Президент Полісся Геннадій Буткевич одразу після повернення команди в Україну поспілкувався з клубною пресслужбою.

– Геннадію Владиславовичу, ви повернулися з командою після матчів у Європі. Які перші враження від цього досвіду? – Дуже виснажливо. І для футболістів, і для тренерів, і навіть для менеджменту. Постійні переїзди, кожна ніч в іншому місці, життя на валізах.

– За цей період скільки часу команда мала для відновлення? – Жодного повноцінного дня. Фактично з 29 липня, коли ми поїхали на матч до Андорри, у команди не було можливості нормально відновлюватися. Усе відбувається через два дні на третій: гра – дорога – знову гра. Увесь час після матчів команда проводить у літаках, потягах чи автобусах. Без повноцінних тренувань, без часу для відпочинку. Жодного вихідного дня у гравців не було. У такому режимі ми провели 6 матчів. І попереду ще 4.

– Як це впливає на футболістів? – Дуже негативно. Постійна втома, ноги затікають в автобусах і літаках, відповідно ризик травм високий. Є психологічне виснаження – хлопці постійно разом, у них немає навіть дня, щоб побути з родинами. Після гри з Пакшем повернення до Житомира зайняло 36 годин. Це ненормальний ритм для професійного футболу.

– Водночас Руслан Ротань казав, що, незважаючи на аномальний графік, не буде жалітися. – Це його позиція, і вона заслуговує поваги. А я, як президент клубу, мушу захистити гравців і тренерів, дбаючи про їхній стан. Те, що ми переживаємо зараз, – це фактично знищення команди.

– Чи можна знайти рішення цієї проблеми? – Ми розуміємо, що війна внесла свої обмеження і що авіасполучення в Україні відсутнє. Але є питання до футбольних органів. Усі українські клуби, які грають у Європі, заробляють очки не лише для себе, а й для українського футболу загалом. Було б логічно зробити так, щоб на час війни, не маючи можливості перетинати кордон літаками, представники України на стадії кваліфікаційних раундів у серпні мали можливість отримати перенесення своїх матчів у перших двох турах УПЛ. Це дало б час на відновлення. А зараз фактично кожен суперник в єврокубках ще до стартового свистка має значну перевагу над українськими командами. Потрібно це виправляти. Вважаю, що ці фактори мали вплив на фізичний і моральний стан не тільки Полісся, а й Шахтаря та Динамо.

– Здається, Полісся підтримало ініціативу, що клуби, які представляють Україну в єврокубках, не мали можливості для перенесення гри? – Саме так. Але коли особисто пережив із командою всі випробування впродовж цих 20 днів, зрозумів, що це було моє помилкове рішення. Звісно, я проти зловживань переносами, але саме під час європейських кваліфікацій вважаю, що наші команди мають право отримувати час на відновлення і підготовку до наступних ігор.

– Є думка, що графік без переносів не є проблемою для команд під час єврокваліфікації? – Я теж так вважав. Але щоб зрозуміти всі труднощі, треба їх особисто пройти. Я щиро запрошую будь-кого з журналістів або ведучих проїхати увесь шлях разом із нашою командою впродовж усієї кваліфікації й показати футбольній громадськості, як це насправді відбувається. У будь-якого експерта після перегляду такого «серіалу» думка зміниться. Вважаю, наші футбольні органи мають поставитися з повагою до українських клубів і врахувати логістичні труднощі щодо переміщень під час війни.