Сказати, що саміт Великої сімки в канадському місті Кананаскіс очікувався як головна подія року, не можна. Жодних вікопомних рішень на ньому не планували ухвалювати. Але так чи інакше зібрання лідерів головних країн світової демократії – це завжди подія, на яку потрібно звертати увагу. Звернули увагу і цього разу, хоч причина була зовсім не та, якої хотілося б.
Цю причину звуть Дональд Трамп. Американський президент за короткий час своєї другої президентської каденції спочатку встиг поставити на вуха практично всю планету своїми віртуальними тарифними війнами, а згодом почав перетворюватися на прессекретаря російського диктатора Владіміра Путіна, переказуючи і навіть додумуючи за нього його ж слова – як після операції «Павутина», коли Трамп незрозуміло навіщо став пояснювати майбутні дії президента РФ.
Канадський саміт G7 перетворив фігуру президента Сполучених Штатів Америки зі смішної на відверто жалюгідну. Бо спочатку Трамп, як пишуть світові ЗМІ, почав переконувати своїх колег по «cімці» не запроваджувати нових потужних санкцій проти Росії. Оперуючи при цьому двома дуже дивними аргументами. Перший – це бажання побачити підписання якоїсь угоди. Про яку угоду він говорив – незрозуміло, бо ж усьому світу, усьому адекватно мислячому світу очевидно, що Владімір Путін не збирається зупиняти війну й підписувати мирну угоду з Україною. Всі адекватно мислячі індивідууми уже давно могли помітити, що максимально ефективним «переговірником» з російською делегацією є саме сила. Згадайте історію зі зерновою угодою, яка закінчилася – і про яку всі забули, бо й без угоди Росія вже не заважає судноплавству в західній частині Чорного моря. Бо не має чим заважати. Ось ключ до успішних переговорів – вибити звіру всі зуби, щоб він не міг кусати.
Трамп же діє за якимось божевільним, якщо не сказати російським, планом – одночасно не дає зброї Україні і пропонує Росії зупинитися. Незрозуміло, з якого б дива будь-який агресор зупинявся в ситуації, коли його жертві перестають допомагати.
Аргумент два відверто смішний. Дональд Трамп, який раніше в один день заявив про мита для всіх країн світу, навіть безлюдних островів ген у Світовому океані – тепер раптом почав переконувати всіх учасників Великої сімки, що, знаєте, санкції – це не так вже й просто, вони ж можуть вдарити й по самих Сполучених Штатах.
Закінчилося все справжнім цирком. Трамп просто, будемо називати речі своїми іменами, втік зі саміту. Причому після того, як президент Франції Емманюель Макрон зробив йому зручну «подачу», заявивши, що від’їзд американського колеги, мовляв, пов’язаний з подіями на Близькому Сході (де Ізраїль саме взявся за ядерну програму Ірану) – господар Білого дому відверто нахамив Макрону, заявивши, що той вічно все плутає, а сам Трамп поїхав з Канади не через це, а з інших причин. Що таке сталося в Штатах чи світі, що треба було у вік неймовірних телекомунікаційних технологій стрімголов летіти додому – ніхто, звісно, не пояснював.
Одне слово, складається таке враження, що Трамп прилетів до Канади тільки для того, щоб відпрацювати російську тему. Заявити, що виключення країни-агресора з G8 було помилкою, відбитися від антиросійських санкцій і, звісно ж, ніяк не згадати про допомогу Україні, яка зараз переживає справжню повітряну навалу. (Збіг чи ні, але саме під час саміту Великої сімки українська столиця пережила чи не наймасовіший ракетно-дроновий удар, який обернувся для Києва дуже кривавими наслідками).
І тут, мабуть, можна говорити про дві причини такої поведінки. Першу активно опрацьовують численні конспірологи, заявляючи про те, що Дональдом Трампом уже відверто керує Владімір Путін. До речі, якщо врешті виявиться саме так – навряд чи хтось уже всерйоз і здивується цьому факту. Але ми все ж поговоримо про другу можливу причину. Яка насправді лежить на поверхні.
Ця причина – це, м’яко кажучи, неадекватність Трампа в його сприйнятті реальності. Зараз взагалі час божевільних і недалеких правителів, але щоб на чолі такої країни, як Сполучені Штати Америки, стояв, вибачте на слові, дурнуватий блазень, який, крім лунок на своєму полі для гольфу, не знає більше нічого… Він любить повторювати, який поганий Байден, що «був би я 2022 року президентом – війна в Україні не почалася б». От і на саміті сказав щось схоже – мовляв, даремно Росію виключили з «вісімки», якби вона там була, то війни б… Ну, ви знаєте.
Але штука в тому, що РФ вигнали з G8 після анексії Криму. Після. Тобто після початку війни. І хоч це був такий собі крок, більше символічний, але так чи інакше він вплинув на Путіна (питання в масштабі впливу, та все ж). А якби великі держави взагалі проігнорували захоплення чужої території – що б стало на заваді російському імперському шовінізму?
Та й взагалі – зараз, після майже піврічного відверто ганебного плазування Трампа перед Путіним слова про те, що «якби я був президентом, [повномасштабна] війна б не почалася», сприймаються уже зовсім не так, як сприймалися раніше. Спробуйте переконати мене, що логіка «Трамп би просто здав усі українські інтереси, які б зміг здати, тож Путіну просто не потрібно було б нападати, він би і так, без війни, отримав в Україні усе, що хотів» – хибна. Навряд чи у вас це тепер всерйоз вийде.
За понад 200 років існування Сполучених Штатів Америки на чолі цієї держави стояли різні люди. Рабовласники і борці з рабством. Мілітаристи і пацифісти. Дуже розумні люди і не дуже. Рішучі і нерішучі. Великі, величні навіть, і незграбні. Але відвертих блазнів у Білому домі ще не бувало. До 2025 року.
Хтозна, можливо, і клоуну вдасться make America great again. Хоча, як показує практика американського кінематографу, клоуни в США – це радше не смішні, а злі й жорстокі персонажі, від яких варто триматися якнайдалі. Шкода, що американці, голосуючи на республіканських праймеріз та листопадових виборах, не згадали, наприклад, фільм Андреса Мускетті (і книжку Стівена Кінга) «Воно». Бо зараз головною демократією світу справді керує – воно. Самозакохане, нице і ганебне. Точніше, мабуть, і не скажеш.
