Австралійські науковці виявили, що одночасне інфікування кажанів різними вірусами (коінфекція) сприяє появі нових штамів коронавірусів у природі.

При цьому молоді кажани заражаються частіше й можуть бути ключовим джерелом передачі вірусу іншим видам.

Відповідне дослідження опублікували в журналі Nature Communications, пише Phys.org.

Кажани є корисними для екосистем і економіки, але через знищення їхніх середовищ існування вони опиняються ближче до людей, що створює ризики виникнення хвороб.

Дослідники з Сіднейського університету три роки вивчали рукокрилих, щоб зрозуміти, як і коли у них з’являються нові варіанти коронавірусів.

Більшість коронавірусів є ендемічними в популяціях кажанів і ніколи не заражають людей. Коли це трапляється (як-от під час спалахів COVID-19), вірус зазвичай передається від кажанів через проміжного носія.

"Коронавіруси зазвичай не становлять серйозної загрози для кажанів. Але вони можуть поводитися по-іншому, якщо потрапляють до нових видів", – сказала очільниця дослідження Елісон Піл з факультету ветеринарних наук Сіднейського університету.

У межах дослідження науковці зібрали понад 2500 зразків фекалій, через які кажани можуть поширювати коронавіруси.

Зразки взяли в чорних та сірих "летючих лисиць" на 5 місцях їхнього скупчення вздовж східного узбережжя Австралії.

Тестування показало, що коронавіруси найчастіше виявляли в молодих кажанів з березня по липень, коли тварини відлучалися від матерів і досягали статевої зрілості.

Особливо науковців вразив високий відсоток кажанів, інфікованих кількома коронавірусами одночасно.

"Ми були здивовані такою високою частотою коінфекцій серед підлітків і молодих особин.

Коінфекція створює умови для того, щоб одна клітина була заражена кількома вірусами одночасно – це важлива природний передумова для виникнення нових штамів", – каже Елісон Піл.

6 виявлених у дослідженні коронавірусів належали до групи нобековірусів – підкласу, який не передається людям. Три з них були новими.

Вони є корисними для аналізу, оскільки становлять мінімальний ризик для людей, але є еволюційними "родичами" сарбековірусів – так званих SARS-подібних вірусів, які частіше передаються між видами.

Розуміння еволюції нобековірусів дає паралельні уявлення про розвиток більш небезпечних коронавірусів.

"Ми безпечно відстежували, як і коли коронавіруси природним чином циркулюють у популяціях кажанів. І використовували геноми для відстеження інфекцій у кожної окремої тварини", – сказав доктор Джон-Себастіан Іден, співавтор дослідження з Інституту медичних досліджень Вестміда.

Дослідження має бути корисним для вчених, які прагнуть зрозуміти виникнення коронавірусів і майбутні ризики в популяціях кажанів по всьому світу.

"Фокусуючись на коінфекціях у молодих кажанів у певні періоди, дослідники можуть краще передбачити природну еволюцію й появу небезпечніших коронавірусів ще до того, як вони становитимуть загрозу для здоров’я людей", – додав Іден.

Водночас докторка Піл зазначила, що потрібно більше досліджень, аби зрозуміти, чому молоді кажани більш сприйнятливі до зараження й коінфекцій.

"Інфікування може бути пов’язане з тим, що це нещодавно відлучені від матері тварини, імунна система яких ще розвивається, або зі стресом, який відчувають кажани-підлітки, вперше шукаючи партнера", – сказала вона.

Ще одним чинником можуть бути зміни навколишнього середовища.

"Ми знаємо з попередніх досліджень інших вірусів, що втрата середовища проживання внаслідок розширення людських поселень і нестача їжі можуть створювати стрес у кажанів, що послаблює імунітет і робить їх вразливими до інфекцій. Важливо буде з’ясувати, чи це також стосується коронавірусів", – каже науковиця.

Дослідження докторки Піл та доктора Ідена стартувало у 2020 році, коли розпочалася пандемія COVID-19.

Воно базується на попередній роботі щодо поширення вірусу Гендра, який також походить від кажанів.

"Рідко можна побачити такий масштаб і глибину даних у вірусологічних дослідженнях, навіть щодо вірусів людини.

Збір зразків як від окремих кажанів, так і з-під місць скупчення, а також відстеження окремих штамів на різних ділянках і протягом кількох років створює надійну основу для подальших досліджень ролі екологічного стресу у виникненні коронавірусів", – додала керівниця дослідження.