Розумний, хоробрий, добрий і щирий – так каже Вікторія про свого коханого чоловіка, який поклав життя, захищаючи Україну.
Олександр Сергійович Бондар народився 30 жовтня 1993 року у селі Флорино Бершадської громади на Вінниччині. Закінчив педагогічний коледж, потім - Вінницький державний педагогічний університет ім. Коцюбинського з відзнакою. Проходив службу у військовій частині Національної гвардії. Працював водієм вантажівки. У лютому 2023 року Олександр мобілізувався до Збройних Сил України та воював на найгарячіших напрямках. Про захисника розповіла Вінниця.info дружина воїна, Вікторія Бондар.
«Олександра поважали усі: однокласники, друзі, знайомі, рідні й побратими. Він був розумний, хоробрий, добрий, щирий, трудолюбивий і завжди був на позитиві», - говорить про свого чоловіка Вікторія.
Олександр Бондар був солдатом, стрільцем стрілецького батальйону. Брав участь у боях на Донеччині, на Лиманському напрямку й на Курщині, де прийняв останній бій.
«Він казав: «Хто як не я». Олександр ніколи не відмовлявся їхати на бойові завдання. Завжди ішов на ризик, бо там хлопці яких ніколи не покине. Так казав завжди. Мій чоловік отримав одинадцять контузій, але відмовлявся від госпіталізації, бо не міг залишити своїх хлопців. Коли його перевели на Курський напрямок, Олександр, як відчував, сказав: «Це дорога в один кінець... Але я не боюсь загинути за Україну і за свою сім'ю». Ми чекали, що він приїде у відпустку 2 січня 2025 року. Але не дочекались...», - каже Вікторія.
Олександр Бондар загинув 17 грудня 2024 року в районі населеного пункту Свердликово Суджанського району Курської області.
У нього залишились батьки – мама Лариса й батько Сергій, сестра Альона, дружина Вікторія і дві донечки, 5-річна Емілія та 3-річна Евеліна. Старша донька досі чекає на тата...
«Я завжди розповідаю їй, що тато дивиться з неба за вами. Але вона щодня питає: «мама, а коли приїде тато?». Дівчата були татові доні...
Чоловік завжди мені казав «Вікусь ти в мене сильна», але сил зовсім немає...
Зі мною назавжди його слова: «Все буде добре». «Не плачте» «Ще повоюємо», - говорить жінка.
Боднар Олександр Сергійович нагороджений:
*Це одна з тисяч історій звичайної людини та української родини на час яких припала російська війна. Про відвагу воїнів, які у мирний час були водіями, підприємцями, фермерами, працювали й ростили дітей. Про біль та стійкість рідних, які втрачають найдорожчих. Про маленьких українців, які по дорослому розуміють крихкість й цінність людського життя.
Вічна шана й пам'ять полеглим Захисникам й Захисницям України.
Вінниця.info, фото надані Вікторією Бондар
