Коли у лютому Пітера Мандельсона було призначено послом Великої Британії у Сполучених Штатах, багато хто в уряді прогнозував, що це завершиться скандалом. У четвер прем’єр-міністр Кір Стармер відправив його у відставку після того, як Bloomberg опублікував серію електронних листів між Мандельсоном і засудженим сексуальним злочинцем Джеффрі Епштейном, що пролили нове світло на їхні стосунки.
Мандельсон, колись знаний як «Принц темряви» за вміння вести політичні інтриги та маніпулювати громадською думкою, вже двічі змушений був залишати уряд Тоні Блера на межі тисячоліть через скандали, пов’язані з багатими бізнесменами. Про його знайомство з Епштейном було відомо ще під час призначення на посаду посла, але тоді Мандельсон наполягав, що їхні контакти були незначними, і висловлював жаль щодо них. Однак в офісі прем’єр-міністра дійшли висновку, що нові листи демонструють «глибину і масштаб» стосунків, які «суттєво відрізняються від того, що було відомо на момент його призначення».
Час для уряду виявився невдалим: країна готується приймати президента США Дональда Трампа з його другим державним візитом, який має розпочатися 16 вересня. Мандельсон відігравав провідну роль в організації цього візиту.
Трамп також стикається із запитаннями щодо своїх нібито контактів з Епштейном, який помер у 2019 році, очікуючи суду за звинуваченням у сексуальній експлуатації неповнолітніх. Після публікації так званої «книжки з побажаннями на день народження» Епштейна виявилося, що там є послання, нібито підписане Трампом. Президент заперечує, що писав його. Водночас Мандельсон долучив до книжки 10 сторінок і називав Епштейна своїм «найкращим другом».
Bloomberg ще у понеділок направив Мандельсону детальний запит із викладом змісту електронних листів. Той підтвердив отримання, але не відповів, натомість дав інтерв’ю газеті The Sun, де висловив жаль з приводу своїх зв’язків із Епштейном.
Хоча уряд не був обізнаний про вміст електронних листів, які знайшли журналісти Bloomberg, зв’язки Мандельсона з Епштейном обговорювалися під час перевірки перед його призначенням, повідомив один урядовець.
Призначення Мандельсона стало несподіванкою для дипломатичного корпусу: його попередниця Карен Пірс мала добру репутацію у Вашингтоні та вибудувала конструктивні стосунки з Трампом і його командою. Мандельсон же під час першої каденції Трампа називав його «загрозою для світу» та «майже відвертим білим націоналістом». Втім, уряд сподівався, що його досвід у сфері торгівлі допоможе уникнути жорстких тарифів з боку США. Хоча Британії вдалося укласти торговельну угоду зі США першою серед союзників, довіри до Мандельсона у команді Трампа так і не з’явилося.
Дехто вважає, що Трамп не шкодуватиме через його відставку. Але у Лондоні є побоювання, що звільнення посла стане своєрідним визнанням того, що особи з контактами з Епштейном не можуть обіймати високі посади. Це питання особливо чутливе з огляду на те, що брат короля Чарльза III, принц Ендрю, втратив почесні титули та патронати саме після оприлюднення подробиць його стосунків з Епштейном.
Стармер і Трамп мають провести спільну пресконференцію наприкінці візиту, де, найімовірніше, їм доведеться відповідати на запитання щодо скандалу, який обидві адміністрації прагнуть залишити позаду.
Мандельсон, колишній директор зі зв’язків із громадськістю Лейбористської партії, вважається одним із архітекторів руху «Нові лейбористи» у 1990–2000-х роках.
1998 року він змушений був піти з посади міністра торгівлі після того, як з’ясувалося, що він не задекларував позику на житло від мільйонера, який перебував під розслідуванням його відомства. У 2001 році, повернувшись у кабінет як міністр у справах Північної Ірландії, він знову подав у відставку через участь у розгляді паспортної заявки індійського бізнесмена, який фінансово підтримав державний проєкт. Пізніше його виправдали, але політичної шкоди це не зменшило.
Попри скандали, у 2004 році Мандельсон став єврокомісаром з питань торгівлі, а у 2008 році — лордом-довічником у Палаті лордів. За прем’єрства Гордона Брауна він очолював Міністерство бізнесу. Після поразки лейбористів на виборах 2010 року він пішов у приватний сектор, заснував лобістську компанію Global Counsel. У 2024 році невдало балотувався на посаду канцлера Оксфордського університету.
Під час зростання рейтингу лейбористів напередодні виборів 2024 року Мандельсон неофіційно консультував команду Стармера, що відкрило шлях до його повернення. Сам він жартома називав себе «вічним камбек-кідом».
Спершу Стармер захищав його навіть після скандалу з «книжкою з побажаннями».
«Я довіряю йому, і він відіграє важливу роль у відносинах між Великою Британією та США», — заявив прем’єр у Палаті громад. Але після нових публікацій Bloomberg, що вийшли того ж дня, його перебування на посаді стало неможливим.
У повідомленнях Мандельсон пропонував Епштейну підтримку та поради.
«Я досі ледве можу це збагнути. Таке просто не могло статися у Британії», — писав він Епштейну у 2008 році після його вироку за розбещення неповнолітньої. Саме цей пасаж, що натякає на неправомірність вироку, і став головною причиною його відставки.
