«Колись загояться всі рани!» Ці рядки з пісні стали лейтмотивом концерту Одеського муніципального музичного театру імені О. Саліка, який зібрав у Міському саду людей попри пекучу спеку та періодичні тривоги. Сонце кидало золоті відблиски на зелене листя дерев, а музика наповнювала простір надією, що звучить сильніше за будь-які труднощі.

На сцені, оточеній розкішними кронами й теплим подихом літа, музиканти творили традиційний концерт. Скрипки, віолончелі та ударні інструменти зливалися в гармонію, виконуючи як класичні твори, так і нові пісні, що відображають наші непрості часи повномасштабного вторгнення. Серед них – мелодії, сповнені болю й любові, надії й віри в краще майбутнє.

Диригент із грацією вела оркестр, а солісти виконували українські пісні, кожне слово яких відлунювало в серцях слухачів. Публіка, зібрана навколо сцени, не могла втриматися – хтось пританцьовував, хтось тихо витирав сльозу, аплодисменти лунали щиро й гучно.

Люди різного віку стояли чи слухали концерт сидячи. Діти з цікавістю спостерігали, пари трималися за руки, а хтось із телефоном намагався зафіксувати цей момент.

Поруч із ротондою майоріли прапори, символізуючи незламність духу. Цей концерт – немов віддзеркалення одеської вдачі: стійкої, щирої й сповненої любові до життя. Попри спеку, яка змушує ховатися в затінок, і тривоги, що час від часу переривають тишу, люди зібралися разом, щоби відчути єдність.

Музика стала мостом між минулим і майбутнім, між болем і надією. «Колись загояться всі рани» – ці слова звучать як обіцянка, яку Одеса бере з собою в кожне літо, у кожну мить боротьби…