"На початку війни третина озброєння, яке використовувала Україна, надходила з Болгарії", — сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час візиту до найбільшого болгарського державного оборонного заводу VMZ.
У низці ЗМІ цю заяву подали так, ніби третина всієї іноземної військової допомоги Україні йшла з Болгарії. Насправді ж фон дер Ляєн мала на увазі саме боєприпаси. У першій половині 2022 року саме болгарські склади покривали близько третини потреб України в боєприпасах.
Тоді офіційна позиція Софії була проти відкритих постачань Україні. Але Болгарія різними шляхами все ж передавала озброєння. США та Велика Британія фінансували закупівлі боєприпасів, а болгарські склади ставали одним із головних джерел озброєння, поки оборонні заводи по всьому світу перебували в анабіозі.
«Ми знали, що саме в Болгарії є значні запаси потрібних снарядів. Тому президент Зеленський відправив мене з дипломатичною місією домовитися про їх придбання», — згадував тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Особливо критичною ця допомога стала у другій половині 2022 року, коли інтенсивні бої та контрнаступальні дії вимагали величезних обсягів артилерійських боєприпасів. Здатність Болгарії покрити третину цих потреб суттєво допомогла українській армії.
Втім, постачання зброї зі складів — лише один зі складників глибших партнерських відносин між Україною та Болгарією. Зараз їхні оборонні заводи у кілька змін працюють для наших Сил оборони та в чомусь допомагають вітчизняній оборонній промисловості.
У часи холодної війни Болгарія була одним із ключових виробників озброєнь Варшавського договору. У 1980-х оборонна промисловість формувала до 10% ВВП країни й щороку експортувала зброї на понад 1 млрд доларів. У оборонно-промисловому комплексі (ОПК) працювали сотні тисяч людей.
Болгарські заводи випускали стрілецьку зброю, набої, гранатомети, боєприпаси різного калібру, займалися ремонтом бронетехніки та виробництвом комплектуючих для ППО і РСЗВ.
Але після розпаду Варшавського договору традиційні ринки збуту зникли, і країна залишилася зі зброєю на складах на 800 млн доларів, яку нікому було продавати. Економічна криза змусила уряд урізати замовлення, прибрати субсидії та звільнити десятки тисяч працівників.
Щоб утримати галузь на плаву, Болгарія почала нелегально постачати озброєння до Африки та на Близький Схід. Ключову роль у цьому відігравала державна компанія Kintex, яка займається логістикою. За підрахунками Forbes, вона реалізувала зброї на понад 100 млн доларів.
«Я не знав, куди її відправляють, та й це не моя проблема», — згодом зізнавався тодішній директор Kintex, ім’я якого не розголошувалося.
У 2000-х Болгарія намагалася реформувати ОПК: частково приватизувала підприємства, пробувала переводити їх на цивільні рейки та поступово інтегрувати у систему НАТО.
Але відсутність чіткої стратегії й стабільної державної підтримки призвели до банкрутства багатьох заводів. Водночас деяким гравцям вдалося пристосуватися. Наприклад Electron Progress, що займається сенсорними й оптичними системами, переорієнтувалася на співпрацю з країнами НАТО та цивільним сектором.
З початком війни на Донбасі у 2014 році Україна звернулася до Болгарії із пропозицією купівлі зброї. Компанія EMCO, яка спеціалізується на виробництві радянських боєприпасів і модернізації артилерії, стала одним із головних постачальників.
За даними розслідувачів Bellingcat, від EMCO Україна отримала десятки тисяч боєприпасів — від підствольних гранат до реактивних снарядів — загальною вартістю близько 25 млн євро. Російське ГРУ, за їхніми ж даними, намагалося зірвати угоду.
Втручання Москви відчувалося й надалі. З 2014 року у Болгарії почали вибухати склади й заводи боєприпасів. За словами речниці прокуратури Сійки Мілевої, значна частина зброї, що там знаходилася, мала прямувати до України та Грузії. У 2015-му був отруєний власник EMCO Еміліан Гебрев — і знову розслідування вивело на російський слід.
Попри все це співпраця між Україною та Болгарією не припинилася. Болгарська зброя залишалася привабливою завдяки якості та відносно низькій ціні. У 2020 році Генштаб ЗСУ навіть відмовився від вітчизняних мінометів «Молот», віддавши перевагу болгарським ЕМ-120 від EMCO.
Крім того, Україна допомагала Болгарії з ремонтом ракет класу «повітря-повітря» Р-27, що лише підсилювало партнерство.
Уже після початку великої війни тема болгарської допомоги Україні неодноразово ставала предметом дискусій у ЗМІ. Спочатку Софія погодилася відремонтувати для ЗСУ 80 танків. У відповідь Росія відкликала ліцензії, які дозволяли болгарським підприємствам обслуговувати радянські вертольоти.Згодом обговорювалося питання постачання важкого озброєння й боєприпасів. Київ наполягав на передачі танків та артилерії, однак Софія відмовилася, заявивши, що готова надати лише стрілецьку зброю та частину боєприпасів.
Попри це на фронті дедалі частіше почала з’являтися болгарська зброя: гранатомети, постріли до них, кулемети, міномети, ПЗРК і, звісно, артилерійські та реактивні снаряди.
Війна фактично дала новий поштовх болгарському ОПК. За словами колишнього прем’єра Кирила Петкова, лише за 164 дні Болгарія передала Україні зброї на 2,7 млрд доларів, а експорт зріс на 200%. Урсула фон де Ляєн зазначила, що Болгарія – єдина країна Євросоюзу, де найбільшим приватним роботодавцем є оборонна компанія.
Стрімке зростання виробництва мало й зворотний бік. На заводах Arsenal та EMCO, де виготовляють боєприпаси, у жовтні 2022-го та серпні 2023-го сталися вибухи. "Болгарія ще з часів холодної війни залишалася вразливою і створювала комфортні умови для агентів ГРУ", — попередив власник EMCO Гебрев, наголошуючи на ризиках російського втручання.
Попри диверсії, постачання лише нарощувалися. Разом із боєприпасами Софія почала передавати й техніку.
Так, після тривалої політичної тяганини — спершу через вето президента, а потім через пошук фінансування — Україна отримала понад сотню розконсервованих БТР-60. Пізніше до них додалися й самохідні артилерійські установки 2С1 "Гвоздика".
Болгарія дедалі активніше вкладає у розвиток оборонної промисловості, розуміючи свою роль у сучасних безпекових реаліях. Саме цим пояснюється й візит Урсули фон дер Ляєн на завод VMZ, де планують розширити виробництво боєприпасів радянських калібрів та налагодити випуск снарядів стандарту НАТО.
Для цього Софія розраховує на фінансування з європейської програми SAFE. Це програма, яка дозволяє державам ЄС брати пільгові кредити на спільні закупівлі зброї, в її межах заплановане використання 150 мільярдів євро. Раніше "Оборонка" писала про те, як і для чого планують використовувати SAFE.
До масштабних проєктів підключаються й міжнародні партнери. Rheinmetall спільно з Болгарією планує збудувати два заводи з виробництва пороху, артилерійських снарядів і безпілотників. Загальні інвестиції перевищують 1 млрд євро.
У підсумку в Болгарії має з’явитися найбільший у Європі завод із виробництва пороху, що суттєво посилить оборонний потенціал усього континенту.
У 2025-му році про відкриття болгарського заводу повідомила й міжнародна International Armored Group (IAG) для виробництва бронетехніки.
Болгарські заводи знайшли своє місце і в українських виробничих ланцюгах. Наприклад, наші заводи ніколи до 2022 року не виробляли артилерійські боєприпаси. З матеріалу AP відомо, що принаймні на початку повномасштабного вторгнення вітчизняні заводи вивозили в Болгарію боєприпаси на наповнення вибухівкою та повертали назад. Це – складний технологічний процес, якого на той час в Україні не було.
Болгарський оборонно-промисловий комплекс, який після Холодної війни пережив занепад і втрату ринків, сьогодні знову набув стратегічного значення для Європи. Щоправда – тепер уже проти колишнього союзника.
Болгарія відіграла одну з ключових ролей у підтримці України, ставши постачальником радянських боєприпасів та озброєння на початку 2014 та 2022 років, що допомогло закрити критичний дефіцит снарядів у найважчі місяці війни.
Це відкриває шлях до побудови однієї з найбільших у Європі кузні озброєнь.
