Прімож Рогліч виграв три із чотирьох останніх Гран турів, у яких доїжджав до фінішу, проте, водночас, не фінішував у чотирьох із останніх семи супербагатоденок, у яких виходив на старт. Доволі красномовна статистика, яка коротко і, водночас, вичерпно описує всю кар’єру зіркового словенця. Джиро д’Італія-2025 принесла гонщику Red Bull Bora чергову невдачу: він зійшов із дистанції на 16 етапі.
Причини сходів Рогліча завжди одні і ті ж: падіння, падіння та ще раз падіння. При чому, найчастіше йдеться не про одне важке падіння, яке миттєво вибиває Пріможа з гонки, а про цілу серію, кожне з яких окремо не надто складне, проте в сукупності створюють накопичувальний ефект, який у певний момент погіршує самопочуття Рогліча до того стану, в якому продовжувати боротьбу немає ні бажання, ні сенсу.
Так було і на цьогорічній Джиро, де словенець впав чотири рази, і до гірського 15 етапу підійшов у далеко не оптимальному стані. Попри те, що 15 етап виявився не надто селективним, Прімож на ньому програв півтори хвилини прямим конкурентам по загальному заліку, відступивши на 10 місце та практично розпрощавшись із шансами на рожеву майку в Римі.
Словенець розглядав можливість сходу в день відпочинку, проте вирішив не здаватися та продовжити боротьбу. Ненадовго: на старті дощового 16 етапу капітан Red Bull Bora впав ще раз, і це стало останньою каплею, яка змусила його сісти в технічку.
Падіння в гонках часто прийнято списувати на невезіння, проте це точно не про Рогліча. У нього подібних інцидентів було настільки багато, що систематичність тут неможливо не помітити: у Пріможа явні проблеми з технікою управління велосипедом.
Причини цих проблем не менш очевидні. Рогліч прийшов у велоспорт дуже пізно – у віці 22 років. Більшість його суперників почали займатися велоспортом у ранньому віці та набували навиків управління байком з дошкільних років. І кар’єрний шлях словенця – найкраще свідчення тому, що компенсувати відсутність цих навиків у дорослому віці неможливо, як не старайся. Підтверджує це і приклад ще однієї суперзірки сучасного велоспорту, Ремко Евенепула, який до 17 років займався футболом і грав за юнацьку збірну Бельгії.
Рогліч прийшов у велоспорт зі стрибків на лижах з трампліна – виду спорту, який максимально вимогливий до координації рухів і реакції. Проте навіть стрибковий бекграунд, як бачимо, не рятує Пріможа від усіх тих проблем, із якими йому доводиться стикатися у велоспорті.
Як би там не було, схід з цьогорічної Джиро змушує задавати чимало питань щодо майбутнього Рогліча. Чи здатен він ще здобувати великі перемоги? Чи не перетворився він у "збитого льотчика"? Складні питання, однозначних відповідей на які немає.
Виграти Тур де Франс Пріможу, найімовірніше, так і не вдасться: свій золотий шанс він втратив у 2020 році, коли юний Тадей Погачар вкрав у нього жовту майку з-під носа, шокувавши співвітчизника у розділці до Планш де Бель Фій. Минулий рік показав, що навіть оптимально готовий Рогліч здатен боротися на "Великій петлі" максимум за третє місце, а не за перемогу.
Виграти ще одну Джиро? Здається, 2025 рік був останнім шансом: Погачар і Йонас Вінгегор після довгих роздумів таки відмовилися від участі у "Корса роза", а Евенепул хотів приїхати в Італію, проте був змушений змінити свої плани через важку травму в грудні.
У 2026 році дуже імовірна поява на Джиро принаймні двох із названої вище трійки. А обіграти когось із них Рогліч навряд чи вже зможе: Погачар і Вінгегор в іншій лізі, Евенепул був рівним суперником для Пріможа ще на минулорічному Турі, а час у цій дуелі точно не на боці словенця. Не варто забувати і про нове покоління на чолі з Ісааком Дель Торо. Чи тим же партнером Рогліча по Red Bull Bora Джуліо Пелліццарі, який так яскраво розкрився після того, як словенець зійшов із Джиро. Суперників, сильніших за Рогліча за класом чи, принаймні, потенціалом, стає дедалі більше.
Вп’яте у кар’єрі виграти Вуельту, ставши абсолютним рекордсменом за цим показником? Здавалося б, велика, проте, водночас, цілком реалістична мета – іспанський Гран тур Пріможу підходить ідеально. Проте у 2025 році словенець їхати Вуельту не планує (у нього в програмі Тур де Франс), а на момент Вуельти-2026 гонщику Red Bull Bora буде вже без двох місяців 37 років – вік у будь-якому випадку дуже серйозний.
Боротися за перемоги на Монументах? Якщо винести за дужки дещо випадкову перемогу на Льєж – Бастонь – Льєж-2020, то великих успіхів на топових одноденках Рогліч не добивався, і важко повірити в те, що на заключному етапі кар’єри він буде здатен кинути виклик таким монстрам, як Погачар і Матьє Ван дер Пул.
Безумовно, клас і базовий рівень словенця сумнівам не підлягає. І він чудово проявився на початку поточного сезону: в той час, як уся Red Bull Bora провалювалася та значно недотягувала до рівня очікувань, Рогліч спокійно виграв Тур Каталонії. Так, ніби він не із цієї команди – на словенця криза в колективі не вплинула взагалі.
Угода Рогліча з Red Bull Bora діє до кінця поточного року, наступний контракт, імовірно, стане останнім великим у його кар’єрі. Прімож все ще здатен вигравати топові тижневі багатоденки та підніматися на подіуми Гран турів. Проте, схоже, що не більше того. Чи вплинуть такі успіхи на історичну спадщину Рогліча? Навряд чи.
Словенець потрапив у замкнуте коло: ті цілі, які ще здатні його мотивувати, для нього вже недосяжні, а ті, які досяжні, вже не викликатимуть необхідного рівня ентузіазму. Ідеальні передумови для того, щоби заключні роки кар’єри Рогліча перетворилися з погоні за мріями на рутинне виконання своєї роботи задля поповнення банківського рахунку.
