Сьогодні День Конституції – важливий день в історії нашої країни. Але ставлення до Основного закону у багатьох неоднозначне. Це зрозуміло. Багато його положень застаріли і залишилися тільки на папері. Так чи потрібна нам Конституція? Відомо ж, що у світі чимало країн, в яких немає такого формального суспільного договору: Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Ізраїль, Швеція. Що зробити, щоб наш Основний закон дотримувався? Свою думку сайту «Наше місто» висловили, ветерани війни з рф, політологи, історики.
Основні питання в українців виникають не до тексту та суті Основного закону, а до його дотримання органами влади, забезпечення базових прав та свобод громадян України.
– Ми до цього часу є молодою демократією, що розвивається, і генеральний шлях до справді правової держави лежить не через постійне переписування некорисних чи непрацюючих статей Конституції, а через те, щоби навчитися неухильно виконувати чинні, – каже Андрій Денисенко, заступник міського голови Дніпра. – Без цього немає гарантії, що найкраще удосконалення Конституції не буде марним. Це добре, що наша правова система має Конституцію, а не лише закони. Добре, що зміни до Конституції – це складна, багатоетапна процедура. Це забезпечує відносну стабільність українського правового поля, основних суспільних процесів і державних інституцій. І дуже правильно, що зміни до Конституції неможливі під час воєнного стану. Це захищає її від несприятливого зовнішнього тиску та спроб узурпації влади. Війна не може кардинально змінити українську Конституцію, а будь-які фантазії наших ворогів або політиків-угодовців про зміну зовнішньополітичного курсу, включно з відмовою від вступу до ЄС та НАТО, – не будуть вважатися під час війни легітимними.
Нагадаємо, що Андрій Денисенко – професійний історик. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського національного університету. Причому історичні події він не тільки спостерігав збоку, а й брав у них активну участь. Він учасник Євромайдану, у лютому 2014 року був засновником Дніпропетровського обласного осередку “Правого сектору” та Штабу національного захисту в області. Брав участь у бойових діях російсько-української війни.
Завжди є певні переломні моменти, коли суттєво змінювалися життєві устої людей, країн, епох.
– І от я в таких моментах більш за зважені рішення, – впевнений Антон Малий, начальник управління ветеранської політики міськради Дніпра. – Тому що те, що працювало якийсь певний проміжок часу, воно має право на існування. Це цілком справедливо і відносно Конституції України. Якщо потрібні якісь зміни або якісь положення втратили актуальність, це потрібно дуже детально вивчати, опрацьовувати і тільки після цього приймати якісь більш-менш зважені рішення. Наприклад, є там бойовий статут, який взагалі, з одного боку, не відповідає військовому часу, але з іншого боку його використання дуже допомагає в певних моментах в організації захисту країни, в системності цієї роботи, в структурованості і так далі. Безумовно, зміни у нашому Основному законі потрібні, але вони мають бути виваженими, вони мають бути вивченими і пропрацьованими. От що робити з тими положеннями, які вже дуже довго не відповідають дійсності? Пам’ятаєте, як козаки вирішували важливі питання. Вони збиралися, обговорювали і приймали якесь зважене рішення. Таким чином, я так думаю, треба робити і з сучасною Конституцією. Потрібні публічні обговорення, можливо референдуми.
Звісно, є положення, якими ми не маємо поступатися у будь-якому випадку.
– Зокрема, мова йде про наші регіони, які були, є, та залишаться українськими, – продовжує начальник управління ветеранської політики міськради Дніпра. – Навіть зараз, коли ворог повністю або частково окупував їх, вони все одно наші! Інакше навіщо тоді всі ці жертви людей, за що загинули і гинуть наші хлопці та дівчата! Якщо ми готові віддати просто так своє, рідне, то може одразу здатись! і не буде війни взагалі.
Якою має бути Конституція у майбутньому?
– Є така річ, – каже Антон Малий. – Коли війна минає захисники взагалі стають нікому не потрібні. І армія також. Така ситуація є у багатьох мирних країнах. Але потрібно щоб певна кількість військових все одно залишилася. Тому що, якщо цього не робити, то під час війни стає неможливим захищати свої інтереси, свої території і свої набуття. Особливо, коли є такий агресивний сусід. Така стаття у Конституції має бути. Тому, що саме Конституція – це фундамент для об’єднання нації. У цьому я впевнений!
Чи потрібна Україні нова Конституція?
– Я думаю, що ні, – каже Руслан Бортник, директор Українського інституту політики. – Поки ми не навчилися виконувати стару, будь-яка нова не має сенсу, тому що ймовірність того, що вона буде проігнорована, ще більша. Тим паче, що існуючий Основний закон фіксує фактично той суспільний договір, на підставі якого і було створено нашу країну. Крім того, є загроза, що в разі ухвалення нової Конституції буде скорочено значно існуючий обсяг цивільних прав і свобод, і нова Конституція завдасть тільки більшої шкоди українському суспільству.
Сьогодні Україна потребує захисту.
– Необхідно надати відповідні функції з нагляду за виконанням Конституції, наприклад, прокуратурі або Міністерству юстиції. Конституція дійсно має стати Основним законом, впевнений директор Українського інституту політики. – А що зараз? За порушення будь-якого закону в Україні є кримінальна або адміністративна відповідальність. За порушення Конституції немає. Порушення норм Конституції, на мою думку, має бути теж криміналізовано. Тобто необхідні спеціальні наглядові органи за дотриманням нашого Основного закону.
Зрозуміло, час від часу потрібно вносити правки до Конституції, але це не повинно призводити до скорочення прав і свобод людей. Наприклад, права на безоплатну освіту чи медицину, що є в європейських державах і суспільствах. Нам спочатку треба навчити привчати суспільство виконувати Конституцію. Жити за законом. Між іншим, найосновнішим! І тільки, коли ми зрозуміємо як і де Конституція реально працює або не працює, можна подумати про внесення змін.
Андрій Золотарьов: Конституція перетворилася на рулон туалетного паперу, який влада використовує на свій розсуд
Будь-яка держава потребує певного зводу правил суспільного, соціального, економічного, політичного життя, який забезпечує Конституція або документи, що її замінюють.
– Але в наших умовах, на жаль, Конституція перетворилася на рулон туалетного паперу, який влада використовує на свій розсуд, – вважає Андрій Золотарьов, політтехнолог. – Це ненормально. Така ситуація може призвести в підсумку до краху держави. Права мають бути одні для всіх. Уявіть ситуацію на перехресті: на світлофорі червоний. Усі стоять, але хтось приїжджає на своєму Мерседесі. Йому можна! Але рано чи пізно на червоне поїдуть водії на скромніших машинах – на “Ланосах”, там, на “Тавріях”. І тоді безпечно буде їздити тільки на танку! До того ж, наша Конституція України, яку було ухвалено в червні 1996-го, – хороший документ. Але він, на жаль, відстав від часу. Змінилося багато реалій суспільного, економічного життя. Природно, Конституцію слід привести в адекватний стан. Яким чином? Можливо, необхідне скликання Конституційної асамблеї. Можливо, це зробить чинна влада. У будь-якому разі нинішня Конституція, на жаль, давно неадекватна.
Змінити Основний закон у воєнний час нереально, але для початку треба хоча б спробувати жити за Конституцією.
– Тобто, якщо ми вважаємо себе європейцями, то й жити треба по-європейськи, відповідно до закону, – впевнений політтехнолог. – У нас же, на жаль, замість сили права діє повсюдно право сили. Результат: сумна ситуація, в якій Україну не назвеш правовою державою. Права громадянин не поважаються, своєю чергою, громадяни ігнорують норми і зобов’язання, які покладає на них держава. Не платять податки, ухиляються від військового обов’язку і так далі. Що маємо? Якщо держава вважає, що вона нічого не винна громадянину, то і громадянин вважатиме, що нічого він не винен державі. Цю проблему треба врегулювати, поки не стало пізно. Адже суспільне соціальне життя – це вулиця з двостороннім рухом.
Конституція України – це один із головних символів нашої державності, поряд із прапором, гербом і гімном.
– Її ухвалення 1996 року ознаменувало новий етап в історії нашого народу, – розповідає Антон Кістол, науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею. – Адже в ній проголошено універсальні цінності нашого суспільства: суверенітет, свободу слова, недоторканність приватної власності та інші. Взагалі, Конституція – символ обмеження державної влади та її підзвітності народу. Перші такі головні закони були ухвалені республіками, наприклад, Сполученими Штатами та Францією. Сьогодні абсолютна більшість сучасних держав мають писану Конституцію. Серед небагатьох винятків – Велика Британія, Ізраїль, Саудівська Аравія та Ватикан. Якщо у Великій Британії єдина писана Конституція відсутня в класичному розумінні слова (хоча є так звана “Велика хартія”, що діє від 1215 року), то в країнах з теократичним устроєм, таких як Саудівська Аравія чи Ватикан, відсутність Конституції пояснюється тим, що джерелом влади там вважається не народ, а Бог, який діє через свого посередника-монарха.
Проблема недотримання Конституції полягає не в самому документі, а в слабкості інститутів, механізмів контролю та політичних традицій в Україні.
– Пропозиції відмовитися від неї звучать так само абсурдно, як і, наприклад, перевернути український прапор догори дриґом або замінити слова в гімні, – впевнений історик. – Це жодним чином не вирішить проблему верховенства права і не забезпечить його дотримання. Безумовно, війна може вплинути на зміни в Основному законі. Наприклад, після розгрому союзниками під час Другої світової війни Японія закріпила у своїй Конституції відмову від участі у збройних конфліктах, а так само від Збройних сил (хоча вона має Сили оборони чисельністю 180 тис. осіб). Але в будь-якому разі, рішення про ухвалення змін до Конституції мають ухвалюватися колективно за підтримки українського суспільства, інакше сам документ втрачає будь-який сенс.
Категорія: Війна, Влада, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро, Україна Росія війна
