На жаль, заключний тиждень Вуельти знову не дозволив обійти боком питання протестувальників. При чому, до пропалестинських під кінець гонки додалися ще й екоактивісти: як і говорилося у підсумках другого тижня, таке потакання (а ніяк інакше таку поведінку ні організаторів, ні місцевої влади назвати не можна) лише стимулювало розширення протестного асортименту навколо гонки.
Розпочався третій тиждень зі скорочення 16 етапу. Активісти перегородили дорогу на фініші горбистого етапу в Кастро де Ервільє, і останні 8 км дистанції довелося прибрати. На щастя, не можна говорити про те, що це скорочення суттєво вплинуло на хід боротьби за перемогу. Найімовірніше, при повній версії маршруту 16 етапу перемогу все одно розіграли би Еган Берналь і Мікель Ланда.
У підсумку Берналь виявився швидшим і здобув свою першу перемогу на Гран турах після страшної аварії в січні 2022 року. Ще один вагомий успіх у кар’єрі колумбійця, тісно пов’язаний із екстреним скороченням дистанції гонки. Нагадаємо, на переможному Тур де Франс-2019 Берналь перехопив жовту майку лідера на 19 етапі, який у екстреному порядку скоротили та нейтралізували через зсуви на спуску з Коль д’Ізеран.
A big result Egan Bernal as he takes the win on Stage 16 of La Vuelta 🙌 pic.twitter.com/QQJGWsiELz
Що цікаво, робили протестувальники і ще одну спробу зірвати проведення 16 етапу: вони зрубали дерево на початку фінального підйому і скинули його на трасу, перегородивши дорогу. Організатори зуміли оперативно усунути проблему, проте провести етап у повному обсязі все одно не вдалося.
Що характерно, такі дії пропалестинських протестувальників не викликали жодних питань і обурення у екоактивістів, які планували приєднатися до протестів на 20 етапі. Черговий доказ того, що у цієї категорії людей, як у самураїв – "немає цілі, є лише шлях". І сам процес протестування їх цікавить значно більше, ніж кінцева мета та ті ідеали, за які вони начебто боряться.
Далі через загрози масових акцій протесту в Вальядоліді довелося скоротити розділку з 27 км до 12. На щастя, у підсумку це не мало вирішального впливу на боротьбу ні за перемогу, ні за третє місце в загальному заліку, але про це ми поговоримо нижче.
На 20 етапі протестувальники перегородили дорогу неподалік від початку фінального підйому на Бола дель Мундо, проте пелотону все ж вдалося об’їхати активістів: врятувало те, що дорожнє полотно в тому місці було дуже широким.
#IsraelEnemyOfHumanity pic.twitter.com/GIWPlldIYU
Ну а кульмінацією всього цього театру абсурду став заключний, 21 етап. Ще у другий день відпочинку в L’Equipe з’явилася інформація про те, що 21 етап можуть скасувати через заплановані масові акції протесту в Мадриді. Організатори запевняли, що етап проведуть, а сама новина на сайті L’Equipe зникла. Не виключено, що на редакцію натиснуло керівництво ASO: нагадаємо, їй належить і сама газета, і Вуельта.
Проте видалення новини виглядало немов засовування страусом голови у пісок: від того, що ти ігноруєш проблему, вона не вирішиться. І фінальний етап у Мадриді провести так і не вдалося – як і підсумкову церемонію нагородження призерів. Згодом команди самостійно організували імпровізовану церемонію, де таки нагородили володарів усіх призових майок.
І фотографія з призерами Вуельти на фоні рекламного плакату кустарного виготовлення та імпровізованого подіуму, на якому місця були написані фломастером від руки, стала дуже красномовною. Просто ідеальний символ того, як протестувальники опустили рівень і статус Вуельти як події нижче плінтусу, який колосальний удар по іміджу та репутації гонки вони нанесли.
Втім, усе це було би неможливим без абсолютно бездарних дій усіх, хто був причетним до організації гонки. Місцевої поліції, яка своїми нерішучими діями лише заохочувала протестувальників діяти ще активніше. Організаторів, які ховали голову в пісок і натякали, що Israel Premier Tech краще було б зійти (хоча, переконаний, проблему протестів це би точно не вирішило), просто перекладаючи відповідальність на чужі плечі.
Іспанського уряду та місцевої влади, які прямо потакали протестувальникам, намагаючись не втратити голоси радикально налаштованого електорату. Єдине, чого вони добилися – це нанесли колосальний удар по важливому елементу національної спортивної та соціокультурної спадщини.
Після такого фіаско важко уявити, хто з топових гонщиків погодиться їхати на Вуельту наступного року: схоже, що на іспанський Гран тур чекає дуже скромний стартлист у 2026 році. І організаторам разом із правоохоронними органами та політичним керівництвом доведеться таки висунути голову з піску, взяти відповідальність на себе та йти на рішучі кроки для того, щоби такий фарс більше не повторився. Проте заштовхати цю зубну пасту назад у тюбик буде ой як нелегко.
Доволі непереконливий і захисний другий тиждень Вуельти у виконанні Йонаса Вінгегора та незначна перевага над Жоау Алмейдою в загальному заліку робили третій тиждень гонки по-справжньому інтригуючим з точки зору боротьби за червону майку. Проте в підсумку сподівання на камбек Алмейди не справдились, і його відставання у загальному заліку на третьому тижні навіть збільшилося.
Головним козирем у руках Алмейди була єдина індивідуальна розділка нинішньої Вуельти – 27 км на 18 етапі у Вальядоліді. Так, на папері португалець і данець – роздільники приблизно однакового рівня. Проте підстав вважати, що розділку у Вальядоліді лідер UAE Emirates проїде сильніше за свого опонента, було достатньо.
По-перше, розділку на цьогорічному Турі Вінгегор несподівано провалив, посівши лише 12 місце. По-друге – було абсолютно очевидно, що на нинішній Вуельті Йонас був не в оптимальній формі. А розділка – це лакмусовий папірець форми гонщика: результати у ній найбільш чутливі до поточного фізичного стану спортсмена. Тим більше, коли мова йде про такого гонщика як Вінгегор, для якого гонка на час не була сильною стороною від природи: його високі результати в цьому виді програми – це плоди багаторічної роботи над собою, а не природних даних.
Проте всі плани Алмейди відігратися в розділці почали руйнуватися ще до старту. Через загрози чергових акцій протесту пропалестинських активістів розділку довелося скоротити з 27 км до 12: на більшу дистанцію іспанська поліція не могла гарантувати безпеку.
У підсумку побоювання щодо слабкого виступу Вінгегора в гонці на час справдилися: Йонас посів лише 9 місце, програвши Алмейді 11 секунд. Тобто, капітан Visma Lease a Bike програвав своєму супернику в темпі майже 1 сек/км.
Що було би на повній 27-кілометровій дистанції – сказати важко. Проте логіка "просто помножити кількість кілометрів дистанції на середнє відставання на 1 км" найчастіше не працює: на більшій дистанції динаміка могла би бути зовсім іншою – як в ту, так і в іншу сторону. Проте підстави вважати, що протестувальники вкрали у Алмейди шанс відіграти значно більше часу, точно були.
Все це могло призвести до ситуації, коли потенційну перемогу Вінгегора на Вуельті могли би списати на везіння та фактор скорочення розділки. Проте перипетії боротьби на двох гірських етапах третього тижня розвіяли сумніви в заслуженості підсумкового успіху данця.
За день до розділки на гонщиків чекав гірський фініш на Альто де Ель Морредеро. Доволі несподівано Алмейда на ньому діяв від оборони. Декілька разів португалець повисав у хвості групи лідерів, проте у своєму фірмовому стилі рівним темпом повертався, у підсумку програвши Вінгегору в той день лише 2 секунди. Лідер UAE Emirates від відчайдушних спроб атакувати червону майку перейшов у захисний режим, і точно не за своїм бажанням. Це був вимушений крок, який свідчив про те, що на третьому тижні форма Жоау пішла на спад.
І 20 етап до Бола дель Мундо, який був останнім шансом Алмейди перехопити червону майку у Вінгегора, це лише підтвердив: Жоау знову не був навіть другим за силою гірником у пелотоні. Натомість, Вінгегор видав топовий перфоманс, здобувши сольну перемогу завдяки атаці приблизно за 1,5 км до фінішу. Йонас розвіяв будь-які сумніви в заслуженості свого підсумкового успіху, і насправді це дуже позитивний момент: протестувальникам не вдалося вплинути на підсумки боротьби за червону майку.
Капітан Visma Lease a Bike виграв свій третій Гран тур у кар’єрі, додавши до титулів чемпіона Тур де Франс 2022 і 2023 років перемогу на Вуельті. Перед Вінгегором відкривається цілком реальний шанс виграти всі три Гран тури за кар’єру раніше, ніж це зробить Погачар – для цього потрібно наступного року їхати на Джиро д’Італія. Данець всерйоз розглядав участь у італійському Гран турі вже цього року, проте в підсумку від поїздки на "Корса роза" відмовився. Тепер аргументів на користь травневої поїздки в Італію стане ще більше.
Яке ж рішення ухвалить Вінгегор? Роздумувати над цим ще надто рано. І питання тут не тільки і не стільки в тому, що маршрути Джиро та Туру 2026 року ще не презентовані: проти усіх суперників, окрім Погачара, данець буде фаворитом на будь-якому маршруті. Гадаю, що головним фактором, який вплине на підсумкове рішення лідера Visma Lease a Bike, стане кінцівка нинішнього сезону у виконанні Погачара.
Чи минула та апатія, яка оповила словенця під кінець Тур де Франс? Чи не стануть його проблеми з мотивацією довгостроковими? Якщо Погачар видасть непереконливу кінцівку нинішнього сезону, то це відкриє двері для інтриги на Турі-2026. І Вінгегор навряд чи захоче участю в Джиро піддавати ризику шанс обіграти Тадея на "Великій петлі" 2026 року, якщо цей шанс здаватиметься цілком реальним.
Що стосується Алмейди, то для нього нинішня Вуельта, цілком імовірно, була найбільш реальним шансом виграти Гран тур на наступні роки. Статус одноосібного капітана UAE Emirates на супербагатоденках найближчим часом йому навряд чи світить, навіть попри відхід Хуана Аюсо. Авторитет Погачара беззаперечний, а окрім цього в команді зростає та міцніє ще один суперталант – Ісаак Дель Торо, який паралельно з Вуельтою виграв три поспіль італійські одноденки.
Протягом нинішньої Вуельти UAE Emirates чимало критикували за недостаню згуртованість навколо свого капітана. Проте чи мав шанс Алмейда завоювати червону майку, якби Аюсо, Джей Вайн і Марк Солер забули про власні амбіції та повністю зосередилися на роботі на португальця? Третій тиждень чітко показав, що ні. А так команда назбирала вражаючий врожай із 7 перемог на етапах та горохової майки Вайна. Стратегія, яка здавалася помилковою, у підсумку принесла вражаючі плоди.
Перед стартом третього тижня Вуельти ситуація у боротьбі за третє місце була ще напруженішою, ніж у дуелі за перемогу: якщо Вінгегора і Алмейду розділяли 48 секунд, то Тома Підкока та Джея Хіндлі – лише 32. Проте і в цьому протистоянні на третьому тижні рокіровки в загальному заліку не відбулося, хоча багато хто на неї очікував.
Ще під кінець другого тижня Хіндлі перейшов до атакувальних дій, проте тоді вони успіхом не увінчалися. Враховуючи, що австралієць у компоненті відновлення є одним із найсильніших генеральщиків світу, а Підкок уперше йшов на високий результат у загальному заліку Гран туру, здавалося, що на третьому тижні лідер Red Bull Bora свого таки доб’ється.
Проте цього так і не трапилося. Чого тут більше – сили Підкока чи слабкості Хіндлі? Напевно, першого. Австралієць на гірських етапах третього тижня виглядав другим за силою серед генеральщиків, поступаючись лише Вінгегору. Проте у підсумку за два гірських етапи Джей відіграв у свого суперника всього 3 секунди – рівно стільки ж, скільки програв у розділці.
Чи говорить це про те, що гірські етапи третього тижня були неселективними? Ні, як на мене, тут цифри оманливі. На тій же Бола дель Мундо всі генеральщики йшли на максимумі можливостей, проте все одно фінішували на мінімальних розривах один від одного. Істинна причина в тому, що вони були дуже близькими за рівнем один до одного. Цим нинішня гонка дуже нагадувала окремі етапи Вуельти-2020, особливо сходження на Англіру, де Прімож Рогліч, Річард Карапас, Х’ю Карті та Енрік Мас їхали напівживими, проте так і не могли відірватися один від одного.
Так чи інакше, Підкок, чиї спроби йти на загальний залік Гран турів раніше не викликали нічого, окрім сміху, таки зумів пройти тритижневу дистанцію без серйозних спадів і криз – і одразу застрибнув на подіум Вуельти.
Проте чи зняв цим виступом лідер Q36.5 усі питання щодо себе як генеральщика? Однозначно ні. Все ж Вуельта – Гран тур, який гонщикам такого плану як Підкок, які намагаються вирости з панчерів у багатоденники, підходить найкраще. Це територія етапів формату "уніпуерто", у той час як суперскладних мультигірських етапів тут мало. Наприклад, цього року був лише один, із натяжкою – два. Чи зможе Підкок настільки ж успішно пройти випробування Джиро чи Туром? Це запитання залишається відкритим, і сумнівів і надалі чимало. Проте, в будь-якому випадку, у віці 26 років британець, якого тривалий час вважали чи не найбільш переоціненим (в тому числі й у прямому сенсі: зарплата Тома що у Ineos Grenadiers, що у Q36.5 здавалася невиправдано високою) гонщиком світового велоспорту, дійсно зробив вагомий крок уперед у своїй кар’єрі.
Що стосується Хіндлі, то для нього ситуація чимось схожа на ту, яка склалася у Алмейди: нинішня Вуельта, цілком імовірно, була для австралійця останнім шансом на найближчі роки спробувати себе в статусі одноосібного капітана команди на Гран турі. Підписання Ремко Евенепула, прогрес молодих талантів Флоріана Ліповітца та Джуліо Пелліццарі – все це говорить про те, що найближчими роками у Red Bull Bora буде тіснувато.
Навряд чи у команді Ральфа Денка наважаться перевести Хіндлі у роль елітного грегарі: по-перше, статус Джея занадто високий, по-друге, останні два сезони показали, що в ролі грегарі він не дуже ефективний. Свої шанси він точно отримуватиме, проте на статус одноосібного капітана претендувати навряд чи зможе. Втім, це стосується не лише його: у Red Bull Bora підібралася ціла група приблизно рівних за класом і потенціалом генеральщиків. Тому команді Ральфа Денка слід вчитися веденню гонки з кількома капітанами в найкращих традиціях Movistar зразка минулого десятиріччя.
Так сталося, що по ходу нинішньої Вуельти боротьба за загальний залік розбилася на три дуелі: Вінгегор і Алмейда билися за перемогу, Підкок і Хіндлі – за третє місце, а Меттью Ріккітелло та Джуліо Пелліццарі – за п’яту позицію та білу майку найкращого молодого гонщика. І їх перед стартом третього тижня розділяло 32 секунди – рівно стільки ж, скільки Підкока та Хіндлі.
Втім, варто зазначити, що після двох тижнів Вуельти здавалося, що Ріккітелло та Пелліццарі боротимуться не за п’яте місце, а за шосте – їх випереджав Фелікс Галль. Проте для австрійця третій тиждень явно не задався: уже на не надто складному та селективному (а на додачу – ще й вкороченому на 8 км) 16 етапі він програв усім прямим конкурентам 54 секунди.
Другий тиждень для Галля розпочинався настільки ж невдало, проте тоді виявилося, що капітан Decathlon Ag2r просто погано увійшов у гоночний ритм після дня відпочинку: на наступних етапах він значно додав. Проте на третьому тижні цього не трапилося, і в підсумку австрієць пропустив у генеральній класифікації не лише Ріккітелло та Пелліццарі, а й Сеппа Кусса. З відновленням виникли проблеми, і це цілком нормально для людини, яка втримувала пік форми ще з червня.
Що стосується дуелі Пелліццарі та Ріккітелло, то на 17 етапі, здавалося, італієць вирішив її долю на свою користь. Red Bull Bora прекрасно розіграли ту саму тактику двох капітанів, про яку ми говорили вище, і, поки всі пасли Хіндлі, Джуліо з другої спроби зумів втекти від усіх суперників. Італієць не лише здобув свою першу в кар’єрі перемогу на етапах Гран турів, а й докинув до 32 ще 36 (з урахуванням боніфікацій) секунд переваги над Ріккітелло. Після фінішу американець був у відчаї – здавалося, він уже сам не вірив у завоювання білої майки.
На 20 етапі до Боле дель Мундо Меттью виглядав не краще, ніж на Морредеро, проте Пелліццарі потрапив у кризу і буквально сам подарував гонщику Israel Premier Tech білу майку разом із місцем у топ-5. Рішення Red Bull Bora заявити Джуліо на другий Гран тур у сезоні викликало багато запитань – інші команди стараються берегти та не перенавантажувати своїх молодих вундеркіндів.
І у передостанній день Вуельти перевтома, схоже, таки наздогнала Пелліццарі. Залишається лише сподіватися, що для одного з головних талантів нового покоління це не матиме якихось довгострокових наслідків.
Ну а Ріккітелло завоював білу майку та піднявся на подіум у Мадриді. Найгучніший успіх у історії Israel Premier Tech на Гран турах, і саме тоді, коли команда протягом усіх трьох тижнів була під прицілом пропалестинських протестувальників. Варто лише поаплодувати самому Метью, який, попри молодий вік, не зламався під тим шаленим тиском, який чинили на його команду не лише активісти, а й організатори Вуельти та навіть уряд Іспанії.
Яка іронія: іспанські протестувальники робили все можливе, щоби зірвати нинішню Вуельту, виходячи далеко за рамки адекватності. Проте Israel Premier Tech у підсумку не лише не зійшла з гонки, а й завоювала призову майку зусиллями Ріккітелло. А ось для іспанського велоспорту нинішня Вуельта стала провальною. Жахливий сценарій, про який ми говорили ще після першого тижня, реалізувався: вперше в історії жоден іспанський гонщик не потрапив у топ-10 загального заліку.
У топ-15 зуміли фінішувати лише два скромних гонщики проконтинентальної Caja Rural – Абель Бальдестон і Хауме Гуарденьо, які посіли 13 і 14 місця відповідно. При чому, у Бальдестона були шанси зачепитися за топ-10, проте він не зумів відібратися у результативні відриви на другій половині гонки. Наприклад, на 15 етапі пелотон програв втікачам 13 хвилин і 31 секунду – майже стільки ж, скільки Абель у підсумку програв Маттео Йоргенсону, який замкнув топ-10.
Ну а Ріккітелло, про якого вже більше року говорилося як про потенційно сильного генеральщика, нарешті заявив про себе у повний голос. Наприкінці поточного сезону він покине Israel Premier Tech та перейде в Decathlon Ag2r (саме сьогодні, 15 вересня, про це оголосили офіційно), де можливостей для розвитку та професійного росту точно буде більше. У команді Лорана Бьонді підбирається дуже цікава компанія – і Ріккітелло, і Галль, і зірковий спринтер Олав Коой, і головна надія французького велоспорту Поль Сейксас.
Ну а Israel Premier Tech, попри відхід Ріккітелло, закриватися під тиском протестів не збирається – тим більше, що за межами Іспанії ніякого тиску ми протягом усього сезону, по суті, й не бачили. На місце Ріккітелло команда підпише іменитого спринтера Біньяма Гірмая. Хороше підписання, проте воно водночас демонструє повну відсутність чіткої стратегії розвитку команди. Замість генеральщика на роль лідера підписали спринтера-одноденника. Повне враження, що проєкт Сільвена Адамса живе просто епізодичними випадковими рішеннями: кого змогли – того і підписали.
