25 червня у Вірменії відбулися дуже гучні затримання. Влада заявила про розкриття мережі, що готувала "силове захоплення влади".
Серед затриманих – декілька священників Вірменської апостольської церкви (ВАЦ) і навіть архієпископ Баграт Галстанян, який був лідером багатотисячних антивладних протестів, що відбулися минулого року.
І це – лише одна зі складових дуже гострої політичної боротьби, що зараз триває у Вірменії.
Напередодні затримали російського олігарха вірменського походження Самвела Карапетяна. Наразі вирішується питання націоналізації стратегічної компанії "Електрична мережа Вірменії", що входить до його холдингу.
Одночасно вірменський прем’єр-міністр Нікол Пашинян увійшов у жорсткий конфлікт із керівництвом Вірменської апостольської церкви, вимагаючи відставки її лідера – Верховного Патріарха та Католикоса всіх вірмен Гарегіна II.
Усі ці події виглядають частинами одного сценарію та безпосередньо стосуються наступних парламентських виборів, які мають пройти наступного року.
Проте все одно відкритими залишається низка питань.
Чи дійсно є підстави говорити про розкриття підготовленого РФ державного перевороту?
А може, навпаки – це просто спроба Пашиняна заздалегідь розправитися з опозицією та гарантувати собі перемогу на наступних виборах?
І який вплив ці події можуть мати на зовнішній курс Вірменії?
"Правоохоронці запобігли масштабному та зловісному плану "злочинного олігархічного духовенства" щодо дестабілізації Республіки Вірменія та захоплення влади", – таке повідомлення у Facebook 25 червня розмістив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.
І якщо офіційне повідомлення Слідчого комітету Вірменії було не дуже конкретне, то вже незабаром у виданні Civic був оприлюднений план держперевороту, який нібито готувала опозиція.
Відповідно до цього плану, заколот готував опозиційний рух "Священна боротьба", який досі боровся з владою дозволеними способами, насамперед – організуючи масштабні протестні мітинги.
За даними слідства, представники "Священної боротьби" збиралися сформувати близько 200 ударних груп, чисельністю по 20-25 осіб, насамперед із колишніх військових.
Датою перевороту планувалося зробити 21 вересня – День незалежності Вірменії.
У цей день ударні групи мали створити низку терактів, що мало призвести до "неконтрольованої ситуації" у країні. У Слідчому комітеті вказують, що для цих цілей вже було завербовано близько тисячі осіб.
Що мало відбуватися далі – у плані не вказується. Натомість дуже показово, що в оприлюдненому у ЗМІ плані є пункт про можливість організації "збору всіх ключових акторів в одній нейтральній країні за участю представників російської сторони".
Офіційно заявлено про затримання 14 осіб. Згодом рішенням єреванського суду загальної юрисдикції їм обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.
Серед затриманих – архієпископ Баграт Галстанян, колишній очільник Тавуської єпархії ВАЦ. І напевно, один із найбільш потужних опонентів Пашиняна.
Минулого року саме Тавуська область, де розпочалися демаркаційні роботи на кордоні з Азербайджаном, стала центром масштабних антивладних протестів. На чолі яких і став архієпископ Баграт.
Згодом він склав із себе керівництво єпархією, однак отримав спеціальний дозвіл від католикоса на похід у політику та заявив про амбіції стати новим прем’єр-міністром.
Варто відзначити, що ці затримання стали другою хвилею політичних арештів. Тижнем раніше, 18 червня, було затримано російського бізнесмена вірменського походження Самвела Карапетяна. Хоча основний бізнес мільярдера – у Росії, у Вірменії він контролює оператора національної енергетичної мережі. А крім того – має свої політичні амбіції.
На думку слідства, контроль за роботою електричних мереж Вірменії давав Карапетяну можливість дестабілізувати ситуацію в країні. В уряді оперативно заявили про введення тимчасового управління цією компанією, а 26 червня прем’єр Пашинян заявив, що уряд прийняв рішення про її націоналізацію.
Про плани силового повалення уряду рух "Священна боротьба" заявляв цілком публічно. То чому ж у влади Вірменії лише зараз "дійшли руки" зайнятися ними?
Одне з можливих пояснень – в уряді не були впевнені у лояльності силових структур.
"Не секрет, що у силових структурах завжди було багато співробітників, пов’язаних з РФ. І у Пашиняна були серйозні причини сумніватися в їхній лояльності. По суті, очищення від цих елементів почалося лише після Другої карабаської війни (тобто з кінця 2020 року. – Ред.)",– розповідає вірменський політолог та ексдепутат від партії Пашиняна "Громадянський договір" Мікаель Золян.
Він нагадує, що в один день з арештом Самвела Карапетяна в уряді звільнили голову Служби національної безпеки Армена Абазяна – нібито через відмову арештовувати російського олігарха.
"Не виключено, що цей крок став переломним – тепер Пашинян впевнений у лояльності силовиків і може діяти набагато рішучіше",
І дійсно, остання хвиля арештів стосувалася топпредставників Вірменської апостольської церкви – таких прецедентів у Вірменії ще не було.
Варто уточнити: йдеться не просто про арешт окремих представників церкви, а про масштабний конфлікт Пашиняна з керівництвом ВАЦ.
Відносини з цим керівництвом, і особливо з патріархом-католикосом Гарегіном II у Пашиняна ніколи не були добрими. Керівництво вірменської церкви традиційно було проросійське та тісно пов’язане з попередньою владою країни.
Тож до уряду, який прийшов до влади шляхом революції, там завжди відносилися прохолодно.
Та за останні місяці ці відносини переросли у справжню війну. Наразі керівництво церкви є найбільш потужним критиком чинного уряду та особисто Пашиняна, а заклики до зміни влади лунають з проповідей.
Доходить до абсурдного. Наприклад, священник Заре Ашурян порівняв Пашиняна з Юдою та натякнув, що він не є християнином.
"Я вважаю, що наша Апостольська Свята Церква повинна негайно очиститися від тих лжевірних, які є зрадниками нації, зневажили пам'ять своїх предків, порушили обітницю хрещення та замінили печатку Святого Хреста знаком обрізання", – написав він на своїй сторінці у Facebook.
У відповідь Пашинян заявив, що готовий прийняти у себе і цього священника, і патріарха, і "довести протилежне" щодо свого обрізання.
Показово, що у цьому дописі вірменський прем’єр називає патріарха його світським ім'ям – Ктрич Нерсисян. Тобто – демонструє, що не визнає його статусу.
Це пов’язано з тим, що напередодні
Пашинян напряму звинуватив католикоса у порушенні обітниці безшлюбності і у тому, що він має дитину.
"Це факт, і якщо Гарегін II спробує це заперечувати, я доведу це в необхідній формі. Згідно з каноном Вірменської Апостольської Церкви, Гарегін II не може бути єпископом, архиєпископом, він не може бути обраним і не може бути католикосом. Ктрич Нерсисян повинен звільнити Патріархат. Як вірний послідовник ВАЦ, як людина, яка з повагою ставиться до кожної цінності, до кожної реліквії, до кожного образу і каменю нашої духовної спадщини, я заявляю, що Вірменська Апостольська Свята Церква повинна мати новообраного католикоса, чия добра поведінка буде перевірена та підтверджена перед її виборами", – заявив Пашинян.
Звичайно, шансів на те, що така критика приведе до зміни глави ВАЦ, відверто мало. Проте така наступальна політика може істотно послабити голос церкви. Принаймні – у питаннях політичних.
Парламентські вибори у Вірменії мають пройти 7 червня наступного року. І наразі немає ніяких сигналів, що свідчили би про плани проведення дострокових виборів.
А відповідно, виникає питання, чому нинішня політична криза відбулася аж за рік до виборів? І хто в ній більше зацікавлений: Пашинян чи опозиція?
З одного боку, до цих виборів партія влади підходить із досить низькими рейтингами.
Маркером тут стали муніципальні вибори, що пройшли 30 березня у Гюмрі – другому місті країни. Хоча партія Пашиняна "Громадянський договір" і зайняла перше місце, охочих створити з ними коаліцію так і не знайшлося. Як результат – коаліційну більшість сформували антиурядові сили, а мером став представник від Компартії.
Аналогічна логіка може спрацювати і на парламентських виборах 2026 року. А відповідно, стверджують в опозиції, єдиним шансом Пашиняна зберегти владу є розгром найбільш радикальної опозиції, що має демотивувати її прихильників йти на вибори.
Втім, є і протилежне пояснення – попри падіння рейтингу влади, рейтинг опозиційних сил є ще нижчим. А відповідно, перемога опозиції аж ніяк не є гарантованою.
Ще одне можливе пояснення озвучує Мікаель Золян.
"Зв'язок нинішніх затриманих із РФ можна вважати доведеним із високою впевненістю. Не виключено, що загострення має не внутрішньовірменські причини. Зараз РФ намагається демонструвати, що йде у наступ по всіх фронтах – і в Україні, і в Молдові, і в Грузії. І Вірменія для РФ є ще одним фронтом, де успіх потрібен вже зараз, не чекаючи виборів", – припускає він.
Для Кремля Пашинян завжди був "чужинцем", якого прагнули замінити на більш лояльного та слухняного.
І хоча вірменська влада старанно уникає конфлікту з РФ – Пашинян навіть літав до Москви на парад 9 травня, – це не змінює принципово ставлення до нього.
Тим більше, що за Пашиняна Вірменія фактично вийшла зі складу "путінського НАТО" – ОДКБ, і навіть почалися розмови про можливість вступу до ЄС.
Щоправда, на темпи руху Вірменії на Захід вплинула перемога Дональда Трампа та особливо – розмови про скоре завершення війни в Україні. Для країн Південного Кавказу це означатиме, що у РФ звільняться сили, і вони можуть бути використані проти них.
Саме цим аргументом і пояснюється й нинішнє гальмування курсу Єревана на вступ до ЄС, і візит Пашиняна на парад до Москви.
Проте чим більш очевидним стає провал мирного плану Трампа, тим швидше може відновитися прозахідний курс Вірменії.
А це означає, що РФ мусить поквапитися, щоб ще одна країна не покинула її зону впливу.
редактор "Європейської правди"
