Ось і відбулася ця очікувана й жадана телефонна розмова американського президента Дональда Трампа з російським диктатором Владіміром Путіним. Якщо щиро вірити заявам обох співрозмовників, то перемовини, які тривали понад дві години, були надуспішними.
Помічник шефа Кремля Юрій Ушаков, який був поруч з Путіним під час розмови, взагалі порівняв перемовини з воркотанням закоханих голубів. «Путін і Трамп зверталися один до одного на ім'я, це була щира й довірлива розмова з великою кількістю відступів… Ніхто не хотів класти слухавку першим», — запевняв Ушаков.
Чи так само захоплено оцінили діалог і самі співрозмовники? З першого погляду на їхні заяви може здатися, що так. Утім для людей мого покоління, яке в радянські часи здобуло неоціненний досвід «читання між рядків» й аналізу «того, що не потрапило до офіційного комюніке», ситуація виглядає цілком по-іншому. От погляньмо на допис Трампа, опублікований ним у власній соціальній мережі Truth Social зразу ж по закінченню розмови:
«Щойно завершив свою двогодинну розмову з президентом Росії Владіміром Путіним. Я вважаю, що вона пройшла дуже добре. Росія й Україна негайно розпочнуть переговори щодо припинення вогню та, що ще важливіше, ПРИПИНЕННЯ війни. Умови для цього будуть узгоджені між двома сторонами, як це тільки може бути, бо вони знають деталі переговорів, про які нікому іншому невідомо.
Тон і дух розмови були чудовими. Якби це було не так, я б сказав про це зараз, а не пізніше. Росія хоче вести масштабну ТОРГІВЛЮ зі США, коли це катастрофічне кровопролиття закінчиться, і я погоджуюся. Для Росії існує величезна можливість створити дуже велику кількість робочих місць і багатств. Її потенціал БЕЗМЕЖНИЙ. Так само Україна може бути великим бенефіціаром торгівлі в процесі відбудови своєї країни.
Переговори між Росією й Україною розпочнуться негайно. Я повідомив про це президента України Володимира Зеленського, президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн, президента Франції Емманюеля Макрона, прем'єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца та президента Фінляндії Александера Стубба телефоном одразу після розмови з президентом Путіним. Ватикан, представлений Папою Римським, заявив, що був би дуже зацікавлений у проведенні переговорів. Нехай процес розпочнеться!».
У перекладному тексті навмисно збережено використаний Трампом капслок. Як бачимо, американський президент цього разу ним не зловживав, використав його лише тричі. Для звичного посту достатньо, навіть забагато. Про те для Трампа, наскільки ми встигли вивчити його звички, це критично мало. Якщо б розмова з Путіним дійсно «пройшла дуже добре», то Трамп мав би весь свій текст закапслочити, але він цього не зробив.
Досить цікавою для аналізу є теза Трампа про те, що Україна й Росія повинні самі між собою домовляти й ніхто третій не повинен втручатися. Але ж іще зовсім недавно Трамп заявляв щось цілком протилежне, нахвалявся, що саме він і тільки він здатен домовитися з Путіним про мир в Україні. «Я завжди відчував, що не може бути зустрічі без мене. Без мене угода не пройде. У мене дуже добрі стосунки з Путіним. Думаю, ми укладемо угоду», – запевнив Трамп в інтерв’ю телеканалу Fox News.
До речі, про майбутню безпосередню зустріч американського і російського лідерів. А про неї чомусь жодного слова ні в пості Трампа, ні в заяві Путіна, яку ми проаналізуємо згодом. Тобто та зустріч у чотири ока, яку фактично проанонсували і Трамп, і Путін, зривається. Бо якби це було не так, то про неї обов’язково згадали б, її не можна було б обійти, як слона в кімнаті. Чому не згадали? Бо таки розмова не «пройшла дуже добре». Навіть, наважуся припустити, пройшла дуже недобре. Тобто ключові питання про перемир’я, а тим більше про тривалий мир навіть близько не були вирішені. А отже, зустрічатися наразі у, так би мовити, розвіртуаленому режимі немає жодного сенсу.
Тепер розберімося з тим, що і як заявив Путін після важливої телефонної розмови. А російський диктатор вийшов до преси, коли ще навіть не встигла охолонути телефонна слухавка. Шеф Кремля запевнив журналістів, що розмова була «відвертою, змістовною» і, на його думку, «дуже корисною».
«Я зазначив, що Росія виступає за мирне врегулювання. Ми повинні визначити найефективніші шляхи руху до миру. Домовилися з президентом Сполучених Штатів про те, що Росія запропонує і готова працювати з українською стороною над меморандумом з приводу можливого майбутнього мирного договору з визначенням низки позицій, як-от принципи врегулювання, терміни можливого укладення мирної угоди тощо, включно з можливим припиненням вогню на певний час у разі досягнення відповідних домовленостей. Загалом позиція Росії чітка, головне для нас — усунути причини кризи», – заявив російський лідер.
Словом, не сказав нічого нового. Лише дав зрозуміти, що Москва й надалі дотримуватиметься своїх нереалістичних вимог, зриваючи будь-які спроби мирного врегулювання.
Однак значно цікавіше проаналізувати, як Путін це казав перед камерами, звернути увагу на мову його тіла, міміку, артикуляцію. Усе вказувало на його невпевненість, хвилювання, навіть певний переляк. Своїм переминанням з ноги на ногу, розведенням рук, почісуванням під носом він нагадував школяра-двієчника, якого суворий учитель викликав до дошки. Одне слово, виглядав Путін явно зашуганим.
Про що це свідчить? Можемо припустити, що Трамп чимраз чіткіше дає зрозуміти Путіну, що він не задоволений його намаганням різними способами ухилитися від конкретних мирних ініціатив господаря Білого дому. І раніше чи пізніше питання доведеться поставити руба, вічно тягнути кота за хвоста не вдасться.
Уже трохи пізніше й Дональд Трамп виступив вживу з коментарем про свою телефонну розмову. І тут уже він був значно щирішим. Американський президент, зокрема, попередив, що може відмовитися від посередництва у справі врегулювання російсько-українського конфлікту, якщо в результаті переговорів не буде «істотного поступу». «Я сказав йому (Путіну, – ред.): потрібно йти далі. І я також сказав: якщо я вважатиму, що ви не можете цього зробити, я відійду, бо що можна зробити», – розповів Трамп, даючи зрозуміти, що телефонна розмова з Путіним аж ніяк не надихнула його оптимізмом.
Відповідаючи на запитання журналістів, глава Білого знову повернувся до тези, що російсько-український конфлікт повинна розрулювати Європа, а не Америка. Тобто, з одного боку, він був би й не проти здобути Нобелівську премію миру за врегулювання найкривавішого конфлікту в Європі з часу завершення Другої світової війни. Але завдання, за яке він так хвацько взявся, так хоробро нахвалявся вирішити на раз-два, виявилося йому не до снаги. «Війна в Україні від самого початку мала залишатися проблемою Європи, і Вашингтону не слід було втручатися», – резюмував Трамп.
Чи означає це, що Дональд Трамп фактично резиґнує з ролі медіатора в українсько-російських перемовинах? Принаймні ще не зараз. Зрештою, схожі заяви він неодноразово робив і раніше. Тож, очевидно, він усвідомлює, що від цієї справи залежить для нього дуже багато. Тут і рейтинг, і «угода про копалини», і міжнародне (навіть історичне) визнання. А він таки людина не без амбіцій. Тому намагатиметься тягнути цього воза й далі. Можливо, нарешті дійде до усвідомлення, що жодними пряниками Росію не змусити до миру, давно назрів час братися за батога. А можливо, він уже це усвідомив і під час телефонної розмови дав зрозуміти Путіну, що не дозволить більше водити себе за носа. Тому кремлівський диктатор і виглядав таким зашуганим. Бо попри всі бравурні заяви Путіна, гніву Трампа він таки боїться.
