На Михайлівській площі молоді люди сьогодні зустрічали авто з написом «На щиті».
На ньому був портрет дівчини у військовій формі з кумедними «котячими» вушками на головному уборі.
Труну з тілом військової Катерини Троян, яка взяла собі псевдо «Мяу», несли до собору під вигуки:
«Честь і шана нашій дівчинці-героїні!»
Киянка, яка любила жартувати, залишила мирне життя і пішла захищати Україну.
«Пройшла Курськ, але не пройшла Покровський напрямок: у бою загинула військова 82-ї ОДШБр Катерина „Мяу“ Троян, FPVшниця з синім волоссям», — написав про Катерину військовий, а також захисник старого Києва Ігор Луценко.
Він зазначив, що дівчину в госпіталь імені Мечникова в Дніпрі «довезли ще живою, але порятувати не змогли».
«Катя була дуже дружньою. Вона навчила мене кататись на снігоході, а я її — водити авто. Вона була чудовим другом і світлою людиною. У неї було чудове вміння підтримати близьких. Катя була з подільської тусівки. Коли вона вирішила йти у військо, ми її підтримували. Це було героїчне рішення. Багато хлопців сьогодні сидять у квартирах, тікають від ТЦК, а дівчинка пішла добровольцем у штурмову бригаду! Я так розумію, що виявилась вона талановитою захисницею. Вона працювала на фпв-дронах і її внесок у Перемогу був великим. Хотів би, щоб пам’ять про Катю не згасала. Вона гідна найвищих нагород. Її світлина має бути на меморіалі», — розповів «Вечірньому Києву» Євген, який знав Катю з часів мирної юності.
Володимир Тюлень був командиром взводу, куди Катя прийшла служити одразу. Він каже, що перевівся в іншу частину, але він чув багато відгуків про неї від своїх безпосередніх воїнів.
Володимир прийшов на прощання з великим букетом ніжно-рожевих троянд.
Військовий поділився своїми спогадами з журналістами «Вечірнього Києва»:
«Я чудово пам’ятаю її. Вона така яскрава була! Не завжди весела, але цікава. Хороша дівчина, шкода, що її немає. Побратими про неї відгукувались позитивно. Спочатку досвіду у неї не було, але дуже швидко опанувала навички. Вона пройшла всю курську операцію і нажаль вже на Донеччині загинула…»
Вона одразу потрапила на Вовчанськ (Харківська область, — ред. «ВК»), а потім на Курську область. Це дуже серйозне боєве хрещення і вона його вистояла!»
«Ми в одній роті служили, у різних взводах. Тому я вживу її бачив разів два. А от по роботі ми дуже часто спілкувались у «Сигналі"(месенджер військових, — ред. «ВК»).
Ви знаєте, вона була таким «промінчиком» милоти й позитиву. Коли у тебе в «Сигналі» понад 150 суворих чоловіків, які спілкуються знаками типу «+ +», або «так! так!» І тут з’являється дівчинка, яка пише — беремо в роботу, знищуємо «москалів» отам я їх бачила. Потім пише «смайлики» «Серденька»… А потім пише: “ Обнімаю! Цьомаю всіх — ми його вбили…» Вже одним своїм позивним «Мяу» вона викликала посмішку! Коли ти дивишся переписку і бачиш її й тобі миліше стає. Це так приємно, коли ти емоційно закритий, працюєш, працюєш, а тут дівчисько «Мяу» пишу. Її всі у підрозділі любили! Дуже прикро, що так сталось. Війна є війна…» — розповів історію з передової побратим Катерини Троян Володимир.
Катерина мала чудове почуття гумору, була дуже розумною і швидкр навчалась. Про це «Вечірньому Києву» розповіла подруга її тітки, Інна. Жінка готувала Катю з української мови перед вступом і закінченням школи.
«Вона дуже швидко та якісно пройшла всю програму. Взагалі, Катя була людиною дуже веселою! Вона завжди жартувала, тонко, дуже образно. Я її знала з самого її дитинства. Як так сталось, що наші діти гинуть тепер? Так не має бути!» — зі сльозами згадувала загиблу Захисницю киянка.
Проводжали Катерину «Мяу» Троян під Гімн України. А за брамою Михайлівського Золотоверхого запалили файєри.
На Майдані Незалежності пам’ять загиблої військової вшанували хвилиною мовчання. А далі, під улюблені пісні Катерини, жалобна процесія поїхала на кладовище.
Ольга СКОТНІКОВА, Анна БІЛОУС, «Вечірній Київ»
