До 90-річчя від дня народження видатного українського художника Михайла Надєждіна (1935–2023) галерея «АВС-арт» презентувала масштабну ретроспективну виставку «Абстрагована реальність».
В експозиції представлено близько 30 робіт з музейних зібрань та приватних колекцій, що дозволяють простежити еволюцію його художнього мислення. Це понад півстоліття творчих пошуків митця, що охоплюють творчий шлях від 1950-х до 2010-х років.
На думку мистецтвознавців, його живопис вирізняється глибиною світогляду, яскравим колористичним мисленням і потужною образною силою. В жанровому розмаїтті — портрети, натюрморти, пейзажі, розписи, декоративні композиції. Митець у своїх роботах синтезував буденне з філософським, конкретне з абстрагованим, поєднуючи реальність і символ.
Його художня свідомість формувалася ще в дитинстві — у лоні селянської української родини, що заклала основу двох ключових тем творчості: філософсько-узагальнюючої та емоційно-реалістичної. Значний вплив на світогляд митця справили іконопис, а також великі майстри європейського мистецтва — від Тиціана, Мікеланджело й Ель Греко до Врубеля, Василя Кандинського та постімпресіоністів.
Початковий етап творчості Надєждіна вирізняється емоційною напругою й експресивністю. Він сам писав у щоденнику (1963): «виразити емоцію формою і кольором, упорядкувати їх в єдину конструкцію, наділити духом» — ця формула стала його мистецькою програмою. Саме тоді народилися знакові твори: «Автопортрет» (1962), «Стандартизація» (1965), «Фауст ХХ століття» (1968), «Хірургія» (1966), «Художник і модель» (1970), а також символічне полотно «Війну оголошено» (1967), де митець порушує питання самознищення людства й природи насильства.
У 1970–1980-х роках акценти зміщуються до камерних образів, інтимних сцен, родинних портретів. Але навіть у цих творах — «Портрет дружини», «Натхнення», «Весілля» — проступає глибина національного коду, осмислення традицій та емоційна правда, завдяки чому вони формують пласт так званого неофіційного мистецтва.
Період кінця 1980-х — початку 2000-х років стає для митця періодом внутрішньої свободи. У творах цього часу — «Викрадення Європи», «Сади Едему», «Рибалка на Чорній річці», «Пошук», «Відображення» — поєднуються монументальність образного мислення, алегорія, глибина кольору та пластичне мислення митця.
Особливе місце у його творчості посідає пейзаж — відчуттєвий, часом іронічний, сповнений філософських алюзій. Серії останніх років — «Курка чи яйце?» (2001), «Під лопухом» (2002), «Зі мною чайка» (2013) — є своєрідними художніми нотатками внутрішніх станів.
Михайло Надєждін уникав стилістичної манірності, не прив’язував себе до жодної художньої течії. «Я не абстракціоніст, але мій мистецький дух абстрактний… Мої твори народжуються з безперервного процесу роздумів і дій», — говорив митець.
Його живопис — це пластичне відображення енергії, сліду руху, напруги думки, що перетворюється на візуальну форму.
Михайло Надєждін (18.05.1935 р., с.Костянтинівка на Сумщині — 5.12.2023, м. Кропивницький) — український живописець і графік, один із провідних представників неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття.
Навчався в Дніпропетровському художньому училищі, з 1963 року жив і працював у Кропивницькому.
Викладав, очолював обласну організацію НСХУ, був організатором важливих виставкових проєктів. Його творчість охоплює понад пів століття і відзначається глибоким філософським наповненням, жанровим розмаїттям і чуттєвою експресією.
Роботи експонувалися в Україні й за кордоном, зберігаються в національних та регіональних музеях. Народний художник України, лауреат премії імені Олександра Осмьоркіна.
До теми: Вічність у мистецтві: столична галерея демонструє артпроєкт пам’яті двох художників.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
