У ніч на 3 вересня у житловий будинок у Вишгороді, де мешкає отець Михайло Крамар, сотрудник Патріаршого собору Христового Воскресіння УГКЦ та голова комісії у справах молоді Київської архієпархії УГКЦ, влучив ворожий дрон або його уламки. Вибух пошкодив автомобіль біля будинку, вибив вікна, зачепив під’їзд і квартири, однак уся родина священника та всі мешканці будинку залишилися неушкодженими.
У розмові «Вечірнім Києвом» отець Михайло згадує цю ніч по хвилинах: «Ми лягли спати під час тривоги. Я поклав сина поруч, дружина була в іншій кімнаті, мама — теж окремо. Шахеди гуділи довго, кружляли. І раптом дружина почула, що звук стає ближчим. Вона кинулася будити мене. Встиг узяти сина на руки, дружина побігла ще маму кликати. І саме тоді пролунав вибух».
Мати священника лежала у кімнаті біля вікна: «Каже: побачила уламок у центрі вікна, і скло розлетілося довкола неї. Встигла лише натягнути на себе ковдру. На волосся посипалося скло, але вона залишилася цілою. Вона молилася „Отче наш“ — і якраз, коли завершилася, стався приліт».
Уламки влучили у припарковану біля будинку машину, яка буквально розірвалася навпіл. Від вибуху почалася пожежа. Родина спробувала вийти на вулицю, але довелося спускатися до сусідів на перший поверх через чадний дим. Люди гуртом евакуювалися, допомагаючи одне одному.
«Сусіди стукали у двері, виводили людей. Ми пішли до укриття й там залишалися до ранку», — розповідає отець.
Коли священник повернувся додому, побачив символічні знаки:
«У шафі лежали дві сорочки — вишиванка і священнича сорочка. Обидві прострелені уламком. Тканина навіть тліла, але вогонь згас. Для мене це символ: Бог береже нас, він поряд».
Отець Михайло підкреслює: попри страх і руйнування, ця ніч стала свідченням Божої присутності та людської солідарності.
«Я спеціально виклав фото пошкоджень у соцмережі, щоб світ бачив: це не військові об’єкти, а наші домівки. Бог дав нам ще одне життя».
Це не перший раз, коли родина священника опинилася поряд з небезпекою. У 2022 році уламок ракети впав за 400 метрів від їхнього будинку, ще один удар був поблизу Вишгородської ГЕС.
«Ми наче звикли до гулу шахедів. Але ніколи не знаєш, коли твої вікна полетять тобі в обличчя», — каже він.
Після трагедії священник відчув підтримку співбратів у священстві, єпископів і Блаженнішого Святослава: «Телефонували, обіцяли допомогу, молилися. Це дуже важливо — знати, що ти не сам».
Отець Михайло наголошує: сила громади і церкви — в єдності: «Коли один страждає — інші підтримують. І це свідчить про те, що Бог є».
На завершення додає: «Для себе я бачу в цьому досвід віри: Бог береже нас і дарує ще одне життя, щоб ми могли його переосмислити. Диво, що всі ми опинилися саме там, куди уламки не летіли — у цьому відчуваю Божу руку і захист. Так, є ті, хто хоче, щоб нас не було, але над усіма стоїть Бог, який нагадує: ви ще маєте бути, бо маєте ще багато зробити»
Зараз сім’я отця Михайла потребує підтримки. Найперше прохання — молитва за цю родину. Матеріально допомогти можна за реквізитами:
Картка отця Михайла Крамара — 4441 1110 4192 0913
Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»
