Він був за кермом мотоцикла Harley-Davidson та зіштовхнувся з трактором. Наразі обставини трагедії розслідує Державне бюро розслідувань.
Політик народився у Львові. Він навчався у Львівському торговельно-економічному інституті (бухгалтерський облік), Києво-Могилянській академії (бізнес-адміністрування), Київському університеті ім. Т. Шевченка (правознавство). Крім цього, Ярослав Рущишин пройшов дві сертифікатні програми з філософії в УКУ.
На початку 1990-х років Рущишин був активним учасником Студентського братства та одним з лідерів Революції на граніті. У 1993 році він став співзасновником мистецького об'єднання «Дзиґа», яке фінансово підтримувало молодих українськомовних митців. Також у 1990-х роках він організовував фестиваль «Вивих» і зустріч «Українська молодь – Христові». Разом з підприємцем та другом Маркіяном Іващишиним був продюсером гуртів «Клуб шанувальників чаю», «Мертвий півень», «Дзиґа джаз квартет», перших проєктів «Океану Ельзи» та співачки Руслани.
Підприємницька діяльність Ярослава Рущишина розпочалась у 1995 році, коли він співзаснував та очолив швейну фабрику «Троттола». Частину прибутку він інвестував у культурні та освітні ініціативи Львова. У 2002 році Рущишин разом з Маркіяном Іващишиним заснував «Львівську газету», яка публікувала критичні тексти про діяльність влади. Зокрема, про роботу Державної податкової адміністрації у Львівській області, яку тоді очолював Сергій Медведчук. Через це на Рущишина та Іващишина відкрили 39 судових справ. Після цього почалися масові протести проти свавілля податкових органів. «Львівській газеті» вдалось виграти суди.
«Нас мордували рік. Свою магістерську роботу в Могилянці написав на допитах у слідчих, тобто чекаючи на допити, бо це був їхній особливий стиль – змушувати чекати кілька годин. Найстрашніше було, коли повідомляли, що прийдуть додому вночі описувати майно. Синові було 5 років. Ми його швиденько вночі відвозили до батьків, щоб не налякати. А при описі знайшли аж три дорогоцінні речі: старовинний креденс, авто і телевізор. Більше не було чого описувати», – згадував Ярослав Рущишин.
Політик також був активним учасником Помаранчевої революції. Після протестів він став членом партії «Наша Україна» та потрапив до Львівської обласної ради. Рущишин співзаснував Унівську групу, яка напрацювала громадську стратегію розвитку Львова.
Згодом Рущишин браву участь у Революції Гідності. У 2019 році він став народним депутатом від фракції «Голос».
Політик є співзасновником і членом дорадчої ради Львівської бізнес-школи Українського католицького університету. Він роками фінансував стипендії студентам та був одним із головних фундаторів храму Блаженних мучеників УГКЦ на вулиці Стрийській.
Під час голосування 22 липня за скандальний законопроєкт №12414 політик був одним з кількох депутатів, які блокували трибуну та закликати не підтримувати ініціативу.
