Меморіальний проєкт «Завдяки» — унікальна ініціатива, яка прагне не лише увічнити пам’ять загиблих за Україну, а й розповісти про їхні життя, мрії, цінності та внесок у боротьбу за свободу.
До проєкту може долучитися абсолютно кожен, навіть якщо не є близьким родичем полеглого захисника. Для команди «Завдяки» основним пріоритетом є збереження будь-якого спогаду, який наблизить до особистості героя.
Співзасновниця проєкту Дафна Сосновська поділилася з «Вечірнім Києвом» історією створення платформи, цілями та викликами, з якими зіштовхується команда.
Ідея проєкту «Завдяки» виникла з глибокого розчарування у тому, як в Україні вшановують загиблих з початку російсько-української війни у 2014 році.
Співзасновниця проєкту Дафна виросла оточена музеями, виставками та культурними подіями, які відвідувала завдяки мамі. Вже з часом, працюючи маркетологом, дівчина брала участь у різноманітних проєктах, пов’язаних із культурою. За її словами саме це дало розуміння, як створювати масштабні та значущі ініціативи.
«Я виросла в дуже культурній сім’ї. Потім стала маркетологом, і мені в руки потрапляло багато проєктів, пов’язаних із цим напрямом — дитячі, дорослі, виставки, івенти, усе, що хочеш. Тому я трохи в цьому тямлю. Але з 2014 року я спостерігала, як у нас відбуваються процеси меморіалізації. І це було, скажемо так, жахливо. Я чекала, що у 2022 чи 2023 році з’явиться якийсь достойний меморіал не у форматі некрологів, а щось більше — класні офлайн-інсталяції, історії. Але цього не сталося», — згадує Дафна.
У 2023 році, після довгого очікування змін, Дафна все ж вирішила діяти. Першою чергою потрібно було знайти однодумців, тих, хто підтримає ідею проєкту на його початках.
«Ми зібралися з друзями, військовими, цивільними та підняли тему меморіалізації. Для нас вона була і є дуже актуальною. Того ж вечора я обдзвонила друзів та питала: „Слухай, є ідея такого проєкту. Хочеш, не хочеш?“ Усі дуже класно відгукнулися, підтягнули за собою ще людей, яких не вистачало. І так почав з’являтися проєкт „Завдяки“, якого ще не було ні на папері, ні у вебі — лише в наших уявленнях», — розповідає співзасновниця.
На відміну від традиційних меморіалів, які часто обмежуються некрологами з іменами, датами та чорно-білими фотографіями, «Завдяки» прагне розповісти історії життя загиблих.
Платформа поєднує базу даних, документальні фільми та анкети, які дозволяють рідним, друзям, побратимам та просто знайомим ділитися спогадами.
«Перша ідея була створити онлайн-меморіал про життя тих, хто загинув. Некролог — це про ім’я, дату, чорно-білу фотографію, і це йде в нікуди. Родичі пам’ятають, але іншим це нецікаво, якщо чесно. Психіка людини втікає від негативу. Ми хочемо, щоб запам’ятали історії, мрії, цінності, бажання тих, хто загинув. Це ключові люди в історії України, як і ті, хто воює надалі. Але загиблих вже не почути, тож наша задача — стати їхнім голосом», — пояснює Дафна Сосновська.
Команда поставила амбітну мету: зібрати дані про всіх, хто загинув з 2014 року, і створити документальні фільми, які розкажуть про цих людей. Поєднати меморіал з відеоформатом обрали також не випадково. Зі слів співзасновниці, він доступний для сприйняття, особливо серед молодшого покоління.
«Ми хочемо зробити платформу, яка збере і транслюватиме дані про всіх, хто загинув з 2014 року. Зняти якомога більше документальних фільмів, бо відео — це формат майбутнього. Підлітки, діти будуть дивитися ці історії. Ми хочемо, щоб платформа стала базою даних для фільммейкерів, медіа, істориків, аналітиків, психологів, щоб ці дані використовувалися для досліджень і створення історичної хроніки», — ділиться Дафна.
Платформа також матиме функціонал бази даних, де інформація буде доступною у чистому та обробленому вигляді.
Крім того, команда працює над створенням коротких і розширених анкет для збору даних, які допоможуть не лише увічнити пам’ять, а й надати факти для історичних досліджень і притягнення росії до відповідальності у своїх злочинах.
«Збір даних — один із найважливіших факторів. Ми не можемо бути просто меморіалом. Ми повинні збирати дані, які можна аналізувати і висвітлювати фактами. Тільки так можна притягувати росію до відповідальності, створювати історичну хроніку, робити її зрозумілою для українців та іноземців», — уточнила співзасновниця проєкту.
А сам процес створення документальних фільмів побудований на принципах етичності та психологічної безпеки. Люди заповнюють анкети на сайті, створюючи профіль загиблого, і можуть поставити галочку «хочу дати інтерв’ю». Тільки після цього команда зв’язується з ними, організовує та планує зйомку.
«Ми звертаємося лише до тих, хто готовий та має змогу розповідати. Для нас немає різниці, це рідні, друзі чи побратими — нам важливо, щоб історія була розказана та занотована. Ми знімаємо вдома у героя, у значущих місцях або в студії, якщо немає інших варіантів», — розповідає про етичні засади проєкту Дафна.
Команда співпрацює з професійними операторами та відеомонтажерами, які мають досвід створення документальних фільмів, неодноразово брали участь та отримували відзнаки на фестивалях.
Кожне відео триває від 27 до 45 хвилин і розповідає про життя людини через спогади близьких та візуальний складник, наприклад, якщо зйомки проходять у місцях, які пов’язані з героєм.
Також особливу увагу приділяють етичному підходу: питання формулюються так, щоб не травмувати, а допомогти згадати теплі моменти.
«Ми консультувалися з психологами, які є експертами по роботі з втратами. Наші інтерв’ю побудовані на любові. Ми ніколи не ліземо за межі, не ставимо питань, які можуть ранити. Люди після зйомок кажуть: „Це було краще, ніж будь-яка психотерапія“. Ми допомагаємо закривати біль через хороші спогади», — підкреслює Дафна.
Одним із ключових принципів «Завдяки» є рівність. Команда не розділяє загиблих на медійних і немедійних, чоловіків чи жінок, молодих чи старших. Кожен має значення, незалежно від регіону чи статусу.
«Медійних людей загинуло, може, 30–35, а немедійних — тисячі. Ми хочемо розповідати про всіх. Часто історії з маленьких містечок чи сіл настільки глибокі, що вражають. Буває, чим віддаленіший куточок України, тим цікавіші історії, бо люди жили справжнім життям, не мегаполісним», — каже співзасновниця проєкту.
Проєкт стикається з фінансовими труднощами, адже всі відео створюють безкоштовно. Команда покладається на підтримку громадськості та комерційного сектору, але категорично відмовляється брати гроші з рідних загиблих.
«Ми дізналися, що деякі меморіали беруть гроші за розміщення інформації. Це неприйнятно. Наш проєкт безкоштовний, ми хочемо, щоб люди знали: це робиться з любові до тих, хто віддав життя за Україну. Ми у тимчасовій фінансовій скруті, але брати гроші з родичів — це не наш шлях», — наголошує Дафна.
Ще один виклик — співпраця з іншими меморіальними ініціативами. Команда «Завдяки» сподівалася на об’єднання та взаємопідтримку з іншими проєктами, але зіштовхнулася з комерційним підходом.
«Я думала, що в сфері ГО всі добрі й хочуть одного. Але коли ми почали звертатися до колег, отримували відповіді: „Мені не цікаво“. Ми ж хочемо довести, що можна робити добро безкоштовно, покладаючись на громаду та комерційний сектор», — ділиться співзасновниця.
Проєкт «Завдяки» постійно розвивається, наразі вже функціонує англійська версія сайту, адже серед загиблих є іноземці.
«У нас є анкета про бразильця, якому було 25 років. Він приїхав в Україну у 2022 році, служив в інтернаціональному легіоні. Його бабуся-українка багато розповідала про свою батьківщину. Саме це змотивувало добровольця захищати Україну. Це історія й стала причиною, чому ми вирішили зробити англійську версію сайту», — розповідає Дафна.
Команда також працює над розширеною формою анкет, яка дозволить додавати більше фотографій та відео. Водночас це дасть змогу кільком людям доповнювати сторінку загиблого.
Окрім онлайн-формату, «Завдяки» розглядає можливість офлайн-ініціатив, наприклад, допомагати компаніям створювати меморіали для своїх співробітників.
«Ми пропонуємо комерційному сектору допомогти з меморіалізацією їхніх співробітників. Якщо компанія не може фінансово підтримати, ми готові допомогти безкоштовно. Ніхто в Україні поки не є експертом із меморіалізації, тож усі — від матерів до маркетологів — мають долучатися до створення пам’яті», — ділиться своєю позицією дівчина.
«Завдяки» відкритий для всіх, хто хоче поділитися історією близької людини. Рідні, друзі, побратими можуть заповнити анкету на сайті або звернутися до команди, яка готова допомогти на всіх етапах, аби лише зберегти цінний спогад про героя.
«Якщо вам важко, напишіть нам хоч кілька слів. Ми подзвонимо, поговоримо, допоможемо все заповнити. Це нормально, що боляче. Момент, коли людина сідає заповнювати анкету і доходить до дати загибелі, може бути нестерпним. Ми тут, щоб підтримати. Ви можете бути не родичем, а просто людиною, якій важливо, щоб цю історію запам’ятали», — запевняє співзасновниця.
Проєкт також підкреслює важливість пам’яті не лише про загиблих, а й про живих героїв. На YouTube-каналі «Завдяки» публікують й інтерв’ю з військовими, ветеранами, рідними військовополонених, аби показати ширшу картину війни та її впливу на суспільство.
«Пам’ятування — це не лише про мертвих. Ми зняли інтерв’ю з мамою і сином, які служать разом, із полоненим з „Азову“, із ветераном, який говорить про церкву як місце підтримки. Ми хочемо показати, що герої — це не лише ті, хто загинув, а й ті, хто живе і бореться», — додає Дафна.
«Завдяки» — це не лише меморіал, а й платформа, яка змінює підхід до культури пам’яті в Україні. Зі слів команди, вони також хочуть відійти від радянської традиції «невідомого солдата», а прагнуть показати цінність кожного життя.
«Ми не є експертами щодо втрат чи горювання. Ми такі самі громадяни, як усі. Але розуміємо, що маємо ресурс і потребу говорити про важливі теми. Наш проєкт роблять люди, про людей, для людей. Якщо завтра нас не стане, хтось інший продовжить. Пам’ятання — це про кожного, і ми хочемо, щоб ці історії жили вічно», — підсумовує співзасновниця проєкту «Завдяки».
Долучайтеся до проєкту «Завдяки» за посиланням, щоб історії героїв стали частиною нашої спільної пам’яті.
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ». Фото: Олексій САМСОНОВ та архів проєкту «Завдяки».
