На фронті загинув 59-річний головний сержант 153-ї ОМБр, фотограф і колишній працівник Чорнобильського заповідника Станіслав Гуменюк.
Захисника не стало 22 червня 2025 року внаслідок російського ракетного удару на Херсонщині, повідомили на Facebook-сторінці Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника.
"У 2024-му році він міг не йти на фронт – у травні 2026-го йому б виповнилося 60 років. Але він не міг залишатися осторонь. Пан Станіслав був із тих, хто не ховається за спинами інших", – також написали у Держагентстві з управління зоною відчуження.
Станіслав Гуменюк жив у селі Новобратське Чоповицької громади: займався фотографією та музикою, виступав у місцевому Будинку культури, волонтерив, був ініціатором руху "Врятуємо Полісся!" і боровся проти розробки титанового родовища.
Закінчивши Київський педінститут ім. Драгоманова у 1992 році, Станіслав працював учителем української мови, заступником головреда газети "Директор школи", начальником відділу освіти, культури та спорту в Чоповицькій селищній раді.
У 2013-му чоловік пройшов вишкіл організації УНА-УНСО, з 2014-го – волонтерив, а у 2015-му – воював в АТО. Після демобілізації активно допомагав військовим.
Станіслав працював у Чорнобильському заповіднику з 2018 по 2021 рік. Після деокупації Чорнобильщини приєднався до ДСП "Екоцентр" як водій, а восени 2024 року пішов служити до однієї з новостворених бригад на посаді головного сержанта.
"Він подарував нам чимало світлин – душевних, теплих, з любов’ю до природи. Його погляд через об’єктив був сповнений щирості та поваги до краси. Частина цих фото й досі живе на сторінках Чорнобильського заповідника, зберігаючи відлуння світла, яке він залишив по собі.
Війна забирає найкращих, але пам’ять про них жива. І кожна його світлина, кожен вчинок, кожне добре слово назавжди з нами", – написали колишні колеги бійця.
Спогадами про Станіслава також поділився його товариш і колега, завідувач наукового відділу Чорнобильського заповідника Денис Вишневський.
"Стас Гуменюк загинув. Ракетний удар. Незвичайна людина. Живий і чутливий, захоплений і принциповий. Не любив компромісів, рутини й несмаку. Тому з ним було водночас цікаво й непросто.
Філолог за освітою й за покликанням, активіст, волонтер, учасник АТО. Справді творча особистість", – написав Вишневський.
У заповіднику Стас був частиною "першого складу": працював у відділі інформаційно-просвітницької роботи, створював для сайту статті та фотографії, досліджував тваринний і рослинний світ в експедиціях.
За словами Дениса Вишневського, Станіслав був незамінним і для наукового відділу.
"Ми працювали в одному офісі. Він був нашим водієм і зампотехом. Ми разом відкривали для себе [Чорнобильську] зону, в польових виїздах намотали по ній сотні кілометрів", – пише чоловік.
За словами Дениса, Станіслав був завжди готовий до пригод і несподіваних рішень. Якось у липні 2018-го він разом з колегами вирішив зняти схід сонця і ще до темряви вирушив на пожежно-оглядову вежу. У листопаді того ж року він у сутінках возив колег Ближньою зоною.
"У вересні 2019-го він працював із делегацією WWF. На стадіоні в Прип’яті, зовсім поруч, ми почули ревіння лося. Стас, не вагаючись, кинувся в зарості на звук.
Коли група його наздогнала, побачила справжню арену: на клаптику біля вхідних воріт стояв дорослий лось, загрозливо фиркав і робив випад у бік Стаса, який захоплено клацав затвором камери", – згадує чоловік.
Ось деякі фото, зроблені Станіславом Гуменюком:
