Топ-5 є для багатьох лакмусовим папірцем, який визначає клас. Перебування на такому щаблі завжди викликає обговорення та є орієнтиром. Зважаючи на те, що провідні чемпіонати підійшли до логічного завершення, ми вирішили пригадати, як виступили наші легіонери.
Статистика: 13 матчів, 1 результативна передача, 336 хвилин
Так, Едуард Соболь живий та на балансі “Страсбура”. Для тих, хто нехтує Лігою 1, стане справжнім відкриттям те, що лівий захисник досі при справах.
Команда фінішувала сьомою у турнірній таблиці, відібралася до Ліги конференцій, проте внесок Едуарда — мінімальний (із тих 336 хвилин на французьку першість припало тільки 86).
Едуард Соболь — не Андрей Сантос чи Джордже Петрович, на чиїх плечах вихід “Страсбура” до ЛК. Фулбек знадобився для ротації, вийшов у кубку Франції, де віддав асист проти “Кале” (представник третього дивізіону), підтримував форму із дублем.
Статистика: 8 матчів, 1 гол, 242 хвилини
Сам факт того, що Віктор Коваленко повернувся у великий футбол після паузи в майже девʼять місяців — це вже неймовірний успіх, за який агентам, причетним до кола півзахисника, треба поставити памʼятник. Ще б пак, у травні 2024-го вихованець “Шахтаря” востаннє потрапив до заявки “Емполі” і от у лютому знову одягнув знайомі сині кольори.
Спочатку ЗМІ повʼязували майбутнє Віктора із Туреччиною, потім логічно затихли — якщо чесно, у певний момент здалося, що такого персонажа не існує зовсім.
Після того, як універсал уклав контракт, все ще не до кінця вірилося, що він всерйоз знадобиться потопаючому клубу. Як не крути, “Емполі” гарячково хапався за соломинку в Серії А (на жаль, не вийшло), тож ніби мав довіритися найсильнішим із доступних. 242 хвилини та гол, організований проти “Болоньї” в кубку — не щось видатне, але свідчення постійної підтримки кондицій Віктором. За це можна схвально поплескати по плечі.
Воскрес у професійному плані та ніби в порядку.
Руслан Маліновський (“Дженоа”)
Статистика: 10 матчів, 3 результативні передачі, 412 хвилин
Руслан Маліновський страждає від травм — прикметно, що в поточному сезоні пропустив цілих 28 поєдинків. Коли був у наявності, то взайве підтвердив, що потрібен “Дженоа” та може радувати витонченістю — два березневі асисти з “Лечче” підняли наше комʼюніті на ноги, дехто у соцмережах, вражений перформансом, закликав Сергія Реброва переглянути заявку на зустріч зі збірною Бельгії.
Якщо Соболь та Коваленко зробили критично мало, то Маліновський все ж намагався використати відведений йому час на максимум. У Генуї розраховують на актив, хочуть оперувати ним за готовності та вірять — лояльність обумовлена класом Руслана.
Статистика: 45 матчів, 17 голів, 3 результативні передачі, 3 195 хвилин
Фактор Пічічі та дороговизни трансферу (30,5 млн євро) стали для Довбика тягарем. Що закордонна, що наша аудиторія реагували на дії нападника з неприхованим упередженням — а чи виправдає себе хлопець після розкішного сезону, проведеного у “Жироні”?
Навіть з урахуванням контексту, — змін на тренерському містку, новизни та специфіки чемпіонату, стилістики “Роми”, відмінної від тієї, що простежувалася за Мічела в Іспанії, — уродженця Черкас регулярно критикували.
І, як нам здається, здебільшого невиправдано. Ну, камон: Довбик мусив екстрено адаптуватися, вряди-годи випадав із обойми через травми та ментальний спад, а все одно виконав поставлені завдання. 17+3 — чудова цифра, яка ілюструє, що новачок не бив байдики; не забуваймо, що переможні мʼячі проти “Комо”, “Кальярі”, “Лечче” та “Фіорентини” допомогли Клаудіо Раньєрі до останнього триматися у пулі претендентів на ЛЧ. Та і будь-кого Серія А не визнає найкращим — памʼятаєте підсумки березня?
Хотілося б бачити від Артема зарядженість та активніше залучення до командних дій. Зауважте, як часто Раньєрі зачіпав українця з прагненням по-спортивному розлютити; від італійців віє експресією, з нею не завжди впораєшся, тож сподіваємося, що страйкер продемонструє стійкість та продовжить нарощувати мʼязи. Є огріхи, вони не фатальні, однак їх було б добре нівелювати.
Владислав Крапивцов (“Жирона”)
Статистика: 2 матчі, 7 пропущених, 180 хвилин
У двох фінальних турах Примери Мічел довірився Владиславу Крапивцову. Це приємно, враховуючи те, що Пауло Гассаніга був доступний для тренерського штабу — значить, наш воротар недарма знаходиться на балансі.
Звичайно, можна заперечити, що випускнику академії “Дніпра-1” дали зіграти в зустрічах, позбавлених особливого турнірного значення, втім, які претензії? Крапивцов вийшов та зробив свою роботу.
4 сейви з “Реал Сосьєдадом”, 8 — проти мадридського “Атлетіко”, 7 пропущених — так, Влад десь хвилювався, десь мусив прогнутися через жахливу лінію захисту свого колективу, але чи провалився? Точно ні, як для дебюту годиться.
Дебют — це добрий знак, й він вийшов досить непоганим. Зіграв мало, але накинемо півбала в якості мотивації.
Статистика: 14 матчів, 19 пропущених, 6 кліншитів, 1 результативна передача, 1 320 хвилин
Андрію Луніну важко, коли поруч такий майстр, як Тібо Куртуа. Ми можемо скільки завгодно скаржитися на те “а чому Лунін сидить?”, та все ж будь-який фахівець (чи Анчелотті, чи Алонсо) віддасть перевагу бельгійцю. Така правда життя.
Водночас уродженець Краснограда (нині — Берестина) мав практику та не підвів у жодному матчі, крім “Реал Сосьєдада” (4:4) у півфіналі Кубка Іспанії. Треба визнати, що залишатися “другим номером”, розраховувати на шанс, виходити та доводити, що ти в нормі — це треба реально вміти.
Будь хто “попливе” за півроку перебування на лавці, та Лунін — холоднокровний, зібраний, упевнений, координує одноклубників та зчитує їхню манеру. Зрештою, віддав гольову передачу у листопадовій зустрічі з “Осасуною” — це вперше для голкіпера “Реалу” з 90-х років.
Статистика: 32 матчі, 2 голи, 5 результативних передач, 2 251 хвилина
Влітку “Жирона” продала Артема Довбика, Айлеша Ґарсію, у Савіньйо, Яна Коуту та Еріка Ґарсії спливли орендні домовленості. Каталонці втратили кістяк команди, не вгадали з придбаннями (чого вартий Боян Міовський, який до того розривав у Шотландії), тож прогнозовано полетіли вниз.
Віктору Циганкову, й так замученому походами до лазарету, не вдалося загальмувати процес — інколи вінґер вистрілював, проте не став Х-фактором, який би згуртував партнерів та повів за собою.
Посередня гра — середня оцінка, все справедливо.
Олександр Зінченко (“Арсенал”)
Статистика: 23 матчі, 1 гол, 1 результативна передача, 789 хвилин
Олександр Зінченко повинен якомога швидше покинути “Арсенал” — це ще якщо має якісь спортивні амбіції. Цілком очевидно, що в майбутньому Мікель Артета не надасть більше ігрової практики — Майлз Льюїс-Скеллі, Ріккардо Калафіорі чи той же Юррієн Тімбер є пріоритетнішими кандидатурами.
Це не означає, що Сашко якось не так зіграв — він анітрохи не зіпсував каші, коли зʼявлявся на полі, забив гарний гол ПСВ та оформив результативну передачу з “Іпсвічем”, мав нагоду показати себе в центрі півзахисту, що стало несподіванкою. Добру частину кампанії пропустив через пошкодження, та, на жаль, це не помʼякшить ставлення — за нинішніх умов Зінченко не стрибне вище голови та не поверне роль зразка 2022/23.
Непогана “затичка”, якій пора рухатися далі.
Статистика: 15 матчів, 3 голи, 5 результативних передач, 849 хвилин
Незважаючи на те, що Михайло Мудрик зробив внесок у перемогу “Челсі” в Лізі конференцій (3+3) та загалом мав які-не-які шанси до звістки про допінг, вінґер й близько не заслужив на оцінку з урахуванням печального контексту. Про що тут говорити, якщо один із найпотужніших гравців нового покоління наразі перебуває у невідомості та навіть не має права отримати медаль ЛК?
Статистика: 35 матчів, 1 176 хвилин
Ви, можливо, сперечатиметеся, але ми віддамо Ярмолюку “пʼятірку”. А ось так.
Решта учасників списку виступила на приблизно очікуваному рівні, або хтось взагалі нижче. Ярмолюк — це той випадок, коли футболіст перевершив прогнози, якісно додав та зріс, що важливо для будь-якого спортсмена.
Єгор забетонував за собою місце в старті, є ключовою опцією для Томаса Франка в середній лінії. Це не вигадки — центрхав покриває величезну площу, є всюдисущим, вправно страхує та нерідко створює підґрунтя для розвитку атак. Українські глядачі вимагають від Ярмолюка гольових дій, але повірте — Франк найперше піклується про оборону та задоволений підопічним. Хто ми такі, щоб це бодай якось спростувати?
Прогресує семимильними кроками та має потенціал для того, щоб додати ще — словом, за хороших розкладів здатен вирости у надзвичайно цінного півзахисника.
Статистика: 37 матчів, 1 гол, 3 результативні передачі, 3 264 хвилини
Віталій Миколенко сподобався стабільністю — хто б не керував із технічної зони (чи Шон Дайч, чи Девід Моєс), а лівий захисник — тут як тут. Мав кілька мікропошкоджень, однак повертався до обойми без втрати якості.
Чітко реалізував покладені на нього завдання, усвідомлює становище серед партнерів, відповідно не боїться підключатися до атакувальної фази. Це все ще захисник, переважно “приклеєний” до власного карного майданчика, але сміливіший — на це натякають 1+3.
Відчувається, що Миколенко отримує задоволення, давно інтегрований — коли хтось стверджує, що фулбеку не завадило б змінити прописку, адже “Евертон” снує в нижній частині Премʼєр-ліги, ми не бачимо сенсу.
Будь-який тренер обере гравця, нехай і не найталановитішого, але такого, що “відпахає” у 40-50 матчах за одну кампанію. Днями Миколенку виповнилося двадцять шість, внутрішнього “палива” предостатньо, це продемонстровано наочно.
Статистика: 39 матчів, 1 результативна передача, 3 384 хвилини
Ілля Забарний не зменшує вимог та продовжує тримати планку, до якої зобовʼязаний рухатися кожен український футболіст. Ми вже настільки звикли до того, що центрбек є невідʼємною частиною “Борнмута”, що навіть розгубилися, коли юнак залишився на лаві запасних із “Фулгемом”. Щось трапилося?
Якби не червона картка із “Вулвергемптоном” та подальша двоматчева дискваліфікація, то Ілля стовідсотково б ще збільшив хвилини. Андоні Іраола вбачає у киянині винятково основного — так, десь Забарний може “привезти”, але вміє виправляти помилки, може похвалитися любовʼю фанатів та лояльністю примхливої британської преси. Наші журналісти схильні до вигадок, відправляють оборонця ледь не в кожний гранд, але ж, як ви знаєте, диму без вогню не буває — є віра в те, що незабаром Забарний покине “Борнмут” з високо піднятою головою та на приємних оку умовах.
Комусь може здатися, що оцінка повинна бути дещо нижчою, адже всі звиклися з думкою, що Забарний постійний, незмінний, мовляв, не росте, а тут ще й Дін Гейсен перебрався до мадридського “Реалу”, а Мілош Керкез — на орбіті “Ліверпуля”. Ну, знаєте, це відносно: якщо ж порівнювати з вітчизняними гравцями, то повторимося — Ілля є мірилом, а значить, найкращим.
