Як організувати взаємодію підприємств з освітніми закладами і чому це важливо для всіх.
Війна змінює логіку всього, зокрема логіку інвестицій. Бізнес масово скаржиться на дефіцит кадрів. За опитуванням Європейської бізнес-асоціації, 74% українських компаній не мають достатньо кваліфікованих працівників. Брак кваліфікованих кадрів – не тимчасова турбулентність, а системна загроза економіці.
Співпраця із закладами професійно-технічної освіти (ЗПТО) – це можливість формувати лояльні, підготовлені кадри вже "на вході", не витрачаючи ресурси на донавчання, адаптацію або переконання айтівця спробувати себе в інженерії.
До того ж, компанії можна залучати до впровадження освітніх програм, щоб зробити їх максимально дотичними до реального ринку праці.
У Фінляндії система співпраці бізнесу і "профтехів" працює і показує переконливі результати. Там діє системна модель: компанії залучені до формування програм, пропонують оплачувану практику, відкривають власні лабораторії на базі навчальних закладів. Це дозволяє готувати кадри за індивідуальними потребами бізнесу, знижувати витрати на адаптацію працівників і пришвидшувати інновації.
Для малого та середнього бізнесу Фінляндії "профтехи" – це ресурсний хаб з кадрами, ідеями та інфраструктурою для пілотних проєктів. У деяких навчальних закладах батьки навчаються разом з дітьми: здобувають нову або змінюють професію. Цей приклад підтверджує: "профтех" може бути повноцінним інструментом економічного зростання, якщо до нього долучається бізнес.
Перший приклад. Директор ТОВ "ЗС авто центр" Олександр Тараник каже, що співпраця з "профтехом" – вигідна win-win-модель. Для студентів це практика та знайомство з дорослим життям, а для бізнесу – вирощення фахівців.
У компанії переконані, що студентів потрібно виховувати як майбутніх працівників з першого курсу навчання. Наприклад, студент "профтеху" Олександр Усік прийшов на практику у 2023 році, а у 2024-му, у свої 19 років, увійшов до трійки найкращих працівників підприємства за показником виробітку нормо-годин.
Компанія фінансує практику і прагне залучати більше студентів, щоб ті бачили можливість свого професійного зростання і розвитку в Україні.
Другий приклад. У 2024 році українська будівельна компанія CCG Development започаткувала унікальний проєкт Build your future. Він став практичним майданчиком для студентів, які опановують будівельні і технічні спеціальності.
Студенти проходили навчальну-виробничу практику на будівельних об'єктах компанії в супроводі менторів. Під час архітектурної лекції "Як повномасштабна війна впливає на архітектуру та дизайн?" у рамках співпраці з Veteran Hub обговорювали шляхи розвитку архітектури в нових реаліях.
Протягом співпраці з "профтехами" CCG Development залучила на практику понад 100 студентів і 35 з них працевлаштувала. Компанія продовжує стажувати молодь у відділі архітектури та на будмайданчиках, розширює співпрацю з іншими ЗПТО, залучає студентів на воркшопи та лекції, щоб популяризувати будівельні професії.
Третій приклад. Дружківський машинобудівний завод і Дніпровський центр ПТО об’єднали зусилля для збереження кадрів після релокації підприємства та підготовки фахівців. У центрі організували інтенсивну перепідготовку без відриву від виробництва і запустили дуальну форму навчання: учні поєднують навчання з роботою на заводі і мають перспективу працевлаштування. Завод надає креслення, обладнання, технічні вимоги, залучає власних фахівців як викладачів.
Передусім – зниження витрат на донавчання. Студент, який пройшов адаптовану до реального цеху програму, – це мінус два-три місяці навчання в компанії. Друге – лояльність кадрів. Ті, хто приходять з партнерських освітніх програм, частіше залишаються надовго. У реаліях кадрового голоду "профтехи" – чи не єдиний канал, що може оперативно дати мотивованих молодих фахівців для критично важливих галузей: виробництва, логістики, енергетики та агросектору.
Змінюється не лише економічне тло, а й сама професійно-технічна освіта. Завдяки реформі Міносвіти за підтримки донорів та освітніх гравців модернізується інфраструктура, змінюються стандарти освіти та навчання педагогів.
Один з гравців, що сприяє трансформації системи, – Projector Foundation. Разом з Projector Institute та МОН у рамках програми Education Cannot Wait фундація навчає викладачів критичного менеджменту, інтегрує підприємницьке мислення та курси з м’яких навичок у навчальні програми, розробляє модельні програми, адаптовані до потреб ринку, за якими будуть навчатися студенти.
Замість абстрактних завдань – реальні кейси з виробництва: як підібрати матеріали, прорахувати собівартість, вирішити технічну проблему. Теорія відразу переходить у практику. Для бізнесу співпраця з "профтехом" – це не разова CSR-акція, це реальна інвестиція в стабільність і якість кадрового резерву.
Усвідомити, що це не волонтерство, а стратегічна інвестиція. Перш за все, бізнес має чітко вирішити, чи готовий він вкладати час і ресурси в партнерство з навчальним закладом. Без цього системна співпраця неможлива.
Обрати релевантні ЗПТО. Варто визначити кілька коледжів або "профтехів", які готують фахівців за потрібними для компанії спеціальностями. Після цього слід приїхати в заклад для знайомства з адміністрацією та викладачами, вивчити особливості навчального процесу, познайомитися із студентами.
Бути присутніми. Не обмежуватися листуванням, а відвідувати дні відкритих дверей, брати участь у заняттях, ділитися знаннями. Чим більше прямих контактів з учнями, тим швидше формується зацікавленість і лояльність до компанії.
Визначити кадрові потреби. Яких фахівців не вистачає? Які навички треба посилити? Цей аудит – основа для створення навчальних рішень з "профтехом".
Почати з малого. Запустити пілотний модуль чи короткостроковий курс. Це дасть змогу оцінити ефективність і не вимагатиме великих витрат.
Залучати молодь. Організувати екскурсії, воркшопи, публічні дискусії. Це формує імідж компанії як відкритого роботодавця і створює довіру серед молоді.
Створити зрозумілі умови практики. Практика не має бути "для галочки". Її варто організувати так, щоб учні розуміли бізнес-процеси, бачили перспективу, могли себе проявити. І бути готовим: перші кроки потребують терпіння.
