Цього літа у виставковому просторі аукціонного дому «Goldens» триває масштабна ретроспективна виставка «Олег Соколов. Всесвіт на папері», яка репрезентує унікальний погляд на творчість одного з найяскравіших представників українського неофіційного мистецтва другої половини минулого століття.
До експозиції увійшли понад 50 графічних творів художника, створених у 1950–1980-х роках — від ранньої абстракції та монотипій до пізнішого фігуративного живопису, колажів і складних візуальних образів. Поєднуючи експериментальні техніки, ліричну чутливість і внутрішню свободу, автор перетворює аркуш паперу на простір інтелектуального і художнього пошуку.
В галереї розповідають, що Олег Соколов — одна з визначальних постатей українського неофіційного мистецтва, чия творча мова вирізняється сміливою метафорикою, пластичними експериментами та тонкою критикою соціальних шаблонів. Його ім’я в мистецькій історії набуло майже легендарного статусу — не лише завдяки самобутності візуального стилю, а й через поєднання інтелектуальної глибини, філософської рефлексії та естетичної незалежності.
Працюючи за радянських часів, Олег Соколов свідомо відмовлявся від мистецьких компромісів і формалізму, обираючи внутрішню свободу замість кон’юнктури. Хоча він належав до неофіційного середовища, йому ніколи не була властива естетика радикального авангарду. Його творчість зберігала складну метафоричну мову й емоційну насиченість: у 1950–60-х роках він звертався до абстрактних рішень і монотипії, а в 1970–80-х розвивав живопис, де образ балансує між символізмом і фігуративністю.
У радянську добу, всупереч офіційним заборонам і естетичним диктатурам, митець послідовно розвивав власну автономну мову — як спосіб спротиву культурній уніфікації. Особливо виразно ця самобутність проявляється в його колажах, де уривки з друкованих видань, книжкових ілюстрацій та авторські символи та елементи формують нову реальність — водночас зорову, емоційну й концептуальну.
«Твори Олега Соколова — це не лише візуальні образи, а зашифровані системи смислів, філософських і мистецьких кодів. І хоча минуло вже понад 35 років від смерті художника, його мова залишається напрочуд сучасною — бо говорив він про актуальні теми, як: свобода, самотність, пошук сенсу життя. Тож ця ретроспектива є своєрідним діалогом з сучасниками. Через десятиліття після створення його робіт Соколов продовжує ставити питання — не риторичні, а глибоко особисті — про те, що означає бути художником, людиною, мислителем. Саме тому, цей проєкт є особливо цікавим та актуальним в наш час», — розповідають куратори проєкту в галереї Goldens.
За їхніми словами, сьогодні, в час національного переосмислення, фігура Олега Соколова повертається у фокус мистецької памʼяті як символ безкомпромісності, естетичного прориву й глибокого звʼязку з українським контекстом.
Попри тривале ігнорування його імені в межах офіційного мистецтва, Олег Соколов здійснив відчутний вплив на покоління молодших художників. На думку мистецтвознавців, секрет його впливовості — у послідовності, безкомпромісності й вірності власному художньому шляху. Його творча мова перегукується з європейськими модерністськими практиками, зокрема з німецьким експресіонізмом, однак завжди залишалась глибоко вкоріненою в український культурний ґрунт.
Мистецтво Соколова — це не просто реакція на час, у якому він жив. Це випередження — чутливість, що проросла в майбутнє. Сьогодні, коли українська культура переглядає забуті й маргіналізовані постаті, його ім’я повертається в публічний простір з оновленою силою та змістом.
Олег Аркадійович Соколов народився 15 липня 1919 року в Одесі. У 1935–1939 роках навчався в Одеському художньому училищі. Учасник Другої світової війни, був тяжко поранений. Після війни продовжив навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1947–1948), а згодом — знову в Одеському художньому училищі (1948–1951). Працював художником на автоскладальному заводі, у товаристві художників, а з 1955 року до кінця життя — науковим співробітником і завідувачем експозиції в Одеському музеї західного і східного мистецтва.
У 1950-х роках він експериментував з метафоричними циклами, створював еротичні композиції в часи, коли це прирівнювалося до злочину, і формував інтелектуальне середовище навколо себе. У його одеській квартирі проводилися «середи Соколова» — неофіційні зібрання молоді, митців і мислителів.
У 1989 році мав відбутися його ювілейний вернісаж, проте не судилося, адже невдовзі художника не стало. Посмертна виставка відкрилася вже в липні 1990 року — за кілька місяців після його смерті 17 травня. Але «живе мистецтво» залишилося з нами — роботи Соколова зберігаються в численних приватних колекціях по всьому світу — в США, Японії, Ізраїлі тощо.
У 2019 році, до 225-річчя Одеси, ім’я художника з’явилося на місцевій Алеї зірок — як данина непересічній постаті, чий погляд на мистецтво був способом опору і свободою мислення в некомфортну добу.
Виставка «Олег Соколов. Всесвіт на папері»
Коли: до 18 липня, з пн.- сб: 12.00-19.00, вихідний — неділя.
Де: вул. Леоніда Первомайського, 4 (станція метро «Кловська»)
До теми: Універсалізм: у столиці демонструють самобутній артпроєкт про свободу та сенси.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
