Пандуси замість сходів, доступний транспорт, вільний вхід до публічних просторів — у Дніпрі змінюється не лише інфраструктура, а й мислення. Місто стало одним із учасників загальнонаціонального проєкту «Рух без бар’єрів», покликаного зробити середовище інклюзивним і зручним для всіх — незалежно від віку, фізичного стану чи життєвих обставин. Люди з інвалідністю, літні мешканці, батьки з візочками, поранені військові — кожен повинен мати право на вільний рух і гідне життя. Як саме це втілюється в Дніпрі — розповідає “Наше місто”.
«Рух без бар’єрів» є частиною масштабної ініціативи Олени Зеленської, яка реалізується Міністерством розвитку громад та територій України. Проєкт охоплює 15 пілотних громад, серед яких і Дніпро.
Безбар’єрні маршрути передбачають облаштування зручних тротуарів, безпечних пішохідних переходів, доступних входів до будівель, зрозумілої навігації та тактильних позначок для людей із порушеннями зору. Крім того, адаптуються заклади громадського харчування, фінансові установи, магазини та інші об’єкти щоденного користування, щоб забезпечити комфорт для всіх мешканців.
– Дніпро реалізує проєкт «Рух без бар’єрів» комплексно: обстеження території, попереднє маркування, облаштування маршрутів, транспортної й міської інфраструктури, парків, будівель, залучення бізнес-партнерів і громадських активістів, зокрема ветеранів і паралімпійців, – повідомив Дмитро Волик, головний архітектор Дніпра.
За словами Дмитра Волика, у Дніпрі багато ділянок, де було адаптовано пішохідний простір.
– Всі ремонти вулично-шляхової мережі, об’єктів благоустрою, створення нових об’єктів благоустрою, які відбувались останніми роками у Дніпрі – вони всі враховують принципи безбар’єрності, – запевнив головний архітектор Дніпра. – На цей час іншим чином вже не можна. Будь-який об’єкт, який опрацьовує місто, має бути безбар’єрним. Наприклад, ремонт тротуарів по вулиці Калиновій, проспекту Миру, вулиці Сергія Єфремова, провулку Євгена Коновальця, Соборній площі і так далі.
Пріоритетними є об’єкти з високою соціальною значущістю та інтенсивністю використання: центральні вулиці, транспортні вузли, медичні та освітні заклади. Рішення приймаються на основі технічних обстежень, консультацій з громадськими організаціями та у межах проєкту «Рух без бар’єрів».
– Загальне фінансування відбувається одночасно з різних джерел за рахунок місцевого, обласного та державного бюджетів, – додав Дмитро Волик. – Ті роботи, які проводяться на цей час, виконуються за рахунок місцевого бюджету. У 2025 році місто має отримати цільову субвенцію. Кожен проєкт передбачає свою суму, в залежності від обсягу робіт.
Адаптація існуючих переходів або тротуарів до сучасних вимог доступності – це завжди виклик, особливо в умовах сформованого міського середовища, де часто бракує простору або інфраструктура зношена. У Дніпрі підходять до таких ситуацій поетапно, враховуючи як технічні норми, так і досвід.
– Передусім проводимо аудит доступності – вивчаємо фактичний стан покриття, наявність та висоту бордюрів, кут нахилу, якість водовідведення, наявність візуального і тактильного супроводу, – пояснив Дмитро Волик. – Залучаємо представників маломобільних груп, щоб зрозуміти реальні бар’єри на місці. Далі шукаємо інженерні рішення, які мінімально втручаються в існуючу структуру, але максимально наближають її до стандартів. Наприклад, знижуємо бордюри на переходах до 0–2 см. Також додаємо тактильні плитки і контрастні візуальні елементи, коригуємо ухили, щоб вони не перевищували допустимі 5%, влаштовуємо острівці безпеки, якщо це перехід через вулицю з інтенсивним рухом.
Особлива увага приділяється рельєфу і дренажу, щоб пандуси не перетворювалися на водозбірники після дощу. Також враховуються потоки пішоходів, щоб адаптація не створювала нових перешкод.
-У таких проєктах важливо дотримуватися балансу між технічними вимогами, безпекою і естетикою, – додав Дмитро Волик.
Серед прикладів успішного втілення принципів безбар’єрності у Дніпрі варто відзначити:
Вулиця Короленка – яскравий приклад того, як центральна вулиця може стати зразком публічного простору, доступного для всіх. Після масштабної реконструкції тут з’явились: широкі пішохідні зони з рівним покриттям без бар’єрів, пониження бордюрів на кожному переході. Якісно облаштовані пандуси з правильним ухилом, тактильні елементи для орієнтації людей з порушенням зору. Вулиця також добре освітлена, має місця відпочинку та доступ до фасадів будівель без порогів. Це один із прикладів реалізації концепції міста для людей.
Успенська площа – приклад інтеграції нових елементів безбар’єрності в історичне середовище. Тут знижено бордюри, облаштовані доступні переходи, укладене рівне покриття без перепадів і тріщин, створені місця для відпочинку. Велике значення має й ландшафтна організація — плавні перепади висот, тактильне та візуальне орієнтування.
Сквер Прибрежний – це 3,8 га відкритого простору. Сквер поділено на зони, де є майданчики для дітей та дорослих. На території є фонтани, газони, багато дерев, водяний атракціон, каруселі, достатня кількість лав, а також універсальний туалет. Головна алея вздовж Набережної Перемоги та пішохідні доріжки вистелені неслизькою гранітною плиткою. Сквер доступний всім відвідувачам.
Вулиці з оновленими тротуарами на лівому і на правому берегах: Єфремова, Винниченка, Дмитра Скоробогатова, Князя Володимира Великого, Калинова, Холодильна, Бульвар Слави, Богдана Хмельницького, Набережна Перемоги, Соборна площа, проспект Миру.
Одним із ключових напрямків є реалізація першого безбар’єрного маршруту. Він простягатиметься від площі Соборної через проспект Дмитра Яворницького до залізничного вокзалу. Цей маршрут враховуватиме потреби різних категорій населення.
– У 2025 році ми працюємо з частиною маршруту, — пояснив Дмитро Волик. – Загалом плануємо охопити понад 60 об’єктів. Це і тротуари, і перехрестя, і трамвайні зупинки, і будівлі — заклади освіти, охорони здоров’я, адміністративні установи та приватні підприємства, що надають послуги населенню. Більшість будівель у місті були зведені давно й не відповідають сучасним нормам інклюзивності. Часто вони мають високі сходи, вузькі входи, відсутність пандусів і спеціалізованих санвузлів, що робить їх недоступними для маломобільних груп населення. Настав час це виправити.
І це не разові ініціативи, а частина стратегічного курсу на створення доступного міського простору для кожного. У місті найближчим часом стартують нові проєкти.
– Дніпро продовжить створення універсальної інфраструктури: поєднання ремонту громадських просторів, розширення адаптації транспорту та інвестиції в інклюзивні рішення у дворах, – підкреслив Дмитро Волик. – Це — цілісний підхід, який реалізується через міжвідомчі програми та активну співпрацю з громадою.
Під час повномасштабної війни безбар’єрність особливо актуальна. Адже багато військових повертаються з пораненнями і потребують не лише медичної допомоги, а й повноцінної інтеграції у життя суспільства через доступний міський простір, транспорт і сервіси. Втім, безбар’єрність потрібна не лише військовим, а й людям літнього віку, сім’ям з маленькими дітьми, особам із тимчасовими травмами, вагітним жінкам, людям з ментальними порушеннями тощо.
– По суті маломобільним може бути кожен із нас, – зазначає Дмитро Волик, головний архітектор Дніпра. – Наприклад, мама з візочком, чоловік із важкою валізою, малюк на велосипеді. Всеукраїнський проєкт «Рух без барʼєрів» передбачає комплексний підхід до усунення безбар’єрності. Суть у тому, щоб доступними на такому маршруті стали не окремі кафе або зупинки транспорту, а абсолютно всі об’єкти. По місту ми відпрацювали 3 маршрути загальною протяжністю 24 кілометри. Перший маршрут – проспект Яворницького протяжністю 6,8 км, а пілотна його частина – 4,5 км. Ми максимально постараємося реалізувати цю пілотну частину у 2025 році.
Передусім відбуваєтся маркування такого пілотного маршруту. Тобто маркують бар’єри, які будуть усунені при облаштуванні вищезгаданого безбар’єрного маршруту. Мета такого маркування — показати, що зміни у бік доступності, зручності та гідності для кожного вже почались. Коли проєкти будуть втілюватися у життя – у планах зробити нові позначки аби показати, що маршрут тепер доступний для всіх.
Про важливість події кажуть амбасадори проєкту.
– Це дуже важливо та актуально, – каже шестиразовий призер Паралімпійських ігор, амбасадор проєкту «Рух без бар’єрів» Антон Коль. – Чесно кажучи, я цього дуже довго чекав. Якщо такі проєкти справді покращать життя наших захисників, які повертаються додому, і дадуть їм змогу жити звичайним життям — навчатися, працювати, розвиватися без боротьби зі сходами, тоді це дійсно має сенс. Що таке бар’єр? Це перешкода, яка заважає мені потрапити туди, куди мені потрібно. Це бар’єр не мій, але створений для мене.
Активними учасниками маркування стали ветерани війни з рф і це дуже важливо. Адже маркування — це не лише технічний етап, а й інформаційний сигнал про зміни, що відбуваються. Це нагода привернути увагу мешканців і пояснити, що саме змінюється, навіщо, і для кого.
– Саме зараз потреба у безбар’єрності лише зростає, – вважає ветеран, двократний бронзовий призер Ігор Нескорених, амбасадор проєкту «Рух без бар’єрів» Дем’ян Дудля. – Під час війни все більше людей отримують інвалідність, і важливо, щоб вони могли нормально жити у своїх містах. Це не чиясь абстрактна проблема — це реальність для тисяч українців. Людина має змогу існувати лише тоді, коли вона може задовольнити базові потреби. А якщо вона не може потрапити навіть до аптеки чи магазину – це вже бар’єр, причому не фізичний, а соціальний.
Амбасадор проєкту «Рух без бар’єрів» Тимофій Мишаков отримав важке поранення ще до початку повномасштабного вторгнення, у 2019 році.
– У складі 36 бригади морської піхоти бився на маріупольському напрямку, – зазначає ветеран. – Кульове поранення у хребет. Уже 5,5 років у кріслі колісному. Навіть у магазини заїхати складно. А з дорогами взагалі біда. Потроху пересуваємося, що залишається? Хочеться вірити, що цей проєкт принесе реальні зміни.
Цілком справедливо, що сьогодні саме амбасадори стають голосом змін – вони пояснюють, що саме відбувається і чому це важливо для кожного мешканця.
– Це дуже важливо саме зараз, тому що потреба в безбар’єрності лише зростає, – каже амбасадор проєктів #ТитаниUA та «Рух без бар’єрів» Петро Печерний. – Якщо до повномасштабної війни таких людей було, умовно кажучи, 1–5%, то сьогодні ця кількість значно більша. Я дуже радий, що Дніпро долучився до цього проєкту. І завдяки ініціативі першої леді Олени Зеленської Дніпро отримав шанс впроваджувати реальні зміни у напрямку безбар’єрності.
У Дніпрі Продовжується ремонт трамвайної колії на перехресті: проспект Яворницького та вул. Короленко. Це перший етап масштабного ремонту трамвайної лінії по вул. Володимира Мономаха – вул. Центральній – вул. В᾿ячеслава Липинського.
Дніпро застосовує комплексний підхід до створення доступного простору через модернізацію інфраструктури, у тому числі – транспортної. Зокрема, місто готується до експлуатації сучасних низькопідлогових трамваїв, перший з них місто планує отримати наприкінці 2025 року.
– Дуже своєчасно, що місто Дніпро є учасником всеукраїнського проекту «Рух без бар’єрів» Олени Зеленської, – каже Ігор Погорелов, начальник ремонтно-будівельного управління КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. – Перша черга цього проєкту – це перший трамвайний маршрут від вокзальної площі до університету науки і технологій. На проспекті Дмитра Яворницького вже відремонтовано 500 м трамвайної колії на ділянці від вул. Пастера до вул. Бандери. На майданчику по проспекту Яворницького підрядник виконує роботу по капітальному ремонту трамвайної колії від вулиці Володимира Мономаха до вулиці Липинська.
У межах ремонту заплановано будівництво нових трамвайних зупинок “Історичний музей” в обидва напрямки. Вони будуть з платформами довжиною 35 метрів та піднятими на 25 сантиметрів від колії для зручної посадки та висадки пасажирів. Також буде встановлено навіс, щоб містянам було комфортно в будь-яку погоду чекати на свій транспорт. Врахують і потреби людей з інвалідністю буде тактильна плитка, в самій конструкції передбачено місце для крісел колісних.
Після завершення робіт на лінію вийдуть низькопідлогові трамваї власного виробництва.
– У межах програми Рух без бар’єрів Олени Зеленської місто купує низькопідлогові трамваї К1Т306 у максимальній комплектації. – зазначає Володимир Сусленков, заступник директора з експлуатації та перевезень КП “Дніпровський електротранспорт”. – У них навіть є кондиціонери, є функція 3-кілометрового автономного ходу на акумуляторних батареях, відеокамери. Люди з вадами та особи з інвалідністю зможуть пересуватися по цьому маршруту комфортно та спокійно.
Дніпро впевнено крокує до інклюзивності та безбар’єрності, роблячи міський простір комфортнішим для всіх його мешканців. Так раніше в декількох районах міста оновили пішохідну інфраструктуру, зокрема на вулицях Євгена Коновальця, Володимира Винниченка та Сергія Єфремова. Ці тротуари відремонтували відповідно до сучасних державних будівельних норм, приділивши особливу увагу потребам маломобільних груп населення.
Ключовими змінами стали заміна покриття, пониження бордюрів біля пішохідних переходів і створення буферних зон між тротуарами та проїжджою частиною, щоб запобігти хаотичному паркуванню. Проте, як зазначають експерти, ще є над чим працювати.
– Найважливіше — це заміна покриття, — підкреслює Кісельова Віра спеціалістка Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради . – Але часто бракує тактильної плитки. Місто має складний рельєф, і пандуси не завжди відповідають нормам. Це ті бар’єри, які потрібно долати.
Такі елементи, як тактильна плитка, плавні з’їзди та рівні поверхні, роблять місто безпечнішим і зручнішим для людей з інвалідністю, батьків із дитячими візочками та літніх громадян. Місцева жителька Ірина, яка мешкає на вулиці Володимира Вернадського, поділилася з журналістами своїми враженнями від змін.
– Раніше тут був жахливий асфальт, ями, вибоїни, – каже Ірина. – Тепер усе привели до ладу. На трамвайній зупинці стало зручно виходити, можна спокійно проїхати візочком або людині з інвалідністю.
Активну роль у розвитку безбар’єрної інфраструктури відіграє Центр соціальної адаптації людей з інвалідністю “Океан добра”, заснований у 2017 році. Його учасники, які самі мають інвалідність, знають, які зміни потрібні у першу чергу.
– Людині на кріслі колісному або з протезом важко піднятися на 20-25 см сходинки трамваю, – пояснює голова ГО “Океан добра” Ольга Волкова. – Низькополі трамваї – це справжнє полегшення. Але важливо, щоб двері були зручними, інакше піднятися неможливо.
Ольга наголошує, що інклюзивність — це не лише про фізичні зміни, а й про залучення громади до діалогу. У Дніпрі кожен може вплинути на покращення міського простору, фіксуючи проблеми на сайті міської ради або долучаючись до ради з безбар’єрності.
– До цього має залучатися кожен, — закликає представниця архітектурно-планувального управління. – Якщо ви бачите проблему — фіксуйте. Якщо маєте ідеї — діліться. Саме для цього й існують ради, де можна обговорювати, що і як змінити.
Ремонт тротуарів у Дніпрі – це лише один із кроків до створення інклюзивного міста. Справжні зміни починаються з діалогу, співпраці та розуміння, що безбар’єрність – це не просто зручність, а питання гідності та рівних можливостей. Дніпро показує, що слухати тих, для кого ці зміни життєво необхідні, і діяти відповідно — це шлях до міста, яке відкрите для кожного. Попереду ще багато роботи, але перші кроки вже зроблено.
Антон Коль — шестиразовий призер Паралімпійських ігор з паравеслування, діючий спортсмен національної збірної України та людина, яка щодня доводить: справжня сила — у дії. Живучи з дитинства з діагнозом артрогрипоз, Антон не лише знайшов себе у спорті, але й активно просуває тему безбар’єрності у рідному Дніпрі.
Шлях Антона до спорту був непростим. У суспільстві, де люди з інвалідністю часто стикалися з дискримінацією, знайти своє місце було викликом.
– У спорт я прийшов через певні перешкоди, – згадує Антон Коль. – Я отримав освіту будівельника, але було дуже багато “але” саме через те, що я з інвалідністю. Дякувати долі, що у нашій державі вже на той момент був паралімпійський рух. Я туди потрапив, почав свій шлях і здобув перші спортивні нагороди.
Паралімпійський рух став для нього не лише можливістю реалізувати себе, але й платформою для адаптації та боротьби за права людей з інвалідністю. З 2010 року, коли набрала чинності Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, Антон почав активно просувати ідею безбар’єрності у Дніпрі.
– На той момент доводилось ризикувати, бо єдиний проїзд був по автомагістралі, і доводилося їздити на рівні з автівками, а це дуже небезпечно, — додає спортсмен. – Складно бути людиною з інвалідністюу більшості міст, бо вони будувалися ще за радянських часів, коли поняття “інвалідність” ігнорували. Тоді все робилося так, ніби нас не існувало. Але нас багато, ми є і завжди будемо.
Сьогодні Антон із гордістю відзначає зміни, які відбулися у Дніпрі. Завдяки спільним зусиллям Дніпро поступово стає більш інклюзивним. Комфортні зупинки громадського транспорту, пандуси, тротуари з правильним ухилом – це лише частина досягнень.
– Ми гідні того, щоб були певні умови для проживання, — наголошує Антон. – Кожна людина, незалежно від її проблем, має вільно пересуватися у своєму місті.
Одним із прикладів інклюзивних змін є Соборна площа, де облаштували так звані “віденські платформи” — припідняті ділянки, які полегшують доступ до громадського транспорту.
– На цій ділянці зроблена віденська платформа, припіднята для регулювання руху автомобілів і для зручного виходу на рівень першої сходинки трамвая, – пояснює Віра Кісельова, архітекторка департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. – Також облаштовані тротуари й пішохідні переходи.
За даними міської влади, у Дніпрі вже адаптовано понад 200 зупинок громадського транспорту, оснащених тактильною плиткою та відповідними перепадами висот. Більше половини тролейбусів і 15% автобусів у місті пристосовані для маломобільних людей.
– Зупинки обладнані тактильною плиткою, є відповідний перепад висот, а також місце для паркування автобусів – близько 20-25 метрів, щоб заїжджати було зручно, – додає Віра Кісельова.
Для Антона безбар’єрність — це не лише фізична доступність, а й повага, рівність і право кожного відчувати себе частиною спільноти.
– Ми такі ж звичайні люди, – каже Антон. – Наша спільна мета – об’єднати зусилля і побудувати не просто безбар’єрне місто, а безбар’єрні відносини. Треба будувати спільноту, де ми всі – одне ціле, як потужний кулак. Ми – українці, і байдуже – на візку, на милицях чи на двох ногах.
Антон Коль не лише прославляє Дніпро на міжнародній арені, але й надихає місто ставати кращим – більш відкритим, інклюзивним і людяним. Безбар’єрність – це не лише пандуси чи тротуари. Це про те, як ми бачимо одне одного і як разом будуємо спільне майбутнє.
По вулицях Сергія Єфремова, Володимира Винниченка та Євгена Коновальця провели поточний ремонт пішохідних тротуарів. Усі роботи виконані згідно з нормами ДБН з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Журналісти «Наше місто» дізналися у місцевих мешканців, як вони оцінюють зміни.
Дніпряни вважають, що зміни у міському просторі важливі не лише для комфорту, і умовах воєнного часу інклюзивність стає не розкішшю, а вимогою.
– Стало краще після ремонту. Якби ще не війна – взагалі було б добре.
– Дуже комфортно. Дякуємо місцевій владі. Це потрібно людям з інвалідністю. Але життя триває, і мамам з дитячими візочками також зручно. До речі, через війну людей з інвалідністю побільшало. Їм потрібно якось пересуватися містом.
– Зміни є, вони вже відчуваються. Але хотілось би щоб трішки краще було. У нас велике місто, і вулиці дуже класно облаштовані, а є й не пристосовані для осіб з інвалідністю. Тому є над чим працювати. Сподіваємось, що все буде добре.
– У нас стало краще. Зробили вулицю Високовольтну. Я працюю у школі. Дуже подобається, що поклали плитку, тепер зручно пересуватися.
У парку імені Тараса Шевченка завершили поточний ремонт пішохідних сходів. На оновлених ділянках встановили нові поручні, а також облаштували спеціальні з’їзди для людей з інвалідністю, батьків з дитячими візочками та інших маломобільних груп населення. Такі зміни відповідають чинним державним будівельним нормам і покликані зробити пересування парком комфортнішим та безпечнішим для всіх категорій мешканців.
Ми запитали у дніпрян, чи помічають вони зміни в інфраструктурі, наскільки комфортніше стало пересуватись у громадських просторах та чи дійсно нові рішення враховують потреби всіх мешканців.
– Зміни помітні, тут сходи зробили, перила зручні. Ми відразу це помітили. Стало набагато краще. У Філатова скрізь порядок, він – молодець!
– Звісно, потрібно це робити. Війна війною, а життя триває. Тож це дуже важливо.
– Такі ремонти потрібно проводити у нашому місті. Адже люди радіють позитивним змінам. Я мешкаю в іншій частині міста. Але все одно приїхав відпочити у цей чудовий парк.
– Звісно, що стало значно комфортніше у парку! І це красиво. Я гуляю тут щодня. Дуже зручно людям похилого віку. Я ж тут не сама гуляю, людей багато, вони всі раді змінам.
Ці зміни — частина міського курсу на безбар’єрність, який передбачає створення доступної інфраструктури відповідно до державних будівельних норм. Дніпро поступово трансформується у місто, доступне для всіх.
Фото Валерія Кравченка, Володимира Федорищева та ДМР.
Раніше ми писали про те, як Дніпро адаптує громадський транспорт для людей з інвалідністю.
Категорія: Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Транспорт в Дніпрі
Позначки: Головне, Електротранспорт Дніпра, Транспорт Дніпра
