Павичі, або точніше самці павича, відомі своїм яскравим, різнобарвним, переливчастим оперенням. Вони захоплюють своєю красою. Попри великий розмір та вражаючий шлейф пір'я, павичі здатні літати, хоча й лише на короткі відстані.
Павичі шануються в різних культурах протягом століть, символізуючи красу, грацію та королівську владу.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про зображення цього екзотичного птаха у роботах сучасних вітчизняних митців.
- Світ порцелянового живопису Юлії Красної — це казка, де птахи співають пісні душі, а квіти шепочуть про таємниці садів, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Її роботи — не просто декоративні тарелі, а полотна, на яких розквітають фантазії й оживають мрії. Горді павичі втілюють символіку свободи, духовного злету й невичерпної життєвої сили. Їхні розкішні хвости переливаються вогняними, сапфіровими й смарагдовими барвами, нагадуючи про світло сонця, красу світанків і безмежність неба. Квіти в її композиціях наповнюють простір атмосферою гармонії й свята.
Павич — один із найдавніших і найпоетичніших образів у світовій культурі. Його величний вигляд, яскраве пір’я з таємничими «очима» на хвості здавна надихали митців, поетів і народних майстрів. У багатьох традиціях павич символізує сонце, світло, безсмертя та оновлення. Розкритий хвіст павича порівнюють із віялом або сонцем, що розкидає золоті промені. Його багатобарвність нагадує про багатство та розкіш природи. У багатьох культурах павича вважають своєрідним оберегом, що приносить у дім добробут і щасливу долю. Таріль «Тріумф» Юлії Красної — справжній вибух барв і фантазії, це наче візуальна симфонія.
- У композиції розгортається майже казковий сюжет. У центрі — величний птах із розкішним хвостом, розписаним вогненними візерунками червоного, золотого та синього кольорів, а довкола нього розквітає буйний сад. Великі півонії та троянди палахкотять рожево-малиновими відтінками, даруючи відчуття пахощів і розкоші. В українській декоративній традиції павич виступає як символ сонця, духовного світла, радості та достатку.
— Яка таріль в серії робіт Юлії Красної ваша улюблена?
— Одна з них — «Мелодія саду» (фото у заголовку — Авт.) У центрі композиції велично розташувався павич — символ світла й безсмертя. Його постава горда й шляхетна, ніби він усвідомлює неймовірну власну красу. Поруч пурхають метелики. Квіти мов дихання саду, що обіймає павича своїм барвистим ароматом. Ця таріль — справжня ода красі природи, символу духовної величі й оновлення. Розпис випромінює енергію свята, вічної весни та натхнення. Павич тут постає як вічний сторож саду мрій, той, хто зберігає таємниці радості та щастя. Його хвіст розкритий, наче барвисте віяло, що випромінює світло і тепло. Пір’я, прикрашені «очима», символізують мудрість, вічність і красу, яка не має меж.
— А ось ще один павич на тарелі «Ода красі». Його погляд наповнений мудрістю й спокійною впевненістю. Довкола птаха розквітають великі квіти — лілово-рожеві, із багатошаровими пелюстками та вогнистими серцевинами. Цей образ павича символізує життєдайну силу й безкінечне відродження.
— Хто ще з українських митців зображував павичів?
— Неймовірно гарні роботи також створили Олена Жернова та Олена Нестерова. Твори Олени Жернової — скульптура та таріль — справжня ода павичу як символу краси, гордості й розквіту. Насичені сині, смарагдові, золоті та вогняні відтінки сплітаються у візерунок, схожий на полум’яні язики чи хвилі казкового океану. Така пластична форма надає образу особливої енергії. У розписі тарелі «Павич» птах оточений фантастичними квітами й завитками. Обидва твори втілюють відчуття свята, тріумфальної краси та вічного оновлення. Павич у творчості Олени Жернової стає символом свободи духу, величі та гармонії світу.
— Чим особливі декоративні тарелі мисткині Олени Нестрової?
- У цих тарілях Олена Нестерова звертається до вічних мотивів — фонтанів, павичів, рослинних візерунків. Два гордовиті птахи біля фонтану нагадують нам про безперервний потік життя: їхні довгі хвости ніби візерунки часу, у яких кожна пір’їнка — новий виток історії. Фонтан — символ оновлення. Зверніть увагу, яка витончена робота — арабескові бордюри. Класичний «султанський» візерунок, який обрамляє таріль, виконано тонкою лінією блакитної емалі на золоченому полі. Це нагадує рукописні орнаменти середньовічних книг. Ці роботи неначе медитативні: кожну можна розглядати годинами і щоразу відкривати нові «рядки» в книзі форм і змістів.
- Павичі — давні символи досконалості. Вони розписані у яскравих смарагдових, сапфірових і рубінових відтінках. Ці птахи — хранителі та провідники доброчинних енергій. Тарелі Олени Нестерової — філософські мініатюри, де вода, птахи та золото співають гімн життю. Павичі широко відомі як емблема величі, королівських повноважень, духовної величі. Орнаменти та малюнок цієї колекції, натхнені старовинними манускриптами.
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала про фарфорові сервізи з орнаментами вишиванки, які вражають красою та вишуканістю.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку Ю. Красна. «Мелодія саду». Київський кераміко-художній завод. 1990-ті
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
