Заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов пояснив відсутність серед звільнених в межах обміну «1000 на 1000» спецпризначенців 12-ї бригади «Азов» та українців, які перебувають у полоні з 2014 року. Про це він сказав у коментарі журналістам «Суспільного» в неділю, 25 травня.
За словами Юсова, сторони надали одна одній списки військовополонених для обміну у форматі «1000 на 1000», однак остаточний вибір звільнених українців здійснювали росіяни.
«Але кожен, хто перебуває в російському полоні, має бути повернутий. Україна бореться за кожного свого громадянина. Україна працює дуже в важких умовах повномасштабного вторгнення і Маріупольський гарнізон – це один з пріоритетних напрямків з повернення», – наголосив посадовець.
Що стосується полонених у 2014 році українців, то Росія щоразу ігнорує запити на обмін цих людей, або відмовляє, сказав Юсов.
«Вони говорять "це не військовополонений і не може бути повернути в межах обміну". Тобто відмов є багато, але факт залишається фактом. Це порушення міжнародного гуманітарного права, це чергові злочини проти людяності. І кожен має повернутись додому», – пояснив заступник голови Коордштабу.
25 травня в бригаді «Азов» повідомили, що під час триденного обміну військовополоненими у форматі «1000 на 1000» в Україну не повернули жодного військовослужбовця 12-ї бригади «Азов» Національної гвардії. За даними бригади, понад 800 «азовців» уже понад три роки перебувають у російському полоні.
У 1-му корпусі Нацгвардії «Азов» зауважили, що їхні військовослужбовці повернулися – це бійці 14-ї бригади «Червона Калина» і 15-ї бригади «Кара-Даг». Але в обміні не було жодного військовослужбовця 12-ї бригади «Азову».
Командир 1-го корпусу Нацгвардії «Азов», полковник, Герой України Денис Прокопенко розкритикував неефективну роботу напрацьованого раніше механізму обміну військовополоненими.
«Жодного “азовця”. Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного “азовця”. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців. Це виглядає як знущання. Над тими, хто четвертий рік перебуває під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах. Над їхніми рідними, близькими й побратимами. Над тими, кому давали гарантії, та хто має абсолютне право бути в пріоритеті на обміни, тому що вони вийшли в полон не за власним бажанням, а за наказом вищого командування», – написав Прокопенко.
Він додав, що ніколи не повірить, що єдина причина відсутності «азовців» у більшості обмінів – це небажання росіян віддавати їх.
«Росіяни відмовляються обмінювати “азовців” на своїх звичайних солдатів? Знаходимо варіанти запропонувати їм когось, хто важить для них більше, ніж омський контрактник. Україна забита російською агентурою під саму зав’язку – про це прекрасно знають всі спеціальні служби, яким просто потрібно дати команду. Думаю, попи з московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби, мають зацікавити росіян більше, ніж солдати, якими РФ засипає землі України», – підкреслив він.
Також Прокопенко додав, що варто спробувати пропрацювати питання участі України в процесах обмінів між західними партнерами та РФ.
«Україна має унікальний досвід, має знання та дорогоцінну для всього західного світу інформацію. І це теж може бути нашим обмінним фондом. Варіанти є, нам необхідно лише адаптуватись та почати шукати нові шляхи й конфігурації. Тому що жодного азовця серед 1000 обміняних — це ганьба для всієї нашої держави», – ідеться в повідомленні.
На думку заступника командира 12-ї бригади спецпризначення «Азов», підполковника НГУ, Героя України Святослава Паламара «Калини», відповідальні за обміни посадовці не демонструють належної ефективності. Він вважає, що терміново необхідні зміни та нові підходи щодо формування обмінних списків.
«Небажання, некомпетентність чи свідоме рішення? “Азовців” знову не має в обміні. Безперечно, серед обміняних є багато достойних військових, тих, хто обороняв Маріуполь, хто воював на інших ділянках фронту і через деякі причини потрапив у полон. Але і є виродки, які співпрацювали з окупаційним режимом. Чи знають компетентні служби про них? Так. Є багато свідчень тих, хто вже вийшов з полону, і потрібно відмовлятись від цих зрадників та порушувати карні справи, бо найголовніше, що замість колаборанта на обміні мав бути той, хто любить Україну!
Нам варто відстоювати наші цінності та мати тверду і справедливу позицію, а не повертати за принципом “всіх, кого віддають”. Ми ведемо переговори чи просто приймаємо те, що каже ворог?» – написав Паламар.
Колишній заручник підконтрольних Росії силовиків в окупованому Донецьку, журналіст і правозахисник Станіслав Асєєв розповів, що на початку 2020 року передав президенту Володимиру Зеленському список цивільних заручників, які перебувають за ґратами з 2016-2017 років.
«Переважна більшість цих людей сидить у 32-й колонії суворого режиму в Макіївці, куди їх звезли після Ізоляції та з інших тюрем. Частина цих людей – активно допомагала нашим спецслужбам ще в роки, коли поколінню тих, кому болить було плювати, що там на тому Донбасі. Я не знаю, чи є в історії цієї війни за 11 років хтось, хто сидить довше. І я не хочу порівнювати кількість страждань полонених: це неможливо ні з об’єктивної, ні з моральної сторони», – зауважив Асєєв.
Він переконаний, що термін полону цивільних українців є об’єктивним критерієм, який повинен враховуватися державою під час формування списків на обміни.
Як писав ZAXID.NET, упродовж 23-25 травня Україна та Росія провели один з найбільших обмінів полоненими у форматі «1000 на 1000», про який сторони домовилися на переговорах у Стамбулі.
Загалом з початку повномасштабної війни Україна та Росія провели 65 обмінів військовополоненими. За цей час в Україну вдалось повернути 5757 українців у межах обмінів, та ще 500 – поза ними, свідчать дані Коордштабу з питань поводження з військовополоненими.
