На 79-й хвилині, коли "Сіетл" вже мало що могло врятувати від поразки "Атлетіко", в атаці команди вийшов гравець під номером 93.
Худорлявий, із замотаним зап'ястям і виразом обличчя, що більше пасував би до людини, яка щойно скасувала зустріч з лікарем, а не готується атакувати Хосе Марію Хіменеса.
Він викликав інтерес не статистикою і не грою, а самою появою на полі. Хоча більшість публіки, схоже, не зовсім зрозуміла, що вона побачила.
Ivorian winger Georgi Minoungou suffered a serious eye infection in 2023 that despite surgery left him effectively blind in his left eye. Fast forward two years, he hasn’t let it stop his football journey as Minoungou is playing for Seattle Sounders at the Club World Cup ???? pic.twitter.com/D5VDhsfxGC
Жоржі Мінунгу вийшов на тренування в Марбельї, як і будь-якого іншого дня. Сонце пекло, газон — ідеально підстрижений, партнери буцали м'яча і по-робочому перегукувались. Але через кілька хвилин він зрозумів, що погано бачить.
"Я помітив, що моє ліве око опухло та свербить. Не думав, що це щось серйозне, але звернувся до лікарів. Вони вирішили, що це алергія чи укус комахи. Сказали: 'Давайте просто поспостерігаємо кілька днів'".
Краще не стало. Через три дні око налилося кров'ю, через тиждень —почорніло, через два — стало повністю білим. Профільний спеціаліст сказав, що не бачив такого вже 38 років.
Гіфема — діагноз, який звучить як прокляття. По суті — кров, що накопичується в передній камері ока. Найчастіше стан спричинений механічною травмою — наприклад, ударом по голові або обличчю.
"Вони думали, що мені разів п'ять вдарили м'ячем у обличчя. Постійно питали, чи я впевнений. У чому? Чи не били мене по обличчю? Зрештою, вони видалили кров, бо тиск зростав і була загроза, що інфекція пошириться на інше око".
Хворе око вціліло, але інфекція зруйнувала зоровий нерв. Тренери і лікарі казали, що це кінець. Здавалося, всім було начхати, що 20-річний гравець може просто зникнути наче його і не було. Хоча його і не було. Якби хтось вирішив гуглити "Georgi Minoungou", то знайшов би хіба що ютуб-нарізку виступів у Чехії.
"В клубі вже подавали документи на списання, але я не був готовий здаватися. Я попросив тиждень. Сказав: якщо все буде добре — я продовжу; якщо ні — зупинюся. Лікар сказав, що це ризиковано. Але це моє життя. Не його".
Лікарі дозволили йому тренуватися, але за умови, що він носитиме захисні окуляри. Вони більше заважали, ніж захищали. Зате в них він був схожий на героя з футуристичного бойовика. Чи на Едгара Давідса.
В клубі вирішили, що хлопцю не завадить трохи мотивації, тож тепер він працював не з резервним "Такома Дефаєнс", а з основою "Сіетла".
Саме цього він прагнув, коли влітку 2022-го сідав на 20-годинний рейс із Чехії до Вашингтона, маючи в багажі лише базову англійську і запасні труси.
Наступні дні стали вправою не лише з футболу, а з волі і терпіння. Жоржі вчився бачити гру без підтримки обох очей. Всі дивувалися, як йому це вдається — а він просто мовчав і діяв.
"Було важко, але я класно зіграв. Сам не знаю як. Перший тиждень був ідеальним. Я не бачив усього поля — лише одну сторону — але все одно впливав на гру. Я йшов у дриблінг, проходив суперників один-в-один. Хтось з хлопців навіть жартував, чи дійсно я сліпий на одне око".
Допис, поширений Seattle Sounders FC (@soundersfc)
Мінунгу тренувався двічі на день: вранці — з командою, ввечері — самостійно. Після занять аналізував кожну сесію. Розумів, що треба компенсувати зір іншими відчуттями, інакше — жодних шансів.
"Можна сказати, я жив на полі. Маючи лише одне око, я хотів стати найкращим. До грудня я відчув зміни. Так само не бачив усього поля, але почав відчувати гру інстинктивно. Мозок адаптувався — і це справді вражає".
Літо 2023-го Жоржі провів разом з командою, хоча офіційно залишався вільним агентом. А восени підписав з "Такомою" новий контракт — той, який весь цей час висів у повітрі разом з його кар'єрою. Не жалість і не виняток — футболіст, якого побачили на полі і поставили в заявку.
Перші кілька матчів Мінунгу провів у запасі. В стартовому складі вперше вийшов аж у листопаді. Грав не блискуче, але стабільно: швидкість лишилась, дриблінг — теж, зате орієнтація в просторі стала більш жорсткою.
"Мене часто питають, чому я такий напружений на полі. Поза грою я завжди посміхаюсь. Але коли виходжу на газон – змінююсь: граю з люттю, з пристрастю. Тому що розумію: те, що я маю зараз – це дар. За всіма прогнозами, у 20 років моя кар'єра мала закінчитись. А тепер кожен матч для мене – як фінал. Я віддаю все, що маю".
The crowd goes wild after Georgi Minoungou sets up 2 assist, one for De Rosario and one for Yu. Tacoma Defiance goes up 2-1 over Timbers in a matter of minutes. pic.twitter.com/qxDZMz48v8
Навесні Жоржі роздає асисти, зокрема записує до резюме три ключові передачі в матчі проти резерву "Гелаксі". Це вже не була історія про гравця, який переграв долю і повернувся. Почався сюжет, в якому футболіст, попри все, хоче грати за першу команду — і тисне.
"Сіетл" зробив свій крок у серпні 2024-го. Мінунгу підписав контракт і у жовтні забив перший гол в МЛС, у матчі з "Ванкувером". В листопаді знову зустрівся з "Гелаксі", тільки цього разу — з основою, у плей-офф Західної Конференції.
"Той момент, коли мені запропонували контракт... Це було все, про що я мріяв. Як тільки підписав, почав регулярно виходити в основі. А минулого року допоміг команді вийти у фінал конференції. Серед усіх гравців МЛС у мене були одні з найкращих показників у дриблінгу один-в-один. Тож з одним оком я досяг більшого, ніж коли-небудь міг уявити".
За останній рік Жоржі Мінунгу змінився. Він залишається вінгером із нахилом до флангового прориву, але його гра стала більш прагматичною.
"З тактичної точки зору, усе зводиться до того, щоб опинитися у потрібному місці у потрібний момент. Якщо не бачиш, що відбувається позаду чи збоку — це провал. Тому я мов божевільний тренував своє поле зору. Після кожної тренувальної сесії я працював над позиціюванням тіла, постійно аналізуючи ситуацію на полі. Зараз я на рівні рефлексів відчуваю, де маю бути".
Georgi Minoungou de Seattle Sounders (États-Unis) a aspiré l'âme de son adversaire ????. #FootballCIV pic.twitter.com/5cWXl35Qlg
В сезоні 2023-го у Мінунгу була одна з найвищих часток втрат після першого дотику в "Такомі". У 2024-му цей показник скоротився майже вдвічі.
Тренери кажуть, що він перестав ризикувати на перших метрах — працює коротко, чітко, без спроб обіграти весь фланг. Він наче заздалегідь знає, що часу менше — і користується кожною секундою.
Дриблінг став простішим, але впевненішим. Менше зайвих рухів, більше прямолінійної роботи корпусом і темпового зміщення.
Після втрати периферійного зору зліва, він став краще читати гру праворуч — і парадоксально це розширило його діапазон. У сезоні 2024-го він втрачав м'яч у середньому раз на 14 дотиків — раніше це було кожні 7-8.
How good was Georgi Minoungou’s dribbling? This is how he looked on a per 90 basis in terms of successful dribbles and carries into the penalty area (Note: @timostlundfoss made a similar display earlier this year). pic.twitter.com/p0zIPKsKT4
Коли тобі говорять, що футбол з одним оком — це перебільшення амбіцій, ти можеш або кивнути у знак згоди, або зробити те, що зробив Жоржі Мінунгу. Він не став витрачати час на сумніви. Натомість він занурився у тренування, які були жорсткішими, ніж будь-коли.
Якби хтось шукав класичну історію про злет із трагедії — це була б вона, але без надмірного пафосу та сліз. Просто наполеглива робота, яка не залишає вибору, окрім як рухатися вперед.
Насправді, це класичний приклад того, як спорт часто вимагає не тільки фізичних здібностей, а й неабиякої психологічної витримки. Бо бути кращим за двоокого суперника — це трохи більше, ніж просто фраза для мотивації.
Публикация от G E O R G I _ M I N O U N G O U (@georgiinho11)
"Я давно не спілкувався зі своїм офтальмологом. Він вирішив, що я завершив кар'єру. Одного разу він написав нашому лікарю в 'Сіетл': 'Як там Жоржі?' Лікар відповів: 'Чудово – підписав контракт з основою і готується до матчу.' Лікар був у шоці. 'Не може бути! Це неможливо!'.
Тож я запросив його на фінал. Він прийшов з усією родиною. І в тому матчі... я був нестримним. Після гри він підійшов до мене і сказав: 'Жоржі, ти змінив моє уявлення про можливості людини. Після того, що я бачив на твоєму оці, я ніколи не уявляв, що ти зможеш так грати.'
Він ледь стримував сльози. Тепер його родина, його діти – мої найбільші фанати. Вони просять мої футболки, і я їм дарую. Коли я тепер приходжу в ту лікарню, всі мене впізнають: 'Так це ж той хлопець із Саундерс!'".
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
