Уже цього четверга, 10 липня, донецький Шахтар розпочне свою єврокубкову кампанію сезону-2025/2026 матчем проти фінського клубу Ільвеса.
Чемпіон підготував для вас представлення першого суперника для українських команд у єврофутболі нового сезону.
Ільвес – шанована і статусна команда. Чого вартий один Раймо Хелмінен – рекордсмен як за матчами (331), так і за участю в Олімпіадах (6), а також найкращий бомбардир збірної Фінляндії всіх часів.
"Райпе" в чемпіонаті Фінляндії грав виключно за Ільвес, за який він востаннє вийшов у 44 роки. А ще тут грали Веса Війтакоскі, Юкка Таммі, Ярмо Мюллюс і багато інших хокеїстів, які спільними зусиллями принесли "рисям" 16 золотих, 9 срібних і 15 бронзових комплектів медалей...
А, ми ж про футбольну команду.
Футбольна команда Ільвеса – це, звичайно, нерідна дитина для клубу з Тампере. "Рисі" створювалися як мультиспортивний клуб і початок футбольній секції було покладено навіть раніше секції з гри в хокей із шайбою (а секції хокею з м'ячем і бейсболом – одночасно), ще 1931 року, але відтоді футбольний Ільвес встиг розформуватися двічі.
Зрозуміло, що не в Україні про це іронізувати, але взагалі Ільвес має всі підстави вважати не головним футбольним явищем навіть у своєму місті. Багато хто, напевно, асоціює поняття "Тампере" і "футбол" із зовсім іншим клубом.
Тампере Юнайтед вигравав три чемпіонства в нульові, в єврокубках здобував нічию з Лаціо, обігравав Шарлеруа... А потім був викритий у договірних матчах і розформований. Так, футбол – точно не гордість Фінляндії, з цілої низки причин.
При цьому історія хокейних "рисей" нерозривно пов'язана з футбольними побратимами. І тих, і інших створив Нііло Таммісало – легендарний, напівміфічний персонаж, який зіграв величезну роль у формуванні фінського спорту як такого. Він грав за збірні Фінляндії з хокею з м'ячем, футболу та хокею з шайбою – при цьому з шайбою познайомився останньою.
Головним спортом у кар'єрі Нііло був футбол – співвідношення 29:7:1 за кількістю матчів за збірні з футболу, бенді (хокей із м'ячем) і "нормального" хокею говорить про це досить красномовно.
На клубному рівні він грав за ХІК, а основоположником клубу в Тампере (повторюся, спочатку навіть не хокейного) став у серйозному для спорту навіть тих часів віці: 37 років. У сорок, у статусі капітана і граючого тренера, встиг навіть "бронзу" чемпіонату Фінляндії виграти!
Поява в Тампере такого різнобічного персонажа впливала на фінський спорт загалом. Наприклад, саме завдяки знайомству з Таммісало в хокейному чемпіонаті Фінляндії з'явився перший іноземець. Ним став... турок Фейзі Ахсен Бьоре, який познайомився з Нііло на заняттях гімнастикою. А син Фейзі став баскетболістом.
З усім тим. Величезна частина історії футбольних "рисей" – це животіння глибоко в тіні. В одні роки Ільвес не існував, в інші грав у другому-третьому дивізіонах: за майже 100 років, що минули зі створення клубу, він відіграв 28 сезонів в еліті, 21 – у нижчих, але все-таки професійних лігах, а решту часу не існував.
З огляду на те, що фінський футбол як такий у принципі має дуже скромні позиції в Європі, можемо говорити про напіваматорську команду.
Саме тому, до речі, у клубу така незвичайна емблема. Для хокею такий стиль – відсутність безлічі деталей на кшталт "зірки за перемоги", "рік заснування", "герб міста", позиціювання одного головного героя – цілком типовий, і емблема малювалася насамперед для хокеїстів.
Примітно, що 1963-го герб намалював військовий: колишній зенітник Раун Бромс, на прапорі батальйону якого була зображена рись. Чекаємо на появу таких самих емблем у вітчизняних клубів через скількись років?
І, погодьтеся, є якийсь шарм, якась особлива посмішка долі в тому, що золоті часи клубу пов'язані з іншою футбольною командою, назва якої насамперед, в першу, другу і третю чергу асоціюється з іншим видом спорту. Вімблдон! Наприкінці вісімдесятих клуб здорово пошумів у вищій лізі Англії, навіть взяв Кубок, але 1983-й він зустрічав ще як представник четвертого дивізіону.
І оренда його півзахисника Діна Томаса на сезон-1983 дозволила "рисям" взяти єдине чемпіонство в історії. Після цього Томас пограв за такі відомі команди, як дюссельдорфська Фортуна, Ноттс Каунті, той же Вімблдон.
Іншим помітним гравцем чемпіонського Ільвеса був форвард Арі Хьельм. Своїми 14 голами він сильно посприяв чемпіонству, у двох інших сезонах пробивав позначку у 20 м'ячів – а потім пограв за Штутгартер Кіккерс і Санкт-Паулі в Німеччині.
Один сезон був навіть у вищій лізі. Хьельм узагалі претендував на звання найвидатнішого фінського футболіста до Літманена: зі 100 матчами за збірну певний час лідирував у рейтингу гвардійців, із 20 голами – у рейтингу бомбардирів.
Єврокубковий жереб був до "рисей" максимально немилосердним: у статусі чемпіона вони відразу потрапили на Ювентус. На домашню гру прийшли рекордні для Ільвеса 24 тисячі глядачів – і вони побачили хет-трик володаря Золотого м'яча-1982 Паоло Россі та один гол володаря Золотого м'яча-1983 Мішеля Платіні.
0:4, а ось на полі дрімтім імені Платіні і Ко фіни програли лише 1:2. Раймо Куулувайнен, один із ветеранів клубу, забив воістину історичний гол.
За всю історію "рисі" пройшли лише двох єврокубкових суперників – і якщо північноірландський Гленавон у 1991-му був суперником їхньої вагової категорії, то перемога над віденською Аустрією була воістину сенсаційною. І відбулася вона всього рік тому, тож Шахтарю в жодному разі не можна недооцінювати суперника.
Сьогоднішній тренер Ільвеса застав і ту, без перебільшення, історичну перемогу. Йоонасу Рантанену лише 37 років, але його вже можна вважати досвідченим тренером: адже він узагалі не грав у футбол на профі рівні. Його університетами стала робота в жіночому футболі: відповідну посаду в ХІКу він утримував у 2016-2018 рр..
Та битва з Аустрією вийшла окрасою всієї стадії. "Рисі" могли забезпечити собі комфортний матч на виїзді, коли в першій грі, ще у Фінляндії, вели 2:0 – але пропустили на останніх хвилинах і виграли тільки 2:1.
А у Відні Ільвес програвав 0:2 і 1:3 в основний час, потім 2:4 у компенсований – але звів гру до 3:4. Можна сказати, не пощастило, що правило виїзного гола скасували – але в серії пенальті "рисі" в будь-якому разі виявилися сильнішими.
Склад Ільвеса досить мононаціональний: з іноземних гравців у складі – тільки форвард Аделеке Акіньємі, якого рік тому підписали в чеській Карвіні, його напарник по атаці Джарделл Канга, якого орендували в Гаммарбю, та запасний воротар Фаріс Кркаліч.
При цьому, скажімо так, не споконвічно фінських прізвищ у складі багато: навіть із тих, хто забивав у Відні та залишився досі, є Лаурі Ала-Мюллюмякі й Антон Попович. У Фінляндії футбол на багато відсотків справа мігрантів, і той же Попович – син відомого радянського нападника Валерія Поповича.
Загалом як футбольна команда Ільвес абсолютно нічого з себе не представляє і має стати для Шахтаря чимось на кшталт спаринг-партнера в міжсезоння. Так, Аустрію рік тому вибили – але вже на наступній стадії їх обіграв скромний шведський Юргорден.
Нині "рисі" навіть у чемпіонаті йдуть тільки на третьому місці, у двох літніх матчах із Сейняйокі набрали лише одне очко – і, загалом, просто непорівнянні з командою, яку закуповували на десятки мільйонів євро.
Будь-який результат, крім двох перемог, стане для Шахтаря провалом.
