Протягом останніх п’яти років дистанційна робота стала звичним явищем для мільйонів людей у всьому світі, у тому числі – українців. Спочатку цьому сприяла пандемія коронавірусу, а потім – велика війна. Але, як показує практика, не всім однаково добре заходить такий тип діяльності. Кому працювати з дому комфортно, а кому краще все ж таки відвідувати офіс і від чого це залежить, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
Катерина поєднує кар’єру в IT з вихованням дітей
Катерина Лугова — QA-інженерка з Дніпра, мама двох маленьких дітей. Вона є яскравим прикладом того, як можна поєднати роботу в IT-сфері та сімейне життя. Уже кілька років Катерина працює віддалено. І хоча початок був непростим, сьогодні вона впевнено каже: «Для мене це ідеальний варіант».
Кар’єра Катерини в IT розпочалася в офісі, де вона працювала у згуртованій команді. Але пандемія COVID-19 у 2020 році змінила все. Офіси закрились – довелося адаптуватися до нового формату.
– Перші складнощі були, звісно, з комунікацією, — згадує Катерина. — Ми звикли, що всі знаходяться в одному кабінеті, підходиш до колеги — і питання вже вирішене. А вдома треба було привчитися до чатів, календарів, онлайн-зустрічей. Спочатку це було незручно, але поступово графіки та комунікації налагодились.
Згодом жінка вдруге пішла у декрет, а повернулася вже у нову команду. Працювати з дому стало звичкою, особливо коли вдалося пристосувати день під ритм сім’ї. Зараз Катерина зазвичай працює по 4 години на день — це офіційне навантаження, адаптоване під материнські обов’язки. Зазвичай зранку вона веде дітей у школу та садок, а потім сідає за комп’ютер.
– Першу половину дня я повністю присвячую роботі, — каже вона. — Вдома комфортно: не треба витрачати час на дорогу, все під рукою. Плюс я можу почати трохи раніше або залишитися довше, якщо є щось термінове. Ми з чоловіком обоє працюємо з дому, він теж айтівець. Тому, якщо хтось з дітей захворів — підстраховуємо один одного. Це дуже зручно. Водночас іноді складно зупинитись. Бували моменти, коли чоловік мені казав: “Катю, ти вже півдня працюєш, більше ніж я!” А я відповідала: “Та мені ще трошки доробити”. Бо я відповідальна, і якщо щось не доробила — не можу спокійно відійти. Але іноді справді треба вміти зупинитися.
Недавні зміни у компанії — перехід до співпраці з американськими колегами — передбачали вечірні зустрічі. Для Катерини це стало викликом.
– Для когось це зручно, але мені вечори важливо присвячувати родині, – ділиться жінка. – Я не хочу проводити зустрічі, коли вдома діти, вечеря, уроки. Це не про баланс. Тому я вирішила піти з цієї роботи. Не через віддаленку, а саме через вечірній графік.
Наразі Катерина не розглядає повернення в офіс — для неї важлива гнучкість. А спілкування їй вистачає – з іншими батьками в садочку, в школі, на гуртках. У Катерини та її чоловіка – 8-річна донька і 5-річний син. Вони прекрасно адаптувались до маминого ритму роботи.
– Колянчик, молодший, вже знає: коли в мами мітинг, тобто робоча зустріч, — це час мультиків, – пояснює айтівиця. – Одного разу ми з чоловіком запрацювалися і забули дати йому яблуко. Так він сам взяв його, помив, витяг ніж і почистив. Ми зрозуміли це, вже коли побачили, коли син вже його їв. Я вважаю, що віддалена робота для жінки з дітьми — це не про компроміси, а про додаткові можливості. Така модель справді може бути ефективною.
Арсеній мріє про поєднання онлайна з офлайном
Арсеній Сосна — студент одного з вишів Дніпра, який вже має досвід роботи в дистанційному форматі. За його словами, онлайн-зайнятість — це ідеальний варіант для молоді, яка водночас навчається та шукає можливість отримати професійний досвід.
– Для мене, як для студента, дистанційна робота — це набагато зручніше, ніж робота в офісі, – зізнається хлопець. – У нас навчання повністю проходить дистанційно, тому така форма роботи дуже добре вписується в мій ритм життя. Багато хто з моїх знайомих звик працювати з дому, і це економить багато часу. До того ж більшість віддалених вакансій — це парт-тайм, тобто часткова занятість. Тож я можу вдень займатися університетськими справами, а ввечері — працювати. Наприклад, я викладав англійську в онлайн-школі. Уроки проходили ввечері, коли учні звільнялись після школи. Це ідеально підходило для мого графіка.
Серед переваг дистанційної роботи Арсеній відзначає не лише гнучкість, а й велику кількість доступних вакансій, які не обмежені лише рідним містом. За його словами, знайти таку роботу простіше, особливо в галузях, пов’язаних з IT, освітою чи управлінням проєктами. Втім, він не заперечує й певні недоліки такого формату. Молодий викладач зізнається, що іноді йому бракувало живого спілкування з колегами та учнями. У таких випадках він би із задоволенням працював офлайн, якби це було можливо робити поряд з домом і за схожі умови оплати.
– В ідеальному світі я б працював у компанії, де можна обирати — бути вдома чи в офісі, – зазначає Арсеній. – Бо є переваги і там, і там. Наприклад, коли погана погода або я просто себе не дуже добре почуваю, я б залишився вдома — ліг під ковдру з ноутбуком і працював. Але в дні, коли я хочу живого спілкування або маю гарний настрій, я б ходив в офіс, заряджався енергією. До того ж, коли працюєш вдома, дуже важливо мати самодисципліну, бо ніхто не наглядає за тобою. Зате комфорт максимальний — заварив чай, сів на диван і працюєш. Я думаю, така гнучкість — це майбутнє багатьох професій.
Герман не може вдома сконцентруватись
Дніпрянин Герман Константиновський теж є студентом, але вже працює у компанії, яка належить його батьку. Проте ніяких послаблень для хлопця немає – навпаки, він сумлінно виконує всі свої робочі обов’язки. Де саме це йому зручніше робити?
– Працюю у компанії, яка займається дистрибуцією автомобільних запчастин, – розповідає хлопець. – Моє завдання – перевірити та обробити робочу пошту, проаналізувати та відправити потрібні документи. Спочатку я працював в офісі, а потім спробував бути на віддаленці. Протримався біля місяця – виявилося, що це не для мене.
У домашніх умовах Германа не було належної концентрації – при тому, що він живе один, і йому ніхто не заважає. Спочатку він довго снідав, потім ще деякий час дивився відео на ютубі. А коли нарешті сідав за комп’ютер, не міг належним чином зосередитись.
– Через відсутність робочої атмосфери в мене не було потрібної концентрації уваги, – згадує Герман. – Я робив багато помилок, а під час роботи з документами це неприпустимо. Тому я все ж таки повернувся до офісу. Там мене ніхто не контролює, але в мене добре виходить себе організувати. Разом зі мною в кімнаті зазвичай знаходяться ще чотири моїх колеги. Вони мене зовсім не відволікають – я без проблем витримую п’ять 8-годинних робочих днів на тиждень. Попри те, що доводиться витрачати час на дорогу, наразі офіс – це для мене єдиний варіант.
Віддаленка підходить дисциплінованим інтровертам
Оксана Ситенко, лікарка та психотерапевтка з Дніпра, поділилася своїми професійними порадами, як залишатися продуктивним і зберігати психологічну рівновагу, працюючи з дому.
– Незважаючи на те, що робота дистанційна, все одно робочий день повинен бути організований, — каже пані Оксана. – Тобто має бути режим: варто визначитись, коли вставати, коли обідати, робити перекуси. Я навіть рекомендую одягатися по-робочому, жінкам – нафарбуватися. У халаті не сидіти — цей одяг не налаштовує на роботу. Навпаки, він розслабляє і вибиває з робочого стану. А коли ти одягнений по-діловому, то навіть тіло краще включається в робочий процес.
Психотерапевтка наголошує, що ключем до ефективної дистанційної праці є дисципліна. Без структури дня людина може або занадто зануритись у роботу й швидко вигоріти, або втратити концентрацію і нічого не встигати. Особливо небезпечним, на її думку, є порушення природних біоритмів — наприклад, звичка працювати ночами.
– Найбільш для нас важливі циркадні ритми, – пояснює Оксана Ситенко. – Вони дозволяють організму відновлюватися. Якщо їх порушувати, страждає імунітет, гормональний баланс, навіть ризик хвороби Альцгеймера зростає. Повноцінний нічний сон, який розпочинається до 12-ї години ночі — це найкраща профілактика подібних проблем. Особливо для тих, хто займається інтелектуальною працею. Бо саме під час сну з мозку виводяться токсичні білки, які накопичуються за день. Якщо цього не відбувається, мозок “засмічується”, і це погано позначається на розумовій діяльності.
Цікаво, що успішність у роботі з дому залежить і від типу темпераменту. Наприклад, інтроверти часто комфортніше почуваються на самоті, тоді як екстравертам критично важливе спілкування з колегами. Оксана Ситенко також підкреслює, що пандемія COVID-19 стала лакмусовим папірцем, який чітко показав, хто може адаптуватися до віддаленої роботи, а хто — ні. Деякі люди з самого початку насолоджувалися ізоляцією, а інші відчували пригніченість, аж до потреби у медикаментозній підтримці. Таким чином, вплив дистанційного режиму на психіку виявився глибшим, ніж передбачалося.
– Онлайн-режим краще підходить для людей організованих, – підсумовує психотерапевтка. – Інтровертам так працювати комфортно, бо вони не відволікаються. А екстравертам — важче. Їм потрібно спілкування, навіть у вигляді розмови з колегою за кавою. Це не просто перерва — це частина їхньої продуктивності. Тож коли хтось не може працювати вдома — це не про слабкість характеру, це про індивідуальні потреби. І важливо це усвідомлювати.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чим небезпечний трудоголізм.
Категорія: Новини Дніпра, Тема дня
