Аналітичний центр «Інститут законодавчих ідей» у партнерстві з ГО «Коаліція дієвців культури» оприлюднили заяву кіноспільноти щодо державної політики у сфері кінематографії в Україні. У її основі – квітневий звіт щодо роботи Держкіно, законопроєкт №6194 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки кінематографії». Очевидно, що своєрідним каталізатором стало призначення нового голови відомства Андрія Осіпова, яке відбулось без конкурсу.
Абсолютне нехтування конкурсними процедурами – справа не нова. Усупереч усьому, а в першу чергу – здоровому глузду, призначили і попередню очільницю Держкіно, Марину Кудерчук, проти чого не раз виступала кіноспільнота. Проте усі протести, виглядає, нічого не змінили. Кіноспільнота вимагає від міністерства культури та інформаційної політики пояснити, чому таке призначення без конкурсу взагалі стало можливим.
«Основні причини кризи, виявлені в процесі аналізу та публічного обговорення, включають:
Автори заяви вважають, що для відновлення довіри до Держкіно та ефективного розвитку української кінематографії бачення державної кінополітики має базуватися на посиленні прозорості, відкритості даних та підзвітності органів управління, розв'язання питання конфлікту інтересів, розробці та затвердженні Стратегії розвитку кінематографії України з чітким баченням підтримки національного кіно як мистецтва, а не лише індустрії.
Показовим прикладом може бути діяльність Держкіно на Каннському кінофестивалі, що тривав з 13 до 24 травня та є головним кіномайданчиком світу.
Головною подією стала світова прем'єра фільму Militantropos у «Двотижневику режисерів», документальної картини українських режисерів. Фільм було знято без жодної фінансової чи ментальної підтримки Держкіно. Навіть на своїй сторінці відомство написало про фільм уже після прем’єри – очевидно, під тиском критики. Проте презентувало проєкт серіалу «Спадок», який викликав чимало обурення через низьку якість.
Також, вважають у спільноті, необхідним є фаховий та конструктивний діалог.
Очевидно, що такому діалогу не сприяє призначення голови правління Одеської кіностудії, продюсера Андрія Осіпова, на посаду голови Держкіно не лише без конкурсу, але і без жодних пояснень.
Нагадаємо, що Андрій Осіпов також очолював Раду з державної підтримки кінематографії (увійшов туди за квотою Держкіно), щодо обрання якої теж було чимало питань. Раду обирали у закритому режимі. Держкіно відмовилось допускати журналістів на засідання, щоправда, попри попередні заяви проводилась пряма трансляція. Також Держкіно розширило перелік вимог до кандидатів, порушивши Закон України «Про державну підтримку кінематографії», згідно з яким кандидати повинні мати не менше трбох років досвіду роботи у сфері кіно як продюсери, кінодраматурги, режисери, юристи, економісти тощо. Тепер Держкіно вимагає, щоб кандидати вели діяльність, «спрямовану на підтримку країни та її популяризацію за кордоном». До повноважень Ради з державної підтримки кінематографії (РДКП) входить визначення проєктів, які отримають державне фінансування. Кіноспільнота вважає, що така непрозорість означала бажання затвердити результати 19-го пітчингу, який більшість кінематографістів вважає нелегітимним. Багато кінематографістів бойкотувало його через недовіру до Держкіно та визнання Ради такою, що втратила свої повноваження. У підсумку їх таки затвердили.
Але це не всі скандали, пов’язані з новим головою Держкіно. Осіпов входить до оргкомітету скандального кінофестивалю Cinema for Victory. Оголошення про його створення з’явилось 19 лютого 2025 року. Прийом заявок на фестиваль тривав до 22 лютого, а вже з 23 по 25 лютого він мав відбутись. 22 лютого з’явилось повідомлення, що фестиваль продовжено до 29 лютого. Тобто в організаторів була по суті лише одна ніч, щоб подивитись надіслані фільми, відібрати найкращі та узгодити з їх авторами усі питання щодо носіїв (зазвичай в заявці на фестиваль відправляють так званий «скрінер», якість якого не передбачає показу на великому екрані) та авторських прав. Це технічно просто неможливо. Тим більше, що у цей час тривав Берлінський кінофестиваль, на якому перебували не лише деякі кінематографісти, а й члени оргкомітету, зокрема, тодішня голова Держкіно Марина Кудерчук.
Також кінематографісти, які намагались подати фільм, скаржились, що це зробити просто неможливо. Ті, кому це таки вдалось, розповіли, що їх не попередили про показ.
Програма фестивалю та його локації не оголошували до самого його початку. Щоб потрапити на фестиваль, потрібно ввести прізвище та номер телефону. Після цього на сайті з’являється обіцянка повідомити потрібну для перегляду інформацію. Звісно, вона так і не надійшла.
Улітку 2024 року під час кіноринку Одеського кінофестивалю Осіпов як голова правління Одеської кіностудії заявив про бажання знімати римейки старих дитячих фільмів. Зокрема, і «Пригод Електроніка» .
«Для молодого покоління “Пригоди Електроніка” нічого не скажуть. Тому ми будемо представляти це як новий фільм, наукову фантастику. А для старшого покоління “Електронік” якраз скаже. Тому такі, як я, яким 45-47 років і більше, – вони приведуть дітей і онуків. З огляду на те, що в них є якір до радянського кіно», – розповів Осіпов в інтерв’ю таблоїду «Антоніна».
Нагадаємо, фільм «Пригоди Електроніка» був знятий на Одеській студії у 1979 році. Виконавці головних ролей, брати Торсуєви, активно підтримують російську агресію та, за їх словами, «виконують завдання, які їм доручає командування». Осіпов, за його словами, вбачає в цьому проблему, але не принципову.
«Я не бачу тут токсичності. І сам фільм дуже добрий. Звичайно, він не сучасний. Але в ньому є вічні цінності, доброта», ‒ зазначив Осіпов.
Також та сама «Антоніна» у 2023 році опублікувала фотографію Осіпова з книжкою Бориса Акуніна. Чиновника звинуватили у любові до письменника, який романтизує російських імперський дух. «Доволі жорстко посперечались. Я змінюю цей свій допис, щоб нікого не дратувати… і припинити маніпуляції», ‒ відреагував Осіпов та стер допис у Facebook.
І останнє. В інтерв’ю він так відреагував на чутки про своє призначення на посаду голови Держкіно: «Ви знаєте, я вам скажу так: сподіваюся, що це неправда. Зараз я не готовий. У мене гарна робота в Одесі, у мене плани амбітні на найближчий час. У мене маленька дитина. Я хочу ростити свого хлопчика. У мене народилася третя дитина. Йому рік і сім, я хочу більше часу з ним бути, а не у відрядженнях розриватися між Одесою і Києвом». Це було у липні 2024, а вже у серпні він увійшов до складу Ради з державної підтримки кінематографії. А тепер очолив і саме Держкіно.
