Bouquet Kyiv Stage традиційно розпочався з акції пам’яті «Червона калина», вшановуючи пам’ять загиблих митців. Два роки тому у саду Софії висадили символічний кущ калини, біля якої щороку на фестивалі влаштовують цей меморіальний захід.
Акція пройшла у супроводі хору хлопчиків та юнаків Київського державного музичного ліцею ім. М.Лисенка та камерного хору «Київ», які виконали декілька музичних композиції, зокрема «Молитву за Україну» та «Червона калина».
«Багато митців віддали своє життя у боротьбі за європейські цінності. Ми тут разом будемо продовжувати цю боротьбу. Тому що серце Європи б’ється в Україні, — зазначив співзасновник фестивалю Євгеній Уткін. — Доля розкидала наші родини по всьому світу, мільйони наших співвітчизників розлетілися як квіти Офелії. Але я впевнений. ми будемо повертатися сюди, до Софії, до витоків європейської культури».
На фестиваль зі Стокгольму приїхала й акторка Катерина Кістень, яка постала в образі Офелії. «В Європі я чую багато слів. Тут мало говорять, але діють та боряться, і цей бій триває», — підкреслила вона, даруючи присутнім букети пам’яті, любові та пошани.
«Якщо уявити європейську цивілізацію як єдиний організм, серце — це цінності, які роблять його живим. І воно зараз в Україні, — поділилася концепцією цьогорічного фестивалю його співзасновниця Ірина Буданська. — В Україні це гасла чи слова, це реальність, наша екзистенційна битва. І тому серце Європи зараз в Україні. Зранене, стікає кров’ю, але справжнє, чесне і витривале. Весь організм має боротися, щоб подолати темряву — такий месидж нашого фестивалю. Він формує всю програму».
У «Хлібні» відкрили виставку сучасних українських художників «Україна — останній форпост Світла», до якої увійшли твори 28 митців.
«Ця виставка — про мистецтво, яке тримає культурні кордони, — зазначила кураторка Тетяна Савченко. — Я запросила художників з різних міст України: Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпро, Суми. У всіх цих містах під час війни відбуваються жахливі ракетні та шахедні обстріли під час війни.
Художники, які залишилися у своїх містах і майстернях, які не знають, чи настане завтрашній день, чи прокинуться вони живими, чи вціліють їхні майстерні продовжують працювати. І що дивно: замість страждань і болю на їхніх картинах любов до життя, світло, краса, поклоніння перед мистецтвом. З таких пікселей індивідуальної творчості і складається портрет нації».
Під ясенем відбулася перша розмова — з Едвардом Акроутом, відомим британсько-французьким актором, режисером і художником, засновником компанії ArtShield. Протягом 2024-2025 років, Домом Майстер Клас спільно з ArtShield, було створено фестиваль української культури Kyiv Art Sessions, чотири сезони якого відбулися в Лондоні в легендарному Old Sessions House. У 2025 році фестиваль став лауреатом престижної премії SABRE Award та відзначений Послом України у Великій Британії.
Він зазначив, що сьогодні українське мистецтво розташоване на досить низьких позиціях світового артринку. На думку Едварда, щоб змінити цю ситуацію, потрібно викладати мистецтво у школах та щоб українські твори були в музеях світу. До популяризації мають докластися не лише громадські організації чи інституції, а й держава.
Музичну програму розпочав концерт творів Романа Григоріва «Manifest».
Симфонія «Kyrie eleison» для 96-голосого мішаного хору на сакральний текст була створена ним у 2013 році. У 2025 році Микола Гобдич здійснив власну редакцію твору для хору «Київ». Саме в цій версії композиція вперше прозвучала на Bouquet Kyiv Stage.
Перформативний ритуал «Пісні Ненароджених» для ракети від РСЗВ «Ураган», оркестру, голосу та електроніки вперше прозвучав у супроводі хору. Створені у 2023 році відеоновели поступово трансформувалися в перформанс із залученням реального уламка ракети. Після презентацій у Берліні, Оксфорді, Копенгагені та інших містах, «Пісні Ненароджених» нарешті представили в Києві. На ракеті грав сам Роман Григорів.
І фінальним акордом першого дня став концерт музики українських композиторів: В. Барвінського, П. Сениці, К. Шиповича, перший з проєкту «Звільнена музика». Мета проєкту — повернути до публічного простору музичну спадщину українських композиторів, репресованих як царським, так і радянським режимами.
«Якщо говорити про прізвища «розстріляного відродження», то напевно назвуть письменників, театралів, згадають бойчуків, але мало хто назве розстріляних в українській класичній музиці. Нібито її це не зачепило, — зазначила культурологиня, голова громадської організації «Центр культурних ініціатив «Responsible future"» Вікторія Зубенко. — А насправді є десятки розстріляних, замордованих, замурованих і забутих композиторів. У мене виникла ідея зібрати та об’єднати їх твори, знайдені в архівах, винести у публічний простір. ІМи знайшли нотні рукописи, які пролежали по сто років в архівах. І дякую Тимошу Мельнику, що він переформатовував ці ноти».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
