На розгляді Верховної Ради опинився законопроєкт «Про аптечну діяльність» (№ 13684), який пропонує комплексне врегулювання аптечного ринку за європейськими нормами. Його ключова ідея проста і водночас принципова: аптека — це заклад охорони здоров’я, а не торговий майданчик із планом продажів. Здавалося б, чому такі очевидні речі слід закріплювати за допомогою повноцінного закону? Але все не так просто.

За роки незалежності аптечний ринок в Україні розвивався стихійно. Держава, зайнята іншими справами, фактично віддала його на розсуд приватних гравців, а ті будували бізнес за власною логікою — збільшення кількості торгових точок, максимізація прибутку й концентрація часток ринку у власних руках. У результаті сформувався надлишок аптек у містах-мільйонниках і гострий дефіцит у селах та прифронтових регіонах. Або, якщо користуватись більш об’єктивними термінами, сформувався незбалансований, монополізований роздрібний ринок ліків, зацікавлений в першу чергу в прибутку, а вже потім в захисті інтересів пацієнтів.

Показовий приклад: за даними МОЗ, у селах та селищах міського типу працює близько 5700 аптек, тоді як понад 20 тисяч населених пунктів не мають жодної. Це означає, що для мільйонів українців таке базове право, як доступ до ліків, не може бути реалізоване без поїздки до іншого райцентру чи міста. Ринок великий, але його структура — нерівномірна і несправедлива.

Так, ситуацію ускладнює війна. У східних областях, що зазнали окупації та руйнувань, аптечна присутність скоротилася на 30%. У центральних регіонах цифра, з огляду на ситуацію, вже далеко не така страшна: падіння на 8%. А от на заході, куди вимушено перемістилися сотні тисяч людей, кількість аптек зросла на 2%. Ці зміни не є результатом планової політики держави — це просто реакція бізнесу на переміщення «джерела попиту», тобто українських громадян. Однак люди, які потребують ліків, є на всіх територіях України.

«За чутками, більшість аптек в Україні мають лише двох власників. І така монополія породжує монстра», — зазначає Дмитро Шерембей, голова Координаційної ради БО «100% життя».

На практиці, навіть коли аптек формально багато, ринок не є конкурентним. Кілька великих груп диктують правила гри для виробників і дистриб’юторів, що в підсумку позначається на цінах і доступності для пацієнтів.

«Наш максимально „вільний“ ринок перейшов межу свободи й перетворився на хаос, не домовившись про цивілізовані правила гри. Це дуже сумно. Бо я вважаю, що ринок — це флагман, місце, де народжуються інновації й найкращі рішення. А вийшло так, що він не впорався з базовими речами й переклав ці проблеми на регулятора», — коментує заступник міністра охорони здоров'я Едем Адаманов.

Тому законопроєкт № 13684 з’явився не на порожньому місці. Він є відповіддю на хаос і дисбаланси, які накопичувалися роками. У ситуації, коли кількість аптек не означає кращий доступ до ліків, потрібна зміна логіки функціонування ринку.

Одна з ключових новацій, запропонованих у новому законі — обмеження кількості аптек, які може контролювати один юридичний суб’єкт. Ліміт може бути встановлений на рівні до чотирьох точок. Це кардинальна зміна, яка спрямована на боротьбу з надмірною концентрацією та повернення чесної конкуренції, адже сьогодні великі аптечні мережі мають сотні й навіть тисячі торгових точок.

«На Заході такого немає. На Заході є 2−3 аптеки на одного фармацевта. І тільки якщо цей фармацевт йде з бізнесу, може прийти хтось інший і відкрити іншу аптеку», — казав ще у 2019 році Михайло Радуцький, голова комітету з питань здоров'я нації Верховної Ради.

Також донедавна аптеки отримували від виробників так звані «маркетингові платежі» - від 15% до 20% вартості препарату тільки за те, щоб він з’явився на полиці і пропонувався споживачу. Чисто юридично це нормальна практика, але у реальності великі мережі змушували виробників конкурувати не за якість чи ціну, а за доступ до полиці. У підсумку пацієнт платив дорожче й отримував в першу чергу ті ліки, які «вигідно» продати аптеці, а не ті, що справді потрібні.

Не треба зайвий раз уточнювати, що це і викривляє ринок, і може напряму шкодити громадському здоров’ю, і що аптека давно перетворилася на комерційний магазин, а не на заклад охорони здоров’я.

Обмеження мережевості створює шанс для розвитку малого бізнесу. Родинні аптеки, невеликі місцеві мережі, комунальні аптеки — всі вони отримають шанс конкурувати, якого не було всі ці роки. Як це працює у Європі: у Німеччині та Польщі існують чіткі правила, які стримують зростання великих гравців і захищають маленькі аптеки. Це дозволяє зберігати рівновагу між бізнесом і суспільним інтересом.

Для України такий крок може стати переломним. Так, він створить проблеми для нинішніх лідерів ринку, але водночас приведе до більшої справедливості й зменшення надприбутків, які формувалися не завдяки конкуренції, а через контроль фінансів, поставок та промоції.

Законопроєкт також пропонує, щоб аптеками керували виключно дипломовані фармацевти. Це радикально змінює ситуацію, адже зараз аптеку може відкрити будь-який бізнесмен, для якого фармація — лише один із напрямків заробітку.

У європейських країнах такий підхід давно норма. В Німеччині чи Франції рецептурний препарат не продадуть без контролю дипломованого фармацевта. Це не формальність, а механізм, який гарантує безпеку пацієнта. Бо аптека — це не магазин косметики чи побутової хімії, а місце, де приймаються рішення, що прямо впливають на здоров’я і життя.

Для України ця вимога означає підвищення професійної відповідальності. Коли керівник аптеки є фахівцем, він несе особисту репутаційну та юридичну відповідальність. Це зменшує спокусу агресивно нав’язувати ті чи інші препарати, не завжди оптимальні, лише через маркетингові домовленості.

Звісно, це створює додаткові виклики для освітньої системи. Потрібно забезпечити підготовку достатньої кількості фармацевтів, створити умови для їхнього постійного професійного розвитку. Але якщо це ціна за зміцнення системи, наближення її до європейських стандартів, ми маємо бути готові заплатити її.

«Продати рецептурний препарат без фахового контролю? У Німеччині це неможливо в принципі», — писав народний депутат і громадський активіст Олександр Черненко. І саме цей принцип скоро може бути закладений в українське законодавство.

«Якщо говорити про ті ліки, які сьогодні купують громадяни в аптеках, то ціни на них можна зменшити десь на 15−20%. Потрібно прийняти європейські закони щодо роздрібної торгівлі фармпрепаратами. Їх, до речі, намагалася прийняти Рада попереднього скликання», — зазначає Радуцький.

Ці 15−20% з’являються з маркетингових платежів: великі аптечні мережі сьогодні диктують ціни ринку, вимагаючи від виробників «бонус» за те, щоб потрапити на полицю. Це не додає цінності для пацієнта, але суттєво підвищує кінцеву вартість.

Законопроєкт прямо забороняє такі практики. Якщо його схвалять, аптеки більше не зможуть отримувати винагороду за обмеження вибору пацієнта. Це кардинально змінило б систему мотивацій: фармацевт має рекомендувати те, що найбільш доречно з погляду лікування, а не те, що приносить більший прибуток.

Для пацієнтів це шанс бачити чесне ціноутворення і більший доступ до різних препаратів. А для великих мереж це удар по бізнес-моделі. Але саме це і є головною метою: повернути аптеці її сенс як медичного закладу, з чим нинішні тимчасові заходи, на жаль, пораються недостатньо ефективно.

«Поки пацієнти не відчувають суттєвого покращення у вартості чи доступності ліків. Таке ручне регулювання цін на ліки — не вихід. Адже замість точкових дій потрібна системна зміна підходу до регулювання ринку. Ми розуміємо, що зараз триває перехідний етап: держава запускає нові механізми, які мають дати ефект у довгостроковій перспективі», — зазначає виконавча директорка БФ «Пацієнти України» Інна Іваненко.

Обмеження маркетингових практик — це і є той системний крок.

Україна прагне інтеграції до ЄС, і гармонізація законодавства у фармацевтичній сфері — одна з ключових умов. Новий закон фактично копіює європейські практики: прозоре ціноутворення, обмеження мережевості, вимога наявності фармацевта у власності аптеки.

«Імплементація європейських практик та стандартів в Україні має надважливе значення. Євроінтеграція фармгалузі передбачає як погодження українського законодавства із законодавством ЄС, так й створення єдиного регуляторного органу у фармацевтичному секторі. Наша фармацевтична галузь має досить великий потенціал, тож створення єдиного національного регуляторного органу відповідно до кращих європейських стандартів ефективно вплине на її розвиток», — підкреслювала минулого року Марина Слободніченко, заступниця міністра охорони здоров’я.

Це означає, що реформи не завершаться ухваленням одного закону. Попереду — створення незалежного органу з повноваженнями регулювати ринок.

Важливо розуміти, що ЄС не сприйме хаотичний ринок. Там діють чіткі правила: від прозорості формування ціни до боротьби з фальсифікатом. І якщо Україна хоче стати частиною європейської системи, вона має запровадити ці стандарти вже зараз.

Тому новий закон — це не просто внутрішня реформа, це ще й відповідь на міжнародні зобов’язання.

Для пацієнтів це означатиме більше довіри до системи, а для бізнесу — передбачувані правила гри, які працюють у всіх країнах ЄС. До яких давно має належати і Україна.