Російські силовики на кордоні змушували 18-річну українку, яку батьки примусово вивезли до РФ, під палючим сонцем вчити гімн Росії.
Про це розповіла співзасновниця благодійного фонду "Голоси дітей" Олена Розвадовська під час адвокаційного заходу Центру громадянських свобод People First.
"Є дівчинка, назвемо її Іванка. Вона нещодавно досягла 18 років. Коли почалося повномасштабне вторгнення, їй було 15. Вона народилася й виросла в місті, яке тепер окуповане. Її батьки стали на бік Росії.
Іванка залишалася при своїй позиції: вона хотіла жити в Україні, але батьки насильно забрали її до Росії, щоб там влаштувати її майбутнє – описували "райське життя", як вона піде до школи, як вступить до університету в Москві чи Санкт-Петербурзі", – розповіла Олена.
Іванка (імʼя змінене з міркувань безпеки) наполегливо шукала шляхи повернення до України, тримала зв’язок зі своїми українськими однокласниками та вчителькою.
Дівчинка відмовилася брати російський паспорт, хоч батьки наполягали.
Вдома спалахнула велика сварка. Зрештою, підлітка пішла з дому і самостійно пройшла увесь шлях втечі з Росії до України.
"Найгірше, що вона описує, – це досвід допиту ФСБ під час перетину кордону. Коли ми зустрічаємося з такими дітьми в Києві, вони кажуть, що це найтравматичніше", – каже Розвадовська.
Іванку допитували співробітники ФСБ у балаклавах, які поводилися з нею грубо. Перевіривши її телефон, силовики знайшли SMS зі словами "Слава Україні".
"Після цього все й почалося. Її змусили співати гімн Росії, але вона не знала слів. Вони змусили її вивчити його під палючим сонцем, не дозволяли навіть стати в тінь. Вона була виснажена від спеки і дороги, їй було страшно.
Зрештою, після годин примусу, вона таки вивчила слова й почала співати. Один із ФСБшників підспівував їй. Але вона зробила помилку – і в словах, і в мелодії. Виявилося, що і той ФСБшник не знав правильного тексту чи мелодії. Ситуація була абсурдною", – сказала Розвадовська.
Іванка тепер живе у Києві. Та її історія – одна з "найм’якіших", про які знає організація "Голоси дітей".
За словами Олени Розвадовської, багато дітей, які повернулися додому після депортації в РФ, розповідають про пережите фізичне насильство, тиск, маніпуляції. Деяким із них росіяни казали: "Тебе в Україні ніхто не чекає".
Часто діти приїжджають у важкому психологічному стані, мають тривожність і проблеми з довірою.
"Коли ми святкуємо повернення однієї, двох, десяти дітей – для них тільки починається нова історія. Деякі вже більше року перебувають на психологічній реабілітації в наших центрах. Але реальність така, що ми не маємо даних про всіх. Сотні дітей повернулися – самі, з волонтерами, або в рамках ініціативи Bring Kids Back. Але ця кількість – мізерна.
[Депортовані] діти ростуть. Деякі з них були викрадені, коли їм було кілька місяців, рік, два, три. Ми знаємо, яка масштабна маніпуляція і пропаганда їх оточує. У школах Росії вони повністю ізольовані від української ідентичності. Їм не дозволено підтримувати зв’язок із Україною. Їх "перепрошивають", – каже Розвадовська.
Правозахисниця, голова Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук зауважила, що офіційні дані української влади свідчать про 19 тисяч дітей, незаконно депортованих Росією, але реальна кількість може бути більшою.
Центр громадянських свобод започаткував кампанію People First, щоб тема депортації дітей, а також інших воєнних злочинів росіян проти українців, постійно була на політичному порядку денному.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як Росія депортувала вихованців Олешківського інтернату.
