Loqal – новинний агрегатор Loqal
Зрадник чи жертва: резонансна історія звільненого з полону ексбійця ЗСУ
Новини

Зрадник чи жертва: резонансна історія звільненого з полону ексбійця ЗСУ

ТСН • 2 переглядів • 1 хв читання

Анатолій Тараненко / © скриншот з відео

В межах обміну полоненими у травні Україна повернула додому Анатолія Тараненка — колишнього військового ЗСУ, який 2021 року добровільно перейшов на бік ворога. Його використовували у російській пропаганді, а в Україні обвинувачують у дезертирстві та привласненні майна. Судовий процес триває, а обставини перебування Тараненка серед полонених українців залишаються незрозумілими.

Про це йдеться у статті hromadske.

51-річний Анатолій Тараненко з Полтавщини пішов на війну добровольцем 2015 року. За словами старости села Буняківка Ігоря Семоволоса, чоловік мав складний характер і в нього не було друзів. Родичі підтверджують, що Тараненко давно не спілкується із сестрами, сини однієї з яких служать у ЗСУ. Колишня дружина Лідія, з якою Анатолій розлучився 2013 року через його «ледачість» та відсутність допомоги по господарству, зазначає, що чоловік не сплачував аліменти на трьох дітей, попри заяви про те, що пішов воювати заради цього. Також Тараненко має кредитну заборгованість.

Після обміну полоненими у травні 2025 року, за словами колишньої дружини, Анатолій зв’язався з дітьми та повідомив, що перебуває у госпіталі. Проте Лідія не вірить словам чоловіка, що його пропагандистські заяви були «сценарієм», адже знає його як людину, яка «за обіцянки будь-що зробить». Жінка також стверджує, що Тараненко погрожував викрасти дітей, телефонуючи з окупованої території.

Командир відділення 1 танкової бригади Дмитро Терещенко, у підпорядкуванні якого перебував Тараненко наприкінці 2020 року, свідчить, що Анатолій мав проблеми з алкоголем та борги. Вночі 28 січня 2021 року, коли Тараненко мав змінити побратимів на позиціях біля Оленівки, він зник разом із приладами нічного та теплового бачення, попрямувавши полем до позицій противника, що були за 800 м. Терещенко також згадує, що незадовго до зникнення було чути стрілянину з боку ворога.

Командир механізованого батальйону 1 танкової бригади Сергій Хайло отримав штраф за запізніле повідомлення про втечу Тараненка. Слідство встановило, що той вирушив до позицій незаконних збройних формувань «добровільно та з власної ініціативи». Військовослужбовець Сергій Скотар заявляє, що бачив Тараненка напередодні зникнення дуже п’яним.

Терещенко також спростував інформацію про те, що Тараненко спалив бойову машину піхоти, але підтвердив, що той кілька разів навмисно її пошкоджував, зливаючи антифриз та спричиняючи несправності двигуна.

Російська пропаганда активно використовувала Тараненка для очорнення української армії, проте не мала єдиної версії його «переходу». Медіапроєкт «Вот Так» зазначає, що спочатку у ТАСС писали про «операцію» бойовиків, під час якої Тараненко нібито втік з двома іншими українцями. Також поширювалися фейки про те, що його «били» та «відбирали їжу» в ЗСУ.

В інтерв’ю Тараненко заявляв, що «не пам’ятає, як виліз» на окуповану територію через «стан афекту» після побиття побратимом. Його возили до села Сигнальне на окупованій частині Донеччини, де чоловік звинувачував українську армію в обстрілах цивільних об’єктів. В інших інтерв’ю він розповідав про нібито відсутність спорядження та алкоголізм у ЗСУ, а також стверджував, що українські спецслужби «цькуватимуть його дітей».

Тараненко навіть говорив Тетяні Монтян, обвинуваченій в Україні у виправдовуванні війни, що «давно кортіло поїхати на Донбас» і «залишитись тут», бо в Україні він «ворог і зрадник». Пропагандисти також суперечили собі щодо причин приєднання чоловіка до ЗСУ: від «безвиході» до «мобілізації попри енурез».

Скриншот з інтерв’ю Тараненка пропагандистці Монтян / © скриншот

Терещенко категорично заперечив заяви Тараненка про побиття, зазначивши, що на відео він «в ідеальному стані». Ексдружина Лідія підтвердила, що з українського боку дітям ніколи не погрожували, натомість Анатолій сам погрожував викрасти їх з окупованої території.

Факт повернення Тараненка до України у процесі обміну військовополоненими привернув увагу українського ветерана Віктора Лахна, який припустив можливість відкриття кримінального провадження за державну зраду та воєнні злочини, а також нові обставини теракту в Оленівці. Лахно навів скриншоти, де стверджується, що Тараненко, перебуваючи серед українських полонених, нібито говорив, що «воюватиме проти українців та різатиме» їх.

Допис Віктора Лахна про Анатолія Тараненка / © скриншот

Допис Віктора Лахна про Анатолія Тараненка / © скриншот

Проте, залишається незрозумілим, чому Тараненко, який перейшов на бік росіян, опинився у в’язниці серед українських військовополонених, а також відсутні свідчення щодо часу його утримання. Один зі звільнених з полону зазначив, що є «заявником та свідком» у справі Тараненка, але не може розголошувати інформацію.

Чечелівський райсуд Дніпра у грудні 2024 року відновив матеріали кримінального провадження щодо Тараненка, втрачені у Волноваському райсуді. 4 червня 2025 року було призначено склад суду для слухання справи по суті. Тараненка обвинувачують у дезертирстві та привласненні військового майна, за що йому загрожує до 12 років ув’язнення. 5 червня суд відмовився відправляти чоловіка під варту, оскільки він не був присутній на засіданні, проходячи реабілітацію у Вінницькому військовому шпиталі.

Нагадаємо, на початку червня заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов заявляв, що всі українці, які повертаються з полону, проходять перевіркущодо співпраці з ворожими спецслужбами, адже росіяни намагаються вербувати собі агентів серед полонених. За результатами цієї роботи відбуваються процесуальні дії в межах законодавства. За словами Юсова, «диверсантів у чистому розумінні» серед експолонених контрозвідка досі не виявляла.

До слова, 10 червня відбувся перший етап повернення з російського полону тяжкопоранених і поранених українських військових. У межах обміну полоненими додому повертаються бійці ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, Державної спеціальної служби транспорту.

2