Міжнародна конференція з відновлення України, яка проходила у Римі 10–11 липня, була вже восьмою. Мабуть, суттєва її особливість — помітна участь представників територіальних громад України та бізнесу. Співпрацю з партнерами, вочевидь, спускають на нижчі рівні, що насправді цілком може дати кращі результати. Але і плутанини додає…

Наприклад, суми залучених донорських коштів називають дуже різні: від 3,5 млрд євро, як зазначає Мінрозвитку з посиланням на віцепрем'єра Олексія Кулебу, до 11 млрд, як написала в пості у ФБ тепер вже прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

Процитуємо: «Понад шість тисяч учасників із 70 країн, близько 200 підписаних угод та меморандумів на суму близько 11 мільярдів євро… Тепер важливо, що ці угоди перетворяться на конкретні проєкти, зокрема в реальному секторі економіки. Адже підтримка приватного сектора була однією з ключових тем конференції». Тобто щоб 3,5 мільярда стали 11 мільярдами, доведеться добре попрацювати як бізнесу, так і владі на усіх її рівнях.

Зокрема підписано угоду про створення найбільшого європейського фонду для інвестицій у відбудову. «До нього приєднаються чотири країни та провідні європейські банки розвитку. Буде відкритий конкурс на керуючого. Для нас принципово, щоб Україна мала голос у раді керуючих — особливо у питаннях пріоритетних секторів і стратегій інвестування, — пише Свириденко. — …Чітке управління може зробити цей фонд ефективним і збільшити інвестиції в українські проєкти».

Зауважимо, що на початку року компанія BlackRock, найбільший портфельний інвестор у світі, відмовилася управляти Фондом відновлення України і збирати пул інвесторів для його фінансування через відсутність інтересу на тлі зростання невизначеності з майбутнім України. Тому треба бути великим оптимістом, щоб припустити, що зі створенням нового фонду інвестори негайно кинуться його наповнювати.

Також оголошено новий пакет підтримки у межах інвестрамки UIF — понад 2 млрд євро. Окремо 300 млн євро від Нідерландів і близько 5 млрд євро допомоги від Швейцарії протягом 10 років.

Одна з центральних тем URC — оборонна промисловість. Обговорювали створення спільних підприємств, локалізацію виробництва, технології. Є укладені угоди. Дрони, ППО, РЕБ — це вже частина нової економіки. Світ розуміє, що відбудова потребує безпеки. А безпеку забезпечить сильний український ОПК.

Окремий акцент — індустріальне відновлення. На конференції вперше з'явилася промислова адженда — як у дискусійних панелях, так і в підписаних угодах. Зокрема, компанія NovaSklo підписала з лідерами скляної індустрії угоду про будівництво заводу з виробництва флоат-скла. Індустріальний парк «Біла Церква» домовився про будівництво заводу з італійською компанією Gualapack. А Міністерство економіки підписало угоду з Агенцією ООН з промислового розвитку UNIDO за проєктом передання технологій і створення спільних підприємств з японськими компаніями на 188 млн дол.

І, звісно, розвиток людського капіталу. Основний актив України — вдома. Мільйони людей, готових працювати, перекваліфікуватися і брати участь у відбудові. На URC домовилися про нові програми зайнятості для жінок та підтримки жіночого підприємництва. Запускаються проєкти для молодих підприємців, а також продовжена програма Create Ukraine — ініціатива з повернення молодих українців з-за кордону та до роботи в урядових інституціях. «Домовилися з Єврокомісією про оновлення трудового законодавства — сучасного та орієнтованого на можливості», — зазначає прем’єр-міністерка.

Дуже важливо, що вдалося домовитися про залучення додаткових інвестицій у відновлення житлового, медичного, енергетичного секторів, а також ресурс для підтримки малого й середнього бізнесу. Це 2,3 млрд євро в межах інвестиційної компоненти програми Ukraine Facility. Крім того, Велика Британія позичить нам 2,3 млрд дол. для зміцнення ППО та налагодження спільного виробництва оборонної продукції. Загалом різні підрахунки дають дуже різні суми залучених коштів, але всі вони більші за нуль.

Через кілька днів після форуму деякі його учасники поділилися враженнями під час публічної дискусії «Вектор руху відбудови України: підсумки URC2025 в Римі», яку проводила Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

Одне із запитань дискусії можна сформулювати так: «Чи є сенс витрачати величезні гроші на відновлення того, що зруйнували російські окупанти і що може бути знову зруйноване, чи максимальні кошти спрямовувати на зміцнення ЗСУ?» Думки учасників були полярними.

Зокрема, на думку народної депутатки Верховної Ради України Галини Васильченко, однією з найважливіших була теза Урсули фон дер Ляєн про створення фонду відновлення, до якого, зокрема, вже долучаються Італія, Німеччина, Франція та Польща. Також нардепка відзначила як дуже важливу тезу Джорджи Мелані про те, що, «інвестуючи в Україну сьогодні, ми інвестуємо в себе».

Вона відповіла також на запитання, які можна побачити в соцмережах, про своєчасність проведення конференції з відновлення України під час війни. За її словами, «коли вже сьогодні в наші міста прилітають ракети чи «шахеди», руйнують нашу інфраструктуру, ми не можемо і не маємо чекати, коли війна завершиться, для того, щоб відбудовувати».

Провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень Олександра Бетлій зі свого боку зазначила: «Поки що немає розуміння, як закривати дірку в бюджеті, і цих коштів поки що немає, незважаючи на те, про скільки грошей в принципі домовилися.

Виступи представників Євросоюзу і нашого президента були передусім про відбудову, вони не були про стійкість, вони не були про оборону. Але ж «ми спочатку маємо виграти війну, а потім говорити про відбудову». Не було відчуття дуже часто на панелях і на старті оцієї нагальності, що якщо ми зараз не вистоїмо… то ми не будемо говорити далі про відбудову.

Романтизм Лугано вже мав минути, а враження, що він і далі існує… Дуже потрібно більше говорити про стійкість».

На URC2025 були широко представлені громади України. Очільники громад мали змогу спілкуватися не лише з європейськими колегами, а й з представниками бізнесу, з європейськими урядовцями. Це принесло позитивні результати. Але проявилася й непідготовленість деяких представників громад до участі у форумах такого рівня. Ось думка міського голови Чорткова Володимира Шматька: «Ми, Чортків, представляли два проєкти. Це був проєкт нашого індустріального парку і проєкт продажу нашого водоканалу. Вважаю, що комунальні підприємства в такій формі, в якій вони дісталися з 90-х років, неефективні, особливо водоканали в малих містах. Це є збиткові підприємства, в них треба інвестувати багато грошей, а громада не погоджується, бо громада хоче доріг, громада хоче медичних послуг, тому сьогодні дотувати водоканали — це неправильно. Ми маємо таку ідею: продати акції нашого водоканалу. …Саме з такими проєктами, я вважаю, громади мають їхати на URC, на інші конференції, де пропонувати, як інвестувати в громаду на умовах win-win. На жаль, більшість голів громад, особливо малих, пишуть проєкти про ремонти дитячих садочків і з ними їдуть на URC. Це дуже-дуже неправильно».

Справді, від позиції «дайте грошей на будинок культури» давно пора відмовитися. Ті керівники громад, які зрозуміли це, зуміли зацікавити великих інвесторів, котрі готові співпрацювати навіть в умовах війни.

Голова правління Агенції відновлення та розвитку Олександр Солонтай коротко пояснив, для чого потрібні зустрічі у форматі URC і чим Римська зустріч відрізняється від Берлінської чи Лондонської: «URC — це нетворкінг, конектинг — достатня площадка для того, щоб шукати, знаходити нові зв'язки. І в цьому, мабуть, найбільша суть заходу...

Фактично, відбудова і відновлення України — це не тільки ставка на державні органи. Тобто беззаперечно, що державні органи — це точно важливо у питанні відновлення, відбудови, без цього ніяк, але крім цього відновлення потрібно здійснювати через бізнес, приватний сектор, громадські організації, університети, благодійні фундації, місцевий локальний рівень, самоврядування тощо».

Поза всяким сумнівом, охочих інвестувати в Україну, в її відновлення багато. І гроші позичать, і робочі місця створять. Але... тільки після встановлення в нашій понівеченій невмотивованою російською агресією країні міцного миру.

Можна підраховувати мільярди можливих інвестицій, але доведеться погодитися, що в країну, яка воює, бізнес вкладатися не буде. Зараз на першому місці підтримка зброєю і грошима для відсічі агресору. Ну і, звичайно, відновлення життєво важливої інфраструктури та забезпечення житлом тих, хто залишився без даху над головою.

Наступна зустріч URC очікується у 2026 році в Польщі. Побачимо, чи зміниться її формат, підходи, а головне — сенси.