Горе і пекучий біль знову прийшли у Шепетівську громаду. На «щиті» повернувся ще один мужній воїн — Віталій Жила. 17 жовтня йому мало виповнитись 37 років, повідомляє міська рада.
«Віталій народився в мальовничому селі Синютки. Із дитячих років він із друзями годинами ганяв у футбол, завжди був активним, життєрадісним і товариським. У 2004 році доля завдала страшного удару — трагічно загинув батько. З того часу життя Віталія круто змінилося: він, ще зовсім юний, взяв на себе всі чоловічі обов’язки по господарству. Саме тоді в ньому загартувалися відповідальність, стійкість і внутрішня сила. Він став справжньою опорою матері й сестрі, навчився цінувати працю та розуміти вагу сімейного тепла.
Після школи вступив до Козятинського міжрегіонального професійного училища залізничного транспорту. Там він здобув спеціальність чергового по станції. Саме під час навчання доля звела його з Тетяною — дівчиною, яка пізніше стала його дружиною. Згодом обоє пов’язали своє життя із залізницею. Віталій працював у вагонному депо станції Шепетівка слюсарем з ремонту рухомого складу. У 2011 році народилася донечка Ангеліна, яка стала найбільшим скарбом у житті батька", — йдеться у повідомленні.
Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Віталій, не вагаючись, став до лав захисників у складі 224-го автомобільного батальйону на Запорізькому напрямку. У 2023 році пройшов підготовку у Великій Британії, згодом повернувся на передову. У січні 2025 року був переведений до 24-ої окремої механізованої бригади ім. короля Данила на посаду водія. Брав участь у боях поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині.
За роки служби Віталій був відзначений численними нагородами та грамотами. Серед них — нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі», «Ветеран війни» та «Учасник бойових дій».
«Востаннє Віталій вийшов на зв’язок із рідними 19 липня 2025 року. Як завжди, аби заспокоїти сім’ю, коротко написав: „Все добре“. Того дня, коли разом із побратимами виходили з завдання, їх накрив ворожий обстріл. Від 20 липня Віталія вважали зниклим безвісти. Нажаль, дива не сталося…20 липня 2025 року, внаслідок влучання ворожих FPV дронів, під час переміщення автомобілем для проведення зміни розрахунку в Донецькій області, життя Віталія обірвалося», — пишуть земляки.
Воїн заповів, щоб після загибелі його поховали в рідному селі Синютки. Саме там, де промайнуло його дитинство.
Раніше «ФАКТИ» писали про загибель на Донеччині відважного оператора дронів з позивним «Лютий».
