Після першого матчу зі збірною Канади національна команда України опинилась, на жаль, уже в такому звичному для себе становищі, коли перший матч абсолютно повністю провалений і в другому треба вмикати всі свої вміння та внутрішні резерви, аби не відчути абсолютного сорому після його завершення. Окрім звичного “ми виправимося”, вболівальникам обіцяли інший склад, даючи шанс найближчому резерву, та інший малюнок гри.
Суперник, збірна Нової Зеландії, відверто не "хапає зірок з неба" і у футболі є карликовою країною з невеликою кількістю зірок у своєму складі. Одразу можна сказати про Кріса Вуда, головну зірку команди, одного з найкращих нападників АПЛ, представника сенсаційного у цьому сезоні "Ноттінгем Фореста".
Але хоч новозеландці і не є сильною збірною за світовими мірками, серед країн Океанії вони є найсильнішими (особливо після переходу Австралії до Азійської футбольної конфедерації). Команда є збалансованою та зіграною, в ній багато представників клубів нижчих англійських ліг та місцевих новозеландських команд.
Звичайно, основна риса гри колективу Даррена Бейзлі (колишнього англійського футболіста) — це закидання вперед з подальшим виграванням “другого поверху” та скиданням на крайніх вінгерів, які, характерно, мають нижчий зріст і кращу швидкість, аби вбігати у вільні зони. Забігаючи наперед, варто сказати, що наші захисники змогли нейтралізувати ці якості, але на виправдання остров'ян теж треба наголошувати про відсутність високого форварда (того самого Кріса Вуда) і появу з перших хвилин його не надто високого дублера Бена Вейна.
У складі нашої національної збірної після матчу в суботу дійсно відбулося багато змін, і з попереднього складу залишились двоє – Забарний та Тимчик. Усі інші вийшли доводити, чого вони варті.
З перших хвилин ми забрали м’яч під свій контроль та намагались потроху підтискати суперника, і в якийсь момент з’явилось відчуття дежавю, бо попередній матч ми теж почали непогано, створивши декілька гострих моментів на старті.
Півзахисники Михайленко, Назарина, Піхальонок розташовувалися не на одній лінії, а більше грали в “трикутник”, де Михайленко частіше за інших опинявся на позиції “шостого номера” та сідав поміж двох центральних захисників, допомагаючи розігрувати м’яч. Назарину майже завжди протягом першого тайму можна було помітити зліва, де опорнику явно подобалось знаходитись, ну а Олександр Піхальонок, як і в клубі, грав атакуючого півзахисника. Саме з подачі Олександра виник перший небезпечний момент біля воріт Нової Зеландії, де Олексій Гуцуляк чудово пробивав головою, але голкіпер витягнув м’яч, який дуже неприємно для нього опускався вниз.
Загалом, перший тайм був з перевагою України по ударам, володінню і моментах загалом, але Нова Зеландія — це команда, яка вміє боротися та захищатися, і те, що наші збірники частіше опинялися з м’ячем, не дає точної впевненості, що це ми їх затисли, а не вони просто віддали нам його.
Кабаєв, хоч і був активний, все ж багато помилявся, іноді був повільний і майже не ліз в обіграш. На студії перед матчем експерти розмовляли про те, що у Михайла Мудрика, ймовірно, на матчі збірної був карт-бланш від тренерського штабу обігрувати та робити все, що він хоче, аби тільки просувати ігровий снаряд вперед. Якщо це правда, то виглядає так, що у Владислава таких налаштувань від тренерського штабу немає.
Помилки теж були присутні, але, на щастя для українських глядачів, їх вже було не так багато. Проте в першому таймі підопічні Сергія Реброва не змогли вийти вперед, залишивши все найсолодше на другий тайм.
На другу частину гри команда вийшла без змін, але в цьому випадку їхня необхідність не була такою важливою. Наша збірна продовжила швидко повертати м’яч після втрати на частині поля суперника та в принципі домінувати. Забитий м’яч Олексія Гуцуляка зайвий раз підтвердив, що гравець, який належить житомирському “Поліссю”, цим літом точно буде цікавити закордонні клуби, і пропозиції у стан "вовків" будуть активно надходити.
Хлопці втримали результат і перемогли в контрольному, але дуже важливому поєдинку. Тепер на всіх чекає законна та заслужена, але така коротка відпустка. Ця перемога не змінює думку, що ця збірна досі виглядає незібраною та якоюсь некомандною, але звитяга явно покращила настрій всій Україні. Тож, далі буде!
