Найрезультативнішою командою чемпіонату України, що завершився, став Шахтар, незважаючи на своє третє місце. Він забив найбільше - 69 голів. Але ні про який рекорд у цьому випадку не йдеться. А який рекорд? Terrikon.com досліджує...
Відповісти на це запитання не дуже просто. Кількості забитих голів тут недостатньо - протягом історії турніру в елітному дивізіоні була різна кількість команд (і різна кількість матчів, відповідно). Єдиний об'єктивний критерій для нашого дослідження - середня результативність. І ось що виходить, якщо ми вдамося до неї...
Хоч як парадоксально, але й тут спостерігається абсолютна рівність - Шахтар і Динамо ставали найрезультативнішою командою чемпіонату по 17 разів. Спочатку, як бачимо, перевага була у Динамо, і Шахтарю вдалося наздогнати вічного опонента тільки у 2020, після чого зберігається паритет. Примітно, що донеччанам вдавалося відбирати в киян звання найрезультативніших навіть у ті часи, коли "синьо-білі" були абсолютними гегемонами та брали один титул за іншим - у 90-ті роки це траплялося двічі, і ще раз команди розділили лідерство.
Бачимо ще одну особливість - низьку середню результативність на зорі історії турніру. У перших чемпіонатах найзабивніша команда майже ніколи не мала в середньому понад 2 голи за матч. Потім усе налагодилося, а пік ми спостерігаємо на зламі століть, коли три чемпіонати поспіль середня результативність найзабивнішої команди не опускалася нижче 2.50 (такого більше ніколи не траплялося).
Але абсолютно найкращий показник був показаний в інший час - у сезоні 2015/16. Титул дістався Динамо, але найрезультативнішою командою став Шахтар, який забив 76 голів у 26 матчах (середня результативність - 2.92 за гру). У 14 випадках (більше половини!) "гірники" забивали у ворота суперників понад 3 голи. Були й такі результати, як 8:1 із Металістом, 7:1 із Зорею, 6:1 із Говерлою. Команда була нестримна, а її лідер Алекс Тейшейра забив 22 голи тільки за перше коло (потім поїхав на заробітки в Китай). Але ось збирати очки з таким же блиском Шахтарю, на жаль, не вдавалося.
У Динамо найрезультативніший сезон видався в 1999/00. Це була приголомшлива команда, яка щойно пройшла Лігу чемпіонів до півфіналу (як це собі зараз уявити у виконанні якогось українського клубу?). І хоча Андрія Шевченка в ній уже не було, але всі інші - ще так. Видатний сезон провів Максим Шацьких, який одразу вписався до складу (20 голів у 25 матчах), у нормі був і Сергій Ребров, який забив трохи менше (18), але й зіграв теж (20). До кінця сезону в активі Динамо було 85 голів у 30 матчах, 12 великих перемог, серед яких - 6:0 над Прикарпаттям і 6:1 над маріупольським Металургом. Це було останнє шоу у виконанні великої команди - наступного сезону, втративши ще кількох важливих людей, вона забила навіть менше, ніж Шахтар.
Примітно, що у Динамо, окрім цього випадку, був ще всього лише один, коли вдавалося досягти середньої результативності вище 2.50 - у сезоні 1994/95. Тоді кияни змогли забити навіть більше, ніж у рекордному за середніми показниками 1999/00 - 87 голів (але в 34 матчах). Цікавий був склад, з яскраво вираженим бомбардиром Віктором Леоненком (17) і цілим натовпом людей "на підспівках", серед яких вирізнялися Павло Шкапенко та Сергій Ребров - по 8 голів, а загалом у тому сезоні забивала неймовірна кількість динамівців - 20 осіб!
Що стосується Шахтаря, то в нього сезонів із середньою результативністю понад 2.50 виходить більше. Уперше таке вийшло у 2000/01, коли донецька команда лише через непорозуміння не стала чемпіоном України, лише очком поступившись киянам, але забивши більше аж на 13 голів (71 у 26 матчах). Це була іскрометна команда ще майже без легіонерів, з неймовірною парою в атаці - молодий Андрій Воробей (21) і досвідчений Сергій Ателькін (11). Плюс завжди готовий завдати неприємностей противнику Геннадій Зубов (9), плюс "запасний револьвер" Сергій Попов (7). Ну, і Джуліус Агахова, який яскраво стартував, а як же (7 голів у 8 матчах).
Сезон 2011/12 Шахтар відзначив 80 голами в 30 матчах. Це був бенефіс Євгена Селезньова (14), який склав парадоксально гармонійну пару з Луїсом Адріано - хоча кожен із них сам по собі нічого спільного з гармонією, здавалося б, не мав. Але разом це все чомусь чудово працювало! Шкода, недовго.
Наступного сезону Селезньова в складі вже практично не спостерігалося, модель у нападі стала іншою - завдяки Генріху Мхітаряну, який видав геніальний чемпіонат (25 голів у 29 матчах). Почав нормально забивати Алекс Тейшейра (10), а загалом на рахунку Шахтаря в тій першості - 82 голи в 30 матчах.
Ну і, нарешті, ще один надрезультативний чемпіонат для Шахтаря - 2014/15. Титул взяло Динамо, але "гірники" забили на 6 голів більше (71 у 26 матчах). Результат забезпечило дивне тріо - Тейшейра (17), Адріано (9) і Олександр Гладкий, який повернувся (11). Своєрідна була команда, здатна на якийсь бенефіс (візьме, та й влаштує 6:2 з Волинню та Іллічівцем або 7:3 з Говерлою) - але "потрібні очки" не брала, у Динамі та Дніпра жодного разу не виграла, а за "золото" практично не боролася - ледве "срібло" відстояла.
Порівняно з найрезультативнішими сезонами нинішній у виконанні Шахтаря виглядає не надто видатним. Ну, просто зараз зовсім інша норма. Після 2016 року жодного разу жодній команді не вдалося перевищити позначку 2.50 голів за матч. Такі тенденції...
