Марина Гриценко загинула разом із двома побратимами під час виконання бойового завдання на передовій. Вона була молодшим сержантом, бойовим медиком 3-ї штурмової бригади та активною учасницею Пласту — української скаутської організації. Окрім військової служби, Марина була історикинею та культурною діячкою.

З 2008 року вона працювала у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана, пройшла шлях від наукового співробітника до головного зберігача фондів. Під час повномасштабного вторгнення в 2022 році, захищаючи музей від мародерів, разом із донькою переселилася безпосередньо у музей.

До Пласту Марина приєдналася у 2021 році разом із донькою Юлією. Була активною учасницею Чернігівського пластового осередку, готувалася стати сестричкою рою «Соколи» та входила до пластового проводу міста. Влітку 2022 року була писарем на національному таборі для дітей, постраждалих від війни.

З березня 2022 року Марина служила у Збройних силах України: спочатку в територіальній обороні Чернігова, а згодом у бойових медиків 3-ї окремої штурмової бригади. Вона пройшла кваліфікаційний вишкіл і склала пластову присягу у фортеці Батурин у жовтні 2023 року, на той час вже виконувала медичні обов’язки на фронті.

Марина брала участь у звільненні Харківщини та була нагороджена орденом «За мужність» від Президента України за відданість і героїзм у порятунку побратимів на передовій.

У Марини залишилася донька Юлія, членкиня Пласту в Чернігові. Курінь «Степові Відьми», до якого належала Марина, відкрив благодійну збірку на підтримку дівчини. Долучитися можна за посиланням.

Вічна слава та памʼять Марині!

На жаль, також у бою на Харківщині поліг історик, краєзнавець і фотохудожник Ігор «Африка» Климович. Він був молодшим лейтенантом, хорунжим Третьої окремої штурмової бригади. Воїну навіки лишилося 34 роки.