Американська стратегія стримування мала би лише зміцнитися після успішних ударів президента Дональда Трампа по іранській ядерній програмі та зобов’язання НАТО істотно збільшити оборонні витрати. Але зараз головнокомандувач демонструє слабкість перед Росією — і це аж ніяк не принесе міцного й тривалого миру в Україні. Про це йдеться у редакційній статті The Wall Street Journal.
Цього тижня стали відомі витоки інформації: адміністрація відмовляє Україні в життєво необхідному озброєнні. Як стало відомо нашим джерелам, йдеться про зенітні ракетні комплекси Patriot, ракети Hellfire, близько 8500 снарядів до гаубиць та інші боєприпаси. Частина допомоги вже перебувала в Польщі, готуючись до відправлення.
Тобто маємо свідоме рішення — позбавити Київ зброї, на яку він розраховував напередодні літнього наступу Росії. Це ворожий вчинок, що грає на користь Владіміра Путіна.
Офіційною причиною стала нестача цих озброєнь на складах США. Але не випадково у повідомленнях також згадується Елбрідж Колбі — заступник міністра оборони, який наполягає на тому, що США не можуть одночасно допомагати Україні й захищати власні інтереси. У Білому домі його головним покровителем є віцепрезидент Джей Ді Венс, а за межами адміністрації — публічний прихильник Трампа Такер Карлсон.
Так, запаси Patriot у США дійсно вичерпуються, і вільний світ потребує більш надійної протиповітряної оборони на кожному континенті. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн заявив, що нещодавній захист американської бази в Катарі від іранських ракет став найбільшим залпом Patriot в історії США.
Однак про справжні мотиви свідчить той факт, що США утримуються і від передачі високоточних ракет, запаси яких не є критично малими. Після ослаблення Ірану немає жодної іншої країни, якій Patriot потрібні більше, ніж Україні. І якщо запаси США настільки виснажені, що вони не здатні підтримати союзника, який веде війну проти спільного ворога — це вже надзвичайна ситуація національного рівня.
У такому разі президент мав би визнати дефіцит і оголосити загальнонаціональну мобілізацію для розгортання оборонного виробництва, а не прикриватися витоками з поясненнями про «нестачу».
Колбі наполягає, що ресурси США слід зберігати для можливої війни з Китаєм. Але потужність Європи є чинником стримування в Азії, і верховний головнокомандувач не обирає, у якому регіоні виникне криза. США не можуть законсервувати свої Patriot в очікуванні іншої війни, яка може й не настати. А таке рішення — це сигнал слабкості, що лише провокує нову війну.
Відмова в озброєнні надходить у вкрай небезпечний момент для України. Увага світу зосереджена на інших подіях, але Росія продовжує атакувати ракетами, дронами та імітаторами, виснажуючи українську ППО. Цього тижня зафіксовано один з наймасштабніших обстрілів за весь час. Російські війська також концентруються на різних ділянках фронту, намагаючись прорвати оборону або просунутися далі.
Трамп каже, що хоче припинити війну, аби зберегти життя. Але відмова від надання зброї означає нові смерті й затяжну війну.
Україні доведеться робити болісний вибір — кого захищати: міста, які атакує Путін, чи війська на передовій.
Можливо, ця відмова є частиною ширшого плану примусити сторони до переговорів. Наступним кроком могло би стати винесення на голосування в Сенаті законопроєкту Ліндсі Грема та Річарда Блументаля про санкції проти країн, що купують російську нафту. У нього вже 84 співавтори. Цей закон заслуговує на ухвалення, але Путін чудово знає, що там передбачено винятки, якими Трамп може скористатися — і тим самим врятувати його від найгірших наслідків.
Україна вже погодилася на умови припинення вогню, запропоновані Трампом. Але шлях до миру — не в тому, щоб ставити Україну та Росію на один рівень відповідальності за війну.
Останнє рішення не давати Україні зброю — це ще один сигнал Путіну: продовжуй війну. І чому б ні? Він і далі здобуває території, поки Трамп благає диктатора: «будь ласка, припини».
